Ухвала суду № 58009472, 11.05.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/1140/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В. Провадження № 11-кп/789/172/16 Доповідач - Римар Т.М.Категорія - ч.1 ст.367 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 р. м.Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :

Головуючого - Римар Т.М.

Суддів - Тиха І. М., Подковський О. А.,

при секретарі ОСОБА_1;

з участю: прокурора ОСОБА_2;

обвинуваченого ОСОБА_3;

захисника адвоката ОСОБА_4;

представника потерпілого КСП Дорогичівка ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Заліщицького районного суду Тернопільської області від "17"лютого2016року, -

Встановила:

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого головою фермерського господарства Галмар, раніше не судимого, -

засуджено за ч.1 ст.367 КК України до штрафу в розмірі 5100 грн. в дохід держави, що становить 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 691,2 грн. судових витрат по справі.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3, будучи головою ФГ Галмар, внаслідок невиконання своїх службових обовязків, в порушення п.4.3 договору оренди майна, відповідно до якого він, як керівник ФГ зобовязувався його виконувати у вересні 2014 березні 2015 року в ході експлуатації довів до непридатного для використання стану, не здійснив ремонт і не зберіг:

дві покришки та два диска колеса на причіп ПСЕ 12Б, загальною вартістю 3297,66 грн.;

двигун, коробку передач, передню вісь, передні колеса, задній диск колеса, покришку, що були встановлені на автобус КАВЗ 3270, 1987 року випуску, вартістю 54170,34 грн.;

піднавіс на свині, балансовою вартістю 546,00 грн.;

піднавіс на телята, балансовою вартістю 528,00 грн.;

будівлю пилорами, балансовою вартістю 1382,00 грн.;

65 залізобетонних перетинок над вікнами конюшні, на загальну суму 8775,00грн.;

вулканізатор, балансовою вартістю 83,00 грн., спричинивши матеріальну шкоду співвласникам майнових паїв реорганізованого КСП Дорогичівка на загальну суму 68782,00 грн.

В апеляційних скаргах :

прокурор, з врахуванням внесених змін, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд із-за істотних порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження та постановленні вироку. Зазначає, що мотивувальна частина вироку не в повній мірі відповідає вимогам ст.374 КПК України, викладене в ній обвинувачення є неконкретним, зокрема, суд не вказав між ким та коли був укладений договір оренди майна, яке згідно предявленого обвинувачення, ОСОБА_3 привів до непридатного стану. Вказує, що суд на обгрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, не проаналізував докази у справі і не дав їм належної оцінки. Зазначивши у вироку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена показаннями свідків, суд лише перелічив їх прізвища, проте не зазначив чим саме їх покази підтверджують його вину;

захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6, з врахуванням доповнень, поданих за погодженням з обвинуваченим ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4, просять вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження в звязку з відсутністю в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, посилаючись на те, що судом не досліджено жодного доказу, який би підтверджував наявність істотної шкоди та кому саме вона спричинена. Крім того, судом залишено поза увагою той факт, що КСП Дорогичівка з 2012 року не існує, а ОСОБА_3, як керівник ФГ Галмар, уклав договір з співвласниками майнових паїв, а тому не міг вчинити інкриміноване правопорушення стосовно співвласників паїв іншої юридичної особи. Вказують, що судом у вироку не зазначено місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, а тому вирок не відповідає вимогам ст.374 КПК України, також судом не досліджено документів про обовязок ОСОБА_3 діяти відповідно до договору оренди. Також зазначають, що суд у вироку лише перелічив осіб, які були допитані в судовому засіданні, однак не навів їх покази в мотивувальній частині вироку та не мотивував в чому саме ці покази підтверджують вину обвинуваченого. Зазначають, що вартість усього майна, яке ОСОБА_3 начебто не зберіг, не здійснивши його ремонт, з врахуванням терміну експлуатації не має жодної вартості, тоді як у висновку експерта № 4-194/15 від 6 жовтня 2015 року, на який послався суд як на доказ, вартість 65 залізобетонних перетинок становить 8775,00грн., тобто в 1,4 рази більше ніж вартість самої конюшні, на якій вони були встановлені, і то станом на 2001 рік. Вказують, що судом було взято до уваги довідку №155 від 12 жовтня 2015 року ПАТ Березовицький комбінат Будіндустрія про вартість нових залізобетонних перемичок, при цьому не було враховано, що перемичкам, які зазначені у вироку, 41 рік і вони весь час були встановлені на будівлі та, що двигун від автобуса КАВЗ 3270 нікуди не зник, а за особисті кошти ОСОБА_3 був відремонтований і знаходиться в робочому стані, дві покришки та два диски колеса до причепа ПСЕ 12Б, а також коробка передач, передня вісь, передні колеса, задній диск колеса, покришка, з автобуса КАВЗ 3270 та вулканізатор, зникли в період з березня по вересень 2015 року, коли орендовані ОСОБА_3 приміщення були захоплені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 і обвинувачений до них доступу не мав.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6, з внесеними до неї доповненнями адвокатом ОСОБА_4, та просять її задовольнити, прокурора, який підтримав змінену апеляційну скаргу прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та просить вирок суду скасувати з призначенням нового судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційних скарг та поданих до них доповнень і змін, колегія суддів вважає, що змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга з доповненнями захисників обвинуваченого частковому задоволенню.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення, і зокрема вирок, має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалений судом згідно з нормами матеріального Закону і дотриманням вимог КПК щодо кримінального провадження, на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Колегією суддів встановлено, що при розгляді даного кримінального провадження та постановленні вироку судом першої інстанції вказаних вимог закону в повній мірі не дотримано.

