Рішення № 58009467, 24.05.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/125/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/789/497/16 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

24 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі ПАТ «УкрСиббанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором №11065362000 від 26 жовтня 2006 року в розмірі 28 288,88 дол. США, що в еквіваленті, за курсом НБУ станом на 08 грудня 2014 року становить 436 087,20 грн., та 34,04 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором.

20 лютого 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з заявою про збільшення позовних вимог. Просило стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11065362000 від 26 жовтня 2006 року в розмірі 28 842, 16 доларів США, а також заборгованість по пені, що становить 90,05 гривень; стягнути з відповідача на користь ПАТ «УкрСиббанк» понесені судові витрати у розмірі 3 654 гривень.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_1) в користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, просп. Московський, буд. 60, рахунок №2909000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитним договором №11065362000 від 26 жовтня 2006 року в розмірі 28842 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок два) долари США 16 центів, та 90 (дев'яносто) грн. 05 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду скасувати, яким відмовити у позові ПАТ "УкрСиббанк". Вважає рішення суду передчасним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що позивач в своєму уточненні зазначив, що розмір суми заборгованості за кредитним договором №0011065362000 становить 28 842,16 доларів США та 90,05 грн. пені, не вказавши яка це саме заборгованість (тіло, проценти, ін. нарахування), не вказав і за який період нараховано вказану заборгованість, зокрема, не вказано період нарахування процентів та період і час (строк) нарахування пені. Відтак, особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що оспорюваним рішенням суду поставлено під сумнів сам предмет позову - заборгованість за тілом, простроченими відсотками та пенею за її недоведеністю.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник позивача апеляційної скарги не визнала. Відповідачі, будучи повідомленими про розгляд справи в порядку, передбаченому ч.3,8 ст.76 ЦПК України, у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

26 жовтня 2006 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір №11065362000 (надалі Договір), згідно якого банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 30 000,00 дол. США, а позичальник - повернути наданий кредит у наступний термін: з 26 жовтня 2006 року по 25 жовтня 2027 року.

Згідно з п.1.2.2. Договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до Договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін, або до вказаного терміну (достроково), відповідно до умов розділу 11 даного Договору, на підставі будь-якого з п.п.2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 7.4., 9.2. кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку.

Відповідно до п.1.3.1. Договору за користування кредитними коштами на перший місяць установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 11,3% річних. По закінченню цього терміну та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2. даного Договору.

26 травня 2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №11065362000 від 26 жовтня 2006 року, якою сторони досягли згоди внести наступні зміни до основного зобов'язання:

- що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме №11065362000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме №11065362001;

- про зміну схеми погашення кредиту, а саме: Позичальник зобов'язався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає: у період з 26 травня 2009 року по 25 травня 2010 року - 190,00 дол. США; у період з 26 травня 2010 року по 25 травня 2012 року - 230,00 дол. США; у період з 26 травня 2012 року до кінця терміну дії Договору - 289,97 дол. США. День сплати ануїтетного платежу 26 число кожного календарного місяця строку кредитування, розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки відповідно до умов Договору;

- про часткове перенесення строків сплати Позичальником процентів за користування кредитними коштами нарахованих в 2009 році на 2011 рік;

- про перенесення кінцевого терміну повернення кредиту, а саме: Позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі у термін не пізніше 24 жовтня 2036 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору;

- про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, а саме: у період 26 травня 2009 року по 25 травня 2010 року - 7,4% річних; у період з 26 травня 2010 року по 25 травня 2012 року - 9,56 % річних; у період з 26 травня 2012 року до кінця терміну дії Договору - 12,82 % річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1 від 26 жовтня 2006 року, відповідно до п.1.3. якого, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених у кредитному договорі.

У зв'язку з укладенням між Банком та Позичальником Додаткової угоди №1 до кредитного договору №11065362000 від 26 жовтня 2006 року АКІБ «УкрСиббанк» 26 травня 2009 року уклало з поручителем ОСОБА_3 додаткову угоду №1 до договору поруки №1 від 26 жовтня 2006 року, якою ознайомило поручителя з внесеними змінами до основного зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання.

Згідно з п.1.1. розділу 1 "Загальні положення" Статуту ПАТ «УкрСиббанк» (нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів АКІБ «УкрСиббанк» 27 жовтня 2009 року, рішенням Загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

09 жовтня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звертався до ОСОБА_2, ОСОБА_3 із досудовими вимогами про погашення простроченої заборгованості по кредитному договору №11065362000 від 26 жовтня 2006 року (Вих. №30-11/17511, Вих. №30-11/17510), однак на час розгляду справи судом, зобов'язання за даним договором по сплаті виниклої заборгованості не виконані.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не виконують належним чином взятих на себе зобов'язань. У відповідності до розрахунку заборгованості за кредитним договором №11065362000 від 26 жовтня 2006 року про надання споживчого кредиту заборгованість відповідачів станом на 08 грудня 2014 року становить 28888,88 дол. США, що в еквіваленті становить 436087,20 грн., з яких: заборгованість по кредиту 25708,48 дол. США, що еквівалентно 396309,05 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом 2580,40 дол. США, що еквівалентно 39778,15 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту 6,17 грн.; пеня за прострочення сплати процентів 83,88 грн.

