Постанова № 58039571, 26.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року 810/5893/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєнтус Ресурс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєнтус Ресурс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про зобов’язання внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку по акцизному податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (501404000058) шляхом відображення сплати сум акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за платіжним дорученням №1067 від 04.09.2015 у розмірі 20490,00 грн., спрямоване на сплату сум акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код 10440000).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Вєнтус Ресурс» з метою сплати акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів було надано ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на виконання платіжне доручення від 04.09.2015 №1067 на суму 20490,00 грн. Згідно відмітки банку вказане платіжне доручення прийнято до виконання, проте перерахування коштів до бюджету банком виконано не було. Невиконання банком зобов’язання щодо перерахування коштів до бюджету стало причиною того, що в Електронному кабінеті платника податків 1.0.98.66 по картці особового рахунку ТОВ «Вєнтус ресурс» по акцизному податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (501404000058) не відображені відомості про зарахування суми такого податку за платіжним дорученням №1067 від 04.09.2015 на суму 20490,00 грн. На думку позивача не відображення в інформаційний системі факту погашення податкового зобов’язання може призвести до неправомірного нарахування податковим органом штрафних санкцій за порушення строків сплати грошового зобов’язання.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив про відсутність правових підстав для відображення зазначеної суми в інформаційній системі, оскільки грошові кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення №1067 від 04.09.2015, до Державного бюджету України не надійшли.

У судове засідання, призначене на 26.05.2016, сторони не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні своєчасно та належним чином.

Разом з цим, матеріали справи містять клопотання позивача про здійснення розгляду справи без його участі.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєнтус Ресурс» (код ЄДРПОУ 38927250) як юридична особа зареєстровано 07.10.2013, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11), як платник податків перебуває на обліку з 08.10.2013.

ТОВ «Вєнтус Ресурс» здійснює діяльність з роздрібної торгівлі пальним та продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами і, відповідно, є платником акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

ТОВ «Вєнтус Ресурс» має відкритий у АТ «Банк «Національні інвестиції» поточний мультивалютний рахунок №2600230113427 на якому обліковується, у тому числі, гривня (а.с. 18).

З метою сплати акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів позивачем 04.09.2015 було сформовано та подано до ПАТ «Банк «Національні інвестиції» платіжне доручення №1067 на суму 20490,00 грн. з призначенням платежу «*101;38927250;14040000; Сплата акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (а.с. 20).

Судом встановлено, що ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» прийняв вищевказане платіжне доручення на виконання 04.09.2015, що підтверджується відтиском штампу банка (а.с. 20).

Листом №35-14/2908 від 07.09.2015 ТОВ «Вєнтус Ресурс» повідомило ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про сплату зобов’язання з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів згідно платіжного доручення №1067 від 04.09.2015 у розмірі 20490,00 грн. (а.с. 19).

Вказаний лист ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області отримала 07.09.2015.

Разом з цим, як вбачається з витягу з інтегрованої картки ТОВ Вєнтус Ресурс» з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, сума сплаченого позивачем податку у розмірі 20490,00 грн. у картці відображена не була.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно з пунктами 6.1 та 6.2 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункти 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з метою сплати акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних сформував та подав до банку платіжне доручення №1067 на суму 20490,00 грн.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 № 2346-III (далі – Закон №2346-III).

Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону №2346-III, платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №2346-III, за допомогою платіжного доручення, яке є розрахунковим документом, здійснюється ініціювання переказу.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону №2346-III визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

За приписами пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане, в тому числі, з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, яким визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відтак, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними та необхідними діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Водночас, про невиконання АТ «Банк «Національні інвестиції» у встановлені законодавством строки платіжного доручення №1067 від 04.09.2015 по перерахуванню коштів до бюджету, позивач був обізнаний, що підтверджується змістом його листа до відповідача №35-14/2908 від 07.09.2015.

У свою чергу, механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків та інших платежів, визначений у Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Приписами пункту 4 розділу 1 Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.

Зі змісту пункту 1 розділу 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються територіальними органами Міндоходів за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску.

Пунктом 1 розділу 4 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року №760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за №2193/24725.

Згідно з пунктом 5 розділу 4 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов'язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів.

Тобто умовою, з якою законодавство пов’язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов’язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Зокрема, така ж позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23.06.2015 № К/800/665/15 у справі № 820/16067/14.

При цьому, Порядком не встановлено виключень із зазначеної процедури відображення контролюючим органом стану розрахунків з бюджетом у випадку коли кошти на рахунки державної казначейської служби не надійшли з вини банку, який обслуговує платника податків.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області не отримувала від органу Державної казначейської служби даних про зарахування на відповідний рахунок коштів позивача в сумі 20490,00 грн. за платіжним дорученням від 04.09.2015 №1067.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що сума коштів у розмірі 20490,00 грн. до Державного бюджету України не надійшла.

Водночас, положення Податкового кодексу України не містять підстав для звільнення платника податку від обов’язку своєчасної сплати податкового зобов’язання у зв’язку із порушенням строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з вини банку. Суд звертає увагу, що у такому випадку платник податків лише звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не у повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов’язання відповідача вносити зміни до інтегрованої картки особового рахунку по акцизному податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Поряд з цим суд зазначає, що облік платежів в інтегрованій картці платника за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для позивача будь-які правові наслідки чи встановлюють будь-який обов’язок. Облік платежів в інтегрованій картці платника є реалізацією контролюючим органом власних функцій та повноважень щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

У свою чергу дії з внесення до інтегрованої картки даних про надходження платежів є службовою діяльністю працівників податкового органу на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу та не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цих картках інформація є службовою та використовується податковими органами для обліку платежів в автоматичному режимі з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 21-3660а15 та від 17.11.2015 у справі № 21-1514а15.

Щодо тверджень позивача про те, що не відображення в інтегрованій картці ТОВ «Вєнтус Ресурс» сплати сум акцизного податку у розмірі 20490,00 грн. потягне за собою неправомірне нарахування пені та застосування штрафних санкцій, чим безумовно порушить права позивача, суд повторно зазначає, що відповідно до положень статті 129.6 статті 129 Податкового кодексу України платники податків, платежі яких не були зараховані на відповідні бюджетні рахунки з вини банку, звільняються від будь-якої відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушено відповідачем саме в спірних публічно-правових відносинах.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Суд вважає, що можливе прийняття відповідачем на підставі даних інтегрованих карток рішень, якими будуть порушені права позивача, не свідчить про наявність права, яке підлягає захисту, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не ймовірно порушене у майбутньому.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю суб'єкта владних повноважень в майбутньому, оскільки обставини, за яких це волевиявлення може бути здійснено та підстави для його здійснення, ще не настали.

Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, лише виходячи з презумпції порушення їх в майбутньому, не відповідає завданню адміністративного судочинства.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та враховуючи, що податковий орган позбавлений можливості внести зміни до інтегрованої картки платника, оскільки дані про надходження, зокрема, податків відображаються в інтегрованій картці платника і реєстрі надходжень та повернень саме у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів, а в даній справі таких відомостей до податкового органу не надходило, кошти банком фактично не перераховані, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позовом є таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення відповідачем зазначених витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 травня 2016 р.