Ухвала суду № 58015851, 30.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 р.Справа № 820/1227/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2016р. по справі № 820/1227/16

за позовом ОСОБА_5

до Харківської митниці ДФС

про визнання протиправною та скасування картки відмови, визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у пропуску через митний кордон України автомобіля Chrysler № RZY78, державна реєстрація штат Флорида, США, у режимі тимчасового ввезення № 807140000/2016/00029 від 11.03.2016р., прийнятої головним державним інспектором Харківської митниці ДФС ОСОБА_6;

- визнати неправомірними дії головного державного інспектора Харківської митниці ДФС ОСОБА_6 та начальника зміни митного поста "Гоптівка" Харківської митниці ДФС ОСОБА_7 щодо відмови 11.03.2016р. у пропуску через митний кордон України автомобіля Chrysler № RZY78, державна реєстрація штат Флорида, США, у режимі тимчасового ввезення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_5 - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови у пропуску через митний кордон України автомобіля Chrysler № RZY78, державна реєстрація штат Флорида, США, у режимі тимчасового ввезення № 807140000/2016/00029 від 11.03.2016 р., прийнятої Харківською митницею Державної фіскальної служби стосовно ОСОБА_5.

Щодо решти позовних вимог в задоволенні - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_5 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасувати в частині задоволення вимог адміністративного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 57., п. 60 ч. 1 ст. 4, п. 8 ч. 10 ст. 374, ст. ст. 379-381 Митного кодексу України, ч. 3 ст. 2, ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 147 Конституції України, Конвенції про тимчасове ввезення 26.06.1990 р., п. 197.20 ст. 197, пп. 206.7.1 п. 206.7 ст. 206 Податкового кодексу України,що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 11.03.2016 р. головним державним інспектором Харківської митниці ДФС ОСОБА_6 було відмовлено у пропуску через державний кордон України шляхом оформлення картки відмови №807140000/2016/00029 у пропуску через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення транспортного засобу Chrysler № RZY78, державна реєстрація штат Флорида, США, власник - громадянин США Гур`єв ОСОБА_5, з посиланням як на підставу - на ч. 60 ст. 4 Митного кодексу України.

При цьому, у підрозділі "роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття декларації, пропуску товарів, транспортних засобів" картки відмови № 807140000/2016/00029 зазначено про таке: "необхідно вивезти за межі митної території України раніше ввезений легковий автомобіль реєстраційний номер N503NM, який був ввезений 16.01.2016 р. громадянином США GURYEV DMITRIY, НОМЕР_1".

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кількість транспортних засобів, які ввозяться громадянином-нерезидентом в режимі тимчасового користування для особистого користування не обмежена ані нормами чинного в Україні законодавства, ані нормами міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для відмови 11.03.2016 р. у пропуску через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення транспортного засобу Chrysler №RZY78, державна реєстрація штат Флорида, США, стало знаходження на території України іншого раніше ввезеного легкового автомобіля реєстраційний номер N503NM. На думку відповідача, приписи п.60 ч.1 ст.4 МК України, статей 380, 381 МК України встановлюють обмеження у кількості ввезених громадянином-нерезидентом транспортних засобів в режимі тимчасового ввезення не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а положення Додатка C до Конвенції про тимчасове ввезення 26.06.1990 р. не встановлено обмеження щодо права Договірних Сторін обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наданням митного документа та гарантії.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Отже, надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскарженого рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Митного кодексу України (МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 МК України умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною першою ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до пунктів 1-4 ч. 6 ст. 103 МК України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; 3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 ст. 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами (ч.2 ст. 380МК України).

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб (крім ТЗ особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД) (абз. 1, 2 ч. 4 ст. 380 МКУ).

При цьому, відповідно до п. 60 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України визначено, що транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Отже, громадяни-нерезиденти можуть тимчасово ввозити на митну територію України ТЗ особистого користування у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію.

Згідно ч. 2 ст. 379 МК України пропуск через митний кордон України товарів (крім транспортних засобів особистого користування), сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують критерії, встановлені частиною першою статті 374 цього Кодексу, що ввозяться громадянами на митну територію України тимчасово або з метою транзиту, здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення (транзит).

Таким чином, у разі тимчасового ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів у кількості більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, їх пропуск через митний кордон України здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 379 МКУ в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення.

В оскаржуваному рішенні митний орган посилається на той факт, що на території України в режимі тимчасово ввезення вже перебуває автомобіль, який належить позивачу - Honda № N503NM, державна реєстрація штат Флорида, США, що ним не виспорюється, який був ввезений на територію раніше, а тому в силу п. 60 ч. 1 ст. 4 МКУ міститься заборона на ввезення на територію України у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи відповідача, оскільки 10.03.2016 року позивач ввозив один транспортний засіб, а саме автомобіль Chrysler № RZY78. При цьому, в п. 60 ч. 1 ст. 4 МК України терміни "ввозяться або вивозяться" використовуються у теперішньому часі, що стосується виключно транспортних засобів які ввозяться або вивозяться безпосередньо зараз, і ніяк не стосуються транспортних засобів які були завезенні раніше, або будуть завезенні в майбутньому.

Крім того, питання тимчасового ввезення на митну територію України транспортних засобів врегульовано положеннями Додатка С до вищезазначеної Конвенції, де у пунктом (f) статті 1 Конвенції термін "особа" визначає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.

Відповідно до пункту (с) статті 1 Додатка С до Конвенції термін "приватне використання" означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

Статтею 5 Додатка С до Конвенції встановлено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, які надаються цим Додатком, транспортні засоби приватного використання повинні бути:

- зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення;

- зареєстрованими на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення;

- ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кількість транспортних засобів, які ввозяться громадянином-нерезидентом в режимі тимчасового користування для особистого користування не обмежена ані ст. 380 МКУ, яка регулює особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України, ані нормами міжнародного законодавства..

Відповідно до абз. 3 п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для власного користування більш як на два місяці, підлягають державній реєстрації в підрозділах Державтоінспекції на строк, визначений Держмитслужбою. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння або користування іншим особам.

Судом встановлено, що позивачем здійснено реєстрацію вищезазначених транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № 99587021 від 11.03.2011 року, які також були надані позивачем на митниці при перетинанні кордону на територію України.

Виходячи з аналізу норм національного та міжнародного законодавства, ратифікованого державою Україна, які регулюють відносини з ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів в режимі тимчасового ввезення, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що обов`язковою умовою ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів в режимі тимчасового ввезення та користування ними пільгами є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом, мета використання транспортного засобу (особисте користування). Знаходження на території України іншого транспортного засобу ввезеного в режимі тимчасового ввезення раніше цим громадянином не може бути підставою для відмови оформлення іншого транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення.

Відповідно до приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеному, відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи адміністративного позову та підтверджували факт використання Гур`євим ОСОБА_5 транспортних засобів ввезених на територію України в режимі тимчасового ввезення для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно, а не для особистого користування.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи картку відмови у пропуску через митний кордон України автомобіля Chrysler № RZY78, державна реєстрація штат Флорида, США, у режимі тимчасового ввезення № 807140000/2016/00029 від 11.03.2016р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову в частині щодо визнання протиправною та скасування картки відмови у пропуску через митний кордон України автомобіля Chrysler №RZY78, державна реєстрація штат Флорида, США, у режимі тимчасового ввезення №807140000/2016/00029 від 11.03.2016 р., прийнятої Харківською митницею Державної фіскальної служби стосовно ОСОБА_5.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2016р. по справі № 820/1227/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_8Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2016 р.