Не вдаючись у розгляд питання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та про відповідність обраного йому покарання, колегія суддів дійшла висновку, що судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили постановленню законного та обґрунтованого вироку, а тому оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження направленню на новий судовий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Разом з тим, визнаючи винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, суд у вироку не виклав з достатньою повнотою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину.

Так, у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним та викладеним у вироку стосовно ОСОБА_3, не зазначено, що він є службовою особою, тоді як субєктом злочину, передбаченого ст.367 КК України, яка встановлює кримінальну відповідальність за службову недбалість, є лише службова особа, також не зазначено місце вчинення злочину, коли і між ким було укладено договір оренди майна, якого саме майна, кому воно належало, які обовязки покладались на ОСОБА_3 згідно цього договору і які діяння конкретно до якого майна ним були вчинені, чітко не визначено в який період було вчинено кримінальне правопорушення.

Суд вказав у вироку, що ОСОБА_3, будучи головою ФГ Галмар, внаслідок невиконання своїх службових обовязків, в порушення п.4.3 догогору оренди майна в період з вересня 2014 по березень 2015 року довів до непридатного для використання стану, не здійснив ремонт та не зберіг майно(яке зазначене нижче), тоді як згідно обвинувального акту, в січні - березні 2015 року ОСОБА_3 довів до непридатного стану, не провів ремонт та не зберіг дві покришки та два диска, що були встановлені на причеп ПСЕ 12Б та мотор, коробку передач, передню вісь, передні колеса та задній диск колеса і покришку, що були встановлені на автобус марки КАВЗ 3270, 1987 року випуску; а з вересня 2014 по березень 2015 року довів до непридатного стану, не здійснив ремонт та не зберіг піднавіси для свиней та телят, будівлю пилорами, 65 залізобетонних перетинок над вікнами конюшні та вулканізатор.

Службова недбалість, за яку передбачена відповідальність ст.367 КК України, з обєктивної сторони характеризується наявністю трьох ознак у їх сукупності:

1.дія або бездіяльність службової особи;

2.наслідки у вигляді істотної шкоди (ч.1 ст.367 КК України) або тяжких наслідків (ч.2 ст.367 КК України);

3.причинний звязок між вказаними діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.

Таким чином, службова недбалість є злочином з матеріальним складом, тобто він визнається закінченим, якщо діянням спричинено істотну шкоду чи тяжкі наслідки, які є кваліфікуючими ознаками цього злочину, а тому розмір спричиненої матеріальної шкоди повинен бути належно встановленим і доведеним по справі.

Відповідно до вимог ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом повинен оцінити кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття рішення.

Висновки щодо оцінки доказів суд повинен викласти у вироку в точних і категоричних судженнях.

Всупереч вищенаведених вимог закону, суд, визнавши ОСОБА_3 винним в тому, що його діями було спричинено матеріальну шкоду співвласникам майнових паїв реорганізованого КСП Дорогичівка на загальну суму 68782,00 грн., доказів на підтвердження того, що матеріальну шкоду заподіяно співвласникам майнових паїв реорганізованого КСП Дорогичівка і що саме на вищезазначену суму у вироку не навів. Так, згідно фабули обвинувачення, викладеної у вироку, ОСОБА_3, будучи головою ФГ Галмар, внаслідок невиконання своїх службових обовязків в період з вересня 2014 березень 2015 року (згідно обвинувального акту в січні березні 2015 року) в ході експлуатації довів до непридатного стану, не здійснив ремонт і не зберіг 2 покришки та 2 диска, що були встановлені на причеп ПСЕ 12Б, вартістю 3297,66 грн., та мотор, коробку передач, передню вісь, передні колеса та задній диск колеса і покришку, що були встановлені на автобус марки КАВЗ 3270, 1987 року випуску, вартістю 54170,34 грн., однак докази на підтвердження заподіяної шкоди на вищевказані суми відповідно в розмірі 3297,66 грн. та 54170,34 грн. у вироку не зазначив.

