Постанова № 58015509, 25.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3562/15-а

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_5 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_5 (далі Уповноважена особа ФГВФО) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправними дії та рішення, а саме наказ Уповноваженої особи ФГВФО від 16 вересня 2015 року за № 813 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 27 лютого 2015 року № 003-21061-270215, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта банк», та операції з внесення та перерахування грошових коштів з рахунку № 26308113051121, відкритого на виконання вказаного договору, на рахунок № 26206700391460;

- зобовязати Уповноважену особу ФГВФО надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову (уточнюючу) інформацію про вкладників, щодо виплати позивачу відшкодування у розмірі 152697 грн. 16 коп. за рахунок коштів Фонду за вказаним вище договором банківського вкладу (депозиту);

- зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування, внести до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплати позивачу відшкодування у розмірі 152697 грн. 16 коп. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за названим договором банківського вкладу.

В обґрунтування позову зазначалось, що 27 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» за № 003-21061-270215 та додаткову угоду за № 1, за умовами яких встановлено суму вкладу у розмірі 5500 доларів США на строк з моменту зарахування вкладу на депозитний рахунок № 26308113051121 по 28 травня 2015 року, процентна ставка якого становить 5,5 процентів річних. Того ж дня платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, на депозитний рахунок позивача № 26308113051121 надійшла сума в розмірі 5500 доларів США. На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» - ОСОБА_5. 16 вересня 2015 року Уповноваженою особою ФГВФО видано наказ за № 813, згідно якого до договорів банківського вкладу (депозиту), які було визнано нікчемними, застосовано наслідки нікчемності, відповідно до яких кошти з рахунків вкладників - «подрібнювачів» було повернуто на рахунки «ініціаторів переказів». Листом від 23 вересня 2015 року за № 8821/1210 Уповноважена особа ФГВФО повідомила позивача, що названий договір банківського вкладу (депозиту) від 27 лютого 2015 року визнаний нікчемним згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а кошти в розмірі 5500 доларів США були повернуті на рахунок ОСОБА_6 № 26206700391460. На думку позивача, названі дії та рішення Уповноваженої особи ФГВФО є протиправними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи ФГВФО щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 27 лютого 2015 року № 003-21061-270215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО щодо не включення позивача у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до названого банківського вкладу (депозиту) від 27 лютого 2015 року. Зобовязано Уповноважену особу ФГВФО надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_4, якому необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, а саме частин 2 та 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні. Так, судом не враховано, що згідно виписці руху коштів по поточному рахунку ОСОБА_6, останній перерахував зі свого поточного рахунку на рахунки інших осіб кошти, а саме зробив девять перерахувань (у тому числі на рахунок позивача), що свідчить про розбиття рахунку з метою штучного зобовязання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування коштів в межах граничного розміру 200000 грн. за рахунок держави. Крім того, судом не прийнято до уваги, що вказана операція по перерахуванню коштів була проведена в період застосування обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що 27 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» за № 003-21061-270215 та додаткову угоду за № 1, за умовами яких встановлено суму вкладу у розмірі 5500 доларів США на строк з моменту зарахування вкладу на депозитний рахунок № 26308113051121 по 28 травня 2015 року, процентна ставка якого становить 5,5 процентів річних.

Того ж дня платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, на депозитний рахунок позивача № 26308113051121 з рахунку ОСОБА_6 № 26206700391460 надійшла сума в розмірі 5500 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року № 51 про запровадження в Банку з 3 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» - ОСОБА_5.

16 вересня 2015 року Уповноваженою особою ФГВФО видано наказ за № 813, згідно якого до договорів банківського вкладу (депозиту), які було визнано нікчемними, застосовано наслідки нікчемності, відповідно до яких кошти з рахунків вкладників - «подрібнювачів» було повернуто на рахунки «ініціаторів переказів».

Листом від 23 вересня 2015 року за № 8821/1210 Уповноважена особа ФГВФО повідомила позивача, що договір банківського вкладу (депозиту) від 27 лютого 2015 року № 003-21061-270215 визнаний нікчемним згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому кошти в розмірі 5500 доларів США були повернуті на рахунок ОСОБА_6 № 26206700391460.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноваженою особою ФГВФО не доведено належними доказами наявність ознак нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 27 лютого 2015 року № 003-21061-270215 у розумінні вимог цивільного законодавства України та ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому позивач має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно ч. 1 ст. 26 названого Закону (у вказаній вище редакції) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобовязань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобовязань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону).

