Ухвала суду № 58006816, 26.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/85/16-ц 26.05.2016 26.05.2016 26.05.2016

Справа №487/85/16 ц

Провадження № 22ц/784/1138/16 Головуючий суддя першої інстанції Біцюк А.В.

Категорія 55 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С. ,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Данилюка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

приватного підприємства «ЖЕК-10»

на рішення

Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2016 року

за позовом

ОСОБА_2 до приватного підприємства «ЖЕК-10» про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до приватного підприємства «ЖЕК-10» (далі - ПП «ЖЕК-10», підприємство) про стягнення середнього заробітку у зв'язку з порушенням строків проведення розрахунку, а також моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, він зазначав, що працював у ПП «ЖЕК -10» електриком 4 розряду з 2012 року. Відповідач його незаконно звільняв з роботи, але рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2014 року його поновлено на роботі. Однак, до роботи він не приступив та 25 листопада 2014 року подав заяву про звільнення. З 8 грудня 2014 року його звільнено з роботи за прогули.

При звільненні йому не сплачено компенсацію за невикористану відпустку, а також 95 грн. заробітної плати. У зв'язку з чим, він звернуся до суду. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2014 року з відповідача на його користь стягнуто 95 грн. заробітної плати за листопад 2014 року, та 3336 грн. 93 коп. компенсації за невикористану відпустку за період з 16 жовтня 2012 року по 8 грудня 2014 року, а також 8375 грн. 04 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період 8 грудня 2014 року по 15 червня 2015 року, без утримання податків та обов'язкових платежів. Також, рішенням стягнута моральна шкода та витрати на правову допомогу.

Рішення суду набрало законної сили 27 червня 2015 року, однак було виконане 15 грудня 2015 року. У зв'язку з затримкою виплати розрахунку - заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку відповідач повинен виплатити йому за період з 27 червня 2015 року, тобто за 122 дні, 11590 грн. середнього заробітку, виходячи із 95 грн. середньоденної заробітної плати.

Посилаючись на викладене, та те, що відповідач завдав йому моральної шкоди порушенням його трудових прав, позивач, крім вказаної суми, просив стягнути з приватного підприємства 500 грн. моральної шкоди та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Під час розгляду спору позивач змінив позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та просив стягнути на його користь 1361 грн. 82 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок його лікування від хвороби серця, яка сталася з вини відповідача.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2016 року позов задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 7131 грн. 87 коп. середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості по заробітній платі. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Також, з приватного підприємства «ЖЕК-10» на користь держави стягнуті судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.

Додатковим рішення того ж суду від 12 квітня 2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто 228 грн. 43 коп. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ПП «ЖЕК-10» просить скасувати рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні позову. На думку заявника, суд не врахував, що вини відповідача у затримці виплати позивачу заборгованості по заробітній платі немає, оскільки причиною невиплати була відсутність грошових коштів на підприємстві у зв'язку із тяжким матеріальним станом. Крім того, суд не врахував, що відповідачу підприємство 1 вересня 2014 року виплатило 5000 грн. У зв'язку з чим, сума стягнення за виконавчим провадженням повинна бути меншою, чого не взяла до уваги державна виконавча служба.

Позивач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що з рахунку ПП «ЖЕК-10» гроші на погашення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, що підлягали за рішенням суду виплаті позивачу при звільненні з роботи, списані 1 грудня 2015 року.

Встановивши зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 червня по 1 грудня 2015 року, за 109 днів, виходячи із 65 грн. 43 коп. середньоденної заробітної плати позивача.

Доводи в апеляційній скарзі суперечать обставинам справи, вимогам ст.ст. 47,116,117 КЗпП України, а також висновкам в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року, на які спирався суд при вирішенні спору.

Сама по собі відсутність коштів на рахунку відповідача, у зв'язку із тяжким матеріальним станом не звільняє відповідача від виконання обов'язку виплатити заборгованість.

Рішення суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду України у постанові від 29 січня 2014 року у справі 6-144ц13. Так, за висновками Верховного Суду України непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди за відсутності достовірних та допустимих доказів причинного зв'язку між захворюванням позивача, внаслідок чого він морально страждав, та діями відповідача.

Позивач рішення суду не оскаржив.

Колегія також погоджується з вказаними висновками суду, враховуючи вимоги ст. 303 ЦПК України при розгляді справ в апеляційному порядку.

За викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ЖЕК-10» відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2016 року та додаткове рішення того ж суду від 12 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.Я.Мурлигіна

Судді: В.І. Козаченко

Л.М. Царюк