Ухвала суду № 58015852, 25.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016 р.Справа № 580/167/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 08.02.2016р. по справі № 580/167/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2

про визнання дій протиправними, зобов'язання надати відповідь на заяву, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 08.02.2016р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області-Шкурка ОСОБА_3 про визнання дій протиправними , зобовязання надати відповідь на заяву, стягнення моральної шкоди.

Відстрочено сплату судового збору за подання до суду ОСОБА_1 адміністративного позову до ухвалення судового рішення по справі.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю та прийняти нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору при розгляді справи в суді першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги процесуального права, що призвели до частково необґрунтованого винесення оскаржуваної ухвали. Вважає, що суд, приймаючи рішення про відстрочення сплати судового збору всупереч ст.11 КАС України вийшов за межі його вимог, викладених в заяві №30 від 05.02.2016р., оскільки мав звільнити позивача від сплати судового збору або обґрунтовано відмовити у задоволенні цієї вимоги та залишити заяву без руху.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник відповідача надіслав на адресу суду засобами поштового зв'язку заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких просив відмовити останньому у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України. не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 05.02.2016р. позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області-Шкурка ОСОБА_3 про визнання дій протиправними , зобовязання надати відповідь на заяву, стягнення моральної шкоди.

Разом з позовом позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено, що у позивача відсутні кошти на сплату судового збору, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. На підтвердження чого надано довідку з центру зайнятості та довідку про отримання субсидії(а.с.7-8).

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 08.02.2016 р. відкрито провадження у справі та відстрочено сплату судового збору за подання до суду позову до ухвалення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання надати відповідь на заяву, стягнення моральної шкоди.

Приймаючи рішення про відстрочення сплати судового збору та відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримує дохід, розмір якого дозволяє відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.185 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 08.02.2016р. не підлягає окремому оскарженню.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зазначеною ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 08.02.2016р. по справі № 580/167/16-а було вирішено клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору.

Відповідно до приписів ст. 98 КАС України особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Отже, для забезпечення особі права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду з приводу відстрочення та розстрочення сплати судового збору необхідно викладати окремим документом.

Згідно з позицією Пленуму Вищого адміністративного суду, викладеної в Довідці "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір"" №2 від 23.01.2015р., у разі коли питання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення та розстрочення сплати судового збору вирішено ухвалою про відкриття провадження у справі, апеляційний чи касаційний суд повинен забезпечити право особи на оскарження такого рішення.

Враховуючи викладене, ухвала Лебединського районного суду Сумської області від 08.02.2016р. по справі № 580/167/16-а може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від постанови в частині вирішення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору.

Щодо відмови судом першої інстанції у звільненні позивача від сплати судового збору та прийняття рішення про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі, судова колегія зазначає наступне.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрат складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір (тут і далі, в редакції, що є чинною на час подання апеляційної скарги).

Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України Про судовий збір встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як вбачається зі змісту заяви про звільнення від сплати судового збору, заявник посилається на скрутне матеріальне становище як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано довідку довідку про надання субсидії, а також довідку №995 від 02.02.2016р. Лебединського міськрайонного центру зайнятості (а.с. 8-9).

З наданих позивачем доказів слідує, що позивач з 15.09.2015р. має статус безробітного і отримує щомісячну допомогу по безробіттю в сумі 544грн. Інші доходи у позивача відсутні.

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не приділив належної уваги наданим доказам на підтвердження тих обставин, на які посилається позивач в заяви, не дослідив належним чином чи не перешкоджає майновий/фінансовий стан позивача сплаті ним судового збору за подання позову у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до ч.2. ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогі закону), а за відсутності закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Як вбачається з заяви про звільнення від сплати судового збору, позивач просив суд саме звільнити його від сплати судового збору, через відсутність коштів на сплату у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Жодних заяв (клопотань) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі позивачем надано не було. Доказів того, що протягом розгляду справи у нього зявиться фінансова можливість сплатити судовий збір також не встановлено.

Отже, вирішуючи заяву позивача про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції повинен був прийняти рішення або про задоволення заяви і звільнити від сплати судового збору, або відмови в задоволенні такої заяви.

Натомість суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, відстрочив таку сплату до ухвалення рішення по справі.

За вказаних обставин, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про відмову у звільненні від сплати судового збору необґрунтованим, а рішення про відстрочення сплати судового збору передчасним, оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано вищезазначених положень діючого законодавства та судової практики, чим допущено порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно статті 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при винесенні ухвали частково були порушені норми процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала частковому скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 08.02.2016р. по справі № 580/167/16-а скасувати в частині відстрочення сплати судового збору за подання до суду ОСОБА_1 адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання надати відповідь на заяву, стягнення моральної шкоди направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

В іншій частині ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 08.02.2016р. № 580/167/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2016 р.