На підставі частин першої, другої та третьої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у вказаній вище редакції) уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частинами пятою та шостою названої статті Закону встановлено, що протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий курєр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі Положення) затверджено Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 року за № 1548/21860).

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Згідно п. 4 розділу ІІІ Положення Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

На підставі пунктів 5 та 6 розділу ІІІ Положення Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10). Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Пунктами 2, 3 та 4 розділу IV зазначеного Положення (у вказаній вище редакції) визначено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Виходячи з наведених законодавчих норм, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобовязаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 3 названої статті Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобовязання без встановлення обовязку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобовязання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобовязань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобовязаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобовязання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з повязаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, повязаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну норму, якою в обовязковому порядку зобовязує Фонд забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Уповноваженої особи ФГВФО від 29 травня 2015 року № 408 було призначено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», якою за результатами перевірки правочину, укладеного банком з позивачем, встановлено, що кошти у розмірі 5500 доларів США надійшли на поточний рахунок позивача внаслідок «дроблення» великої суми коштів на рахунку іншого клієнта цього банку ОСОБА_6, що підтверджується виписками по особовим рахункам ОСОБА_4 (а. с. 20-26) та ОСОБА_6 (а. с. 86-87), наданими Уповноваженою особою ФГВФО.

Комісією також встановлено, що окрім переводу коштів на рахунок позивача, ОСОБА_6 того ж дня, тобто 27 лютого 2015 року, було ініційовано перекази коштів ще на вісім інших депозитних рахунків, відкритих на імя інших фізичних осіб. При цьому сума кожного переказу в перерахунку на національну валюту України вкладалася в межі 200000 грн., тобто гарантованого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_6 (а. с. 86).

Крім того, названий договір між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 від 27 лютого 2015 року був укладений в період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», згідно якої АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. При цьому кошти на рахунок позивача були зараховані після отримання посадовими особами АТ «Дельта Банк» названої постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ.

Наведені обставини, в їх сукупності, свідчать про намір власника великого рахунку (ОСОБА_6Р.) отримати кошти при ліквідації банку не в порядку черговості як кредитора четвертої черги за рахунок реалізації майна банку, а за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі понад 200000 грн. внаслідок укладення таких правочинів, що надає названому кредитору переваги (пільги), прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч. 1 ст. 203 названого Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 ст. 215 Кодексу визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що Уповноважена особа ФГВФО прийшов до обґрунтованих висновків про нікчемність укладеного позивачем 27 лютого 2015 року з ПАТ «Дельта Банк» правочину з огляду на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у звязку з чим правомірно не включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки позивача не було включено до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у Фонду відсутні підстави для включення позивача до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до наказу Уповноваженої особи ФГВФО від 16 вересня 2015 року № 813 до договорів банківського вкладу (депозиту), які було визнано нікчемними, застосовано наслідки нікчемності, відповідно до яких кошти з рахунків вкладників «подрібнювачів» було повернуто на рахунки «ініціаторів переказів», серед яких значиться договір від 27 лютого 2015 року за № 003-21061-270215, тобто кошти з рахунку ОСОБА_4 були повернуті на рахунок ОСОБА_6.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 на підставі його заяви, яку було акцептовано відповідачем, включено до реєстру кредиторів, які мають право на отримання коштів за наслідками проведення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» в 4-ту чергу погашення вимог кредиторів за всіма рахунками, на яких в нього знаходились кошти, з врахуванням вже виплаченої раніше гарантованої суми відшкодування в розмірі 200000 грн..

Таким чином, ОСОБА_6, за наслідками розгляду поданої ним заяви, перебуває в черзі кредиторів на отримання власних коштів, які спочатку були переведені на депозитні рахунки інших осіб, в тому числі на рахунок позивача, але на підставі наказу відповідача від 16 вересня 2015 року № 813 були повернуті на рахунок № 26206700391460, з якого здійснювались перекази на рахунки позивача та інших осіб, що також виключає можливість виплати ОСОБА_4 цієї ж суми в якості гарантованого відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Із врахуванням встановлених обставин справи, а також наведених вище положень законодавства, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_7