Постанова № 58015508, 25.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 522/16640/15-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 30 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради та 3-ї особи ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію та внесення запису про скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

12.08.2015р. представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1, звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Одеського МУЮ та 3-ї особи ОСОБА_4, в якому, просив суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- зобовязати Реєстраційну службу Одеського МУЮ Одеської області внести запис про скасування державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на вказаний обєкт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на спірне нерухоме майно, яке, на думку позивача, саме він має законне право отримати у власність, однак, вказане не є можливим без скасування реєстрації права власності за попереднім власником.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Скасовано рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобовязано Реєстраційну службу Одеського МУЮ внести відповідний запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Одеського МУЮ головний спеціаліст відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського МУЮ ОСОБА_5 12.01.2016р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2015р., та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення та, в свою чергу, у звязку з реорганізацією (ліквідацією) реєстраційних органів, частково підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача - Управління державної реєстрації ГТУ юстиції в Одеській області в судовому засіданні суду 2-ї інстанції підтримала апеляційну скаргу Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського МУЮ.

3-я особа ОСОБА_4 та представники інших відповідачів по справі, в судові засідання суду 2-ї інстанції вчетверте (т.б. 16.03.2016р., 06.04.2016р., 27.04.2016р. та 25.05.2016р.) не прибули, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач ОСОБА_3 є власником спірної квартири АДРЕСА_3 (колишня квартира №18 в будинку будівельний №19 МКР 341 с.Котовського, м.Одесі) на підставі договору №18/19 про співпрацю по інвестуванню від 16.03.2005р., укладеного між ним та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат». Вказаний договір сторонами повністю виконаний та до цього часу у будь-який спосіб не оспорювався.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2006р. (справа №2-8884/06) задоволено позов ОСОБА_4 Визнано дійсним договір про співпрацю по інвестуванню будівництва на квартиру №18 в будинку будівельний №19 МКР 341 с.Котовського в м.Одесі, укладений 15.11.2005р. між директором ДП «Жилбуд» ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та за останньою визнано право власності на вищевказану квартиру.

Однак, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30.01.2012р. (справа №22ц/785/1004/13), що набрало законної сили, вищевказане заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2006р. було скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.

Проте, не зважаючи на вищезазначене рішення апеляційного суду, реєстратором КП «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації та РОН» 06.03.2012р., на підставі вже скасованого заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20.10.2006р. та ухвали того ж суду від 14.02.2012р., було прийнято рішення (№ запису 3818 в книзі 805пр-40) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 (квартира №18 в будинку будівельний №19 МКР 341 с.Котовського, м.Одесі), про що було внесено відповідний запис до реєстру за №36155284.

Не погоджуюсь з зазначеними діями та рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності спірного рішення реєстратора.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, може лише частково погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А відповідно до змісту положень ст.41 Конституції України та ст.319 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Як встановлено матеріалами справи та вже зазначалося вище, 16.03.2005р. між позивачем ОСОБА_3 та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат», в особі ОСОБА_7, було укладено договір №18/19 про співпрацю по інвестуванню будівництва квартири №18 в будинку будівельний №19 МКР 341 с.Котовського в м.Одесі (на цей час - квартира АДРЕСА_2). Вказаний договір сторонами повністю виконаний та до цього часу у будь-який спосіб не оспорювався та недійсним не визнавася.

Також, по справі встановлено, що 15.11.2005р. між директором ДП «Жилбуд» ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено аналогічний договір про співпрацю по інвестуванню будівництва на ту ж саму квартиру №18, який, в свою чергу, в подальшому, згідно рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.09.2013р. (справа №1527/6175/12 за позовом ОСОБА_3В.), що набрало законної сили, було визнано недійсним.

Окрім того, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи також встановлено, що 3-я особа - ОСОБА_4, ще до визнання недійсним договору від 15.11.2005р. про співпрацю по інвестуванню будівництва звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом про визнання права власності на спірну квартиру №18, який, в свою чергу, своїм заочним рішенням від 20.10.2006р. (справа №2-8884/06) вказаний позов задовольнив та відповідно, визнав дійсним договір про співпрацю по інвестуванню будівництва на квартиру №18 в будинку будівельний №19 МКР 341 с.Котовського в м.Одесі, укладений 15.11.2005р. між директором ДП «Жилбуд» ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а також визнав за останньою і право власності на вищевказану квартиру.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30.01.2012р. (справа №22ц/785/1004/13 за позовом ОСОБА_3В.), що набрало законної сили, вищевказане заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20.10.2006р. було скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.

Однак, як встановлено по справі, не зважаючи на вищезазначене судове рішення суду 2-ї інстанції, 06.03.2012р. реєстратором КП «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації та РОН» за заявою 3-ї особи, на підставі вже скасованого заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20.10.2006р. та ухвали того ж суду від 14.02.2012р. про розяснення останнього, було прийнято рішення (номер запису 3818 в книзі 805пр-40) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на спірну квартиру АДРЕСА_2, про що було внесено відповідний запис до реєстру за №36155284.

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні положення містяться і ч.2 ст.255 КАС України, відповідно до приписів якої, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

А відповідно до ст.124 Конституції України, рішення суду, які набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинного з 01.01.2013р.), державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

А у відповідності до вимог п.п.10 п.37 діючого на цей час «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (затв. Постановою КМУ від 17.10.2013р. №868), документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, у т.ч., є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, як встановлено по справі та вже зазначалося вище, 06.03.2012 року реєстратор КП «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації та РОН» (який діяв ще відповідно до «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» від 07.02.2002р. №7/5, яке втратило чинність з 01.01.2013р.) ухвалив незаконне рішення (номер запису 3818 в книзі 805пр-40) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на спірну квартиру АДРЕСА_2 на підставі вже скасованого 30.01.2012р. заочного рішення від 20.10.2006р., про що також неправомірно вніс відповідний запис до реєстру за №36155284.

Таким чином, на підставі вищезазначених обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про протиправність оскаржуваного рішення реєстратора МБТІ, яке, в свою чергу, грубо порушує майнові права позивача, передбачені ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України.

Що ж стосується іншої частини позовних вимог щодо зобовязання Реєстраційну службу Одеського МУЮ Одеської області внести відповідний запис про скасування державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на вказаний спірний обєкт нерухомості, які помилково задовольнив суд 1-ї інстанції та на яких до речі фактично не наполягав представник позивача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції, то судова колегія, в свою чергу, вважає їх необґрунтованими і взагалі зайвими, а тому, відповідно, не підлягаючими задоволенню, оскільки даний відповідач не приймав оспорюваного рішення, а також, у звязку з існуванням певної процедури реєстрації (перереєстрації) та порядку внесення записів про скасування державної реєстрації прав, затверджених Постановами КМУ №1141 від 26.10.2011р. (п.41 Порядку №1141) і №1127 від 25.12.2015р. (п.19 Порядку №1127) та наказом МЮ України №3502/5 від 12.12.2011р. (п.п.2.1,2.10,2.11 Порядку №3502/5), приписами яких позивач не скористався та не дотримався їх.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, за вказаних обставин та враховуючи, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.ст.11,162,202 КАС України, вважає за необхідне, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції - задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення КП «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації та РОН» від 06.03.2012 року номер запису 3818 в книзі 805пр-40 про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру №18 (загальна пл.69,9 кв.м, житлова пл.35,1 кв.м), розташовану за адресою: м.Одеса, Дніпропетровська дорога,97.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_8