Крім того, згідно наявного у справі переліку майна до договору оренди №1 від 1 червня 2012 року (а.к.п. 42-44), вартість автобуса КАВЗ (1987 року випуску) становить 5580 грн, а вартість трьох причепів ПСЕ12б, переданих в оренду, відповідно кожного 1621 грн., 1639 грн., 1616 грн..

Таким чином, вартість покришки та дисків майже вдвоє перевищує вартість одного причепа ПСЕ12б, а вартість вищезазначених запчастин до автобуса КАВЗ майже в 10 разів перевищують вартість самого автобуса.

Наведене свідчить про те, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, суд у вироку в порушення вимог ст.411 КПК України не дав їм належної оцінки, не усунув ці суперечності, тобто допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи.

Суд зазначив у вироку, що вина обвинуваченого підтверджується показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_8, однак лише перелічив у вироку прізвища цих свідків, при цьому їх показів у вироку не навів, зазначивши лише, що вони підтверджують відсутність або непридатний стан майна співвласників майнових паїв, але відсутність якого саме майна підтвердив кожен із свідків та в чому полягав непридатний стан майна і конкретно якого з вироку не вбачається.

Крім того, суд у вироку вказав, що вина ОСОБА_3 підтверджується висновком експерта №194/15 від 6.10.2015 року, яким встановлено вартість покришок, дисків, коліс на причепи ПСЕ12б та двигуна і коробки передач, передньої осі, передніх коліс та заднього колеса на автобус КАВЗ, однак їх вартість, визначену експертом, не вказав, оцінки даному експертному висновку в сукупності з іншими доказами не дав.

Також суд визнав, що вина ОСОБА_3 підтверджується довідкою №155 від 12.10.2015 року ПАТ Березовицький комбінат Будіндустрія про вартість залізобетонних перемичок, яка становила на 2014 рік 99 грн. з ПДВ, на 1.02.2015 року 110 грн. з ПДВ, на 1.03.2015 135 грн. з ПДВ, однак даною довідкою лише підтверджується вартість залізобетонних перемичок у 2014 році та станом на лютий-березень 2015 року.

Суд не мотивував у вироку, виходячи з якої вартості, вираховувалась заподіяна шкода внаслідок доведення до непридатного для використання стану і незбереження 65 залізобетонних перемичок над вікнами конюшні, що вмінялось у вину ОСОБА_3

Суд не спростував показання обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що двигун автобуса КАВЗ 3270 був демонтований і встановлений на інший автомобіль, а отже є в наявності.

Також суд не дав оцінки показанням свідка ОСОБА_8, що передане в оренду майно ОСОБА_3 частково викрав та свідка ОСОБА_12 про те, що за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_3 він протягом двох днів за оплату по 150 грн. в день брав участь у демонтажі залізобетонних перемичок над вікнами конюшні, які ОСОБА_3 вивіз в село Мамаївці.

Право на отримання вмотивованого рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд.

Невмотивованість судового рішення є підставою для його скасування у звязку з порушенням процесуального права.

Оскільки викладене у вироку формулювання обвинувачення є неконкретним, чим порушено право обвинуваченого ОСОБА_3І, на захист, що згідно ч.1 ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування вироку, тому вирок, підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що вирок скасовується із-за істотних порушень вимог кримінального процесуального Закону, а відповідно до ст.420 КПК України апеляційний суд в даному випадку не вправі постановити свій вирок, так як згідно вимог цієї статті він постановляється лише у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання, тому кримінальне провадження відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України підлягає призначенню на новий судовий розгляд в суді першої інстанції, в звязку з чим доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 та доводи, викладені в доповненнях до вказаної апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4, в тому числі щодо необгрунтованості засудження ОСОБА_3, підлягають перевірці при новому судовому розгляді, тому що згідно ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий судовий розгляд, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону про кримінальну відповідальність та покарання. Вказані обставини мають бути перевірені судом першої інстанції в процесі нового судового розгляду.

Крім того, під час нового судового розгляду суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, всебічно повно та обєктивно дослідити докази та обставини справи, дати їм належну оцінку, і прийняти рішення, яке б відповідало вимогам Кримінального та Кримінального процесуального Закону, було законним та справедливим.

Керуючись ст.ст. 405,407 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Змінену апеляційну скаргу прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області задовольнити, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6, з врахуванням внесених до неї доповнень, задовольнити частково.

Вирок Заліщицького районного суду Тернопільської області від "17"лютого2016року стосовно ОСОБА_3 скасувати з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.М. ОСОБА_14 ОСОБА_15 Подковський

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_16