Залишок заборгованості відповідачів у валюті кредиту, станом на 18 лютого 2015 року становить 28842,16 дол. США, який включає: заборгованість за кредитом 25708,48 дол. США; заборгованість за відсотками 3133,68 дол. США, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 90,05 грн., що вбачається із довідки-розрахунку заборгованості за кредитом, яка приєднана до заяви про збільшення позовних вимог від 23 лютого 2015 року.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).

У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (ст.611 ЦК). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів (ст.554 ЦК України).

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень ст.ст.192, 533 ЦК України та ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Пункт 12 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» містить роз'яснення про те, що у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи факт неналежного виконання відповідачами умов кредитного договору №11065362000 від 26 жовтня 2006 року, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про порушення майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 28842,16 дол. США, та 90,05 грн. пені, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником і поручителем своїх договірних зобов'язань.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Так, в підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує, що ПАТ "УкрСиббанк" в своєму уточненні зазначив, що розмір суми заборгованості за кредитним договором №0011065362000 становить 28 842,16 доларів США та 90,05 грн. пені, не вказавши яка це саме заборгованість (тіло, проценти, ін. нарахування), не вказав і за який період нараховано вказану заборгованість, зокрема, не вказано період нарахування процентів та період і час (строк) нарахування пені.

З матеріалів справи вбачається, що додатком до заяви ПАТ "Укрсиббанк" про збільшення позовних вимог від 20.02.2015 року є довідка-розрахунок заборгованості за кредитом № 0011065362000 станом на 18.02.2015 року (а.с.70-82)

Вказана довідка містить колонки з відповідним цифровим наповненням, де зазначено:

-дата сплати згідно графіку погашення;

-максимальний залишок заборгованості згідно графіку погашення;

-дата фактичного погашення заборгованості за наданим кредитом;

-сума фактичного погашення за наданим кредитом;

-залишок строкової заборгованості за наданим кредитом;

-залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом;

-загальний залишок заборгованості

-сума заборгованості, на яку нараховані проценти;

-процентна ставка;

-період, за який нараховані проценти;

-кількість днів, за які нараховані проценти;

-нараховано процентів;

-сплачено процентів;

Тобто, позивачем у розрахунку конкретизовано розмір заборгованості, її складові частини та час виникнення заборгованості, а тому посилання ОСОБА_2, що позивачем не зазначено, яка це саме заборгованість (тіло, проценти, ін. нарахування), не вказано період нарахування процентів та період і час (строк) нарахування пені є голослівними.

Як підставу для скасування судового рішення ОСОБА_2 вказує, що позивач не довів наявність заборгованості відповідача, нарахував пеню більше, ніж за шість місяців, що не передбачено ГК України.

У відповідності до п.10.9 Договору про надання споживчого кредиту Банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника відповідно до вимог НБУ та умов Договору.

Таким чином, сторони погодили, що Банк самостійно веде розрахунок заборгованості, а тому судом вірно було взято за основу розрахунок заборгованості, наданий Банком.

В розрахунках заборгованості, що додавались до позовної заяви та в подальшому до заяви про збільшення позовних вимог наведена структура заборгованості позичальника, зокрема, зазначена заборгованість по основному боргу, по відсотках та по пені.

Враховуючи наведене, твердження ОСОБА_2, що позивачем не надано доказів щодо наявності заборгованості відповідача є необрунтованим.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 не вказує, які ж саме умови договору недотримані під час проведення розрахунку та які законодавчі норми порушені. Отже, такі твердження відповідача є лише припущеннями, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Пеня, згідно з довідкою розрахунку, наданою позивачем, розрахована за період:

з 27.03.2014 року по 18.02.2015 року - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 6,17 грн.;

з 27.02.2014 року по 18.02.2015 року - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах - 83, 88 грн.

Таким чином, пеня нарахована у межах однорічного строку позовної давності, що передбачений ч.2 ст.258 ЦК України.

Що ж до посилання на п.6 ст.232 ГК України, то колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до ст.1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. У ст.4 вищевказаного Кодексу зазначено, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України.

Отже, на вказані правовідносини норми ГК України не поширюються.

Однак, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині вирішення питання про судові витрати.

Висновок суду про солідарне стягнення з відповідачів суми судового збору не відповідає вимогам закону, роз'ясненням, даним у п.35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" із змінами, внесеними згідно із постановою Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

№ 10 від 25.09.2015 року.

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення з відповідачів судових витрат у солідарному порядку слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3654 грн у рівних частинах - по 1827 грн з кожного.

Із ОСОБА_2 також слід стягнути в дохід Державного Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги, сплату якого було відстрочено у зв'язку майновим станом ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2015 року в частині вирішення питання про судові витрати скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, просп. Московський, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір у сумі 3654 грн (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн) у рівних частинах - по 1827 грн (одній тисячі вісімсот двадцять сім грн ) з кожного.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, АДРЕСА_1 4019 грн. 40 коп. (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень сорок копійок) судового збору на користь держави у дохід Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Дикун С.І.

Парандюк Т.С.

Судді: Храпак Н.М.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун