Ухвала суду № 58006814, 30.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/409/15-ц 30.05.2016 30.05.2016 30.05.2016

Провадження №22-ц/784/1091/16

Справа № 469/409/15-ц Головуючий першої інстанції: Гапоненко Н.О.

Провадження № 22-ц/784/1091/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю: представника позивача Ремешевського Є.А., відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

21 квітня 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 08 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (яке згодом було перейменовано на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № NKQWGK0000000001, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 10500 доларів США на строк до 08 квітня 2018 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також комісію та інші витрати в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

За твердженням позивача, у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином, в зв'язку з чим відповідно до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України Банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту. Станом на 05 лютого 2015 року загальна сума кредитної заборгованості ОСОБА_3 становить 6765,13 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05 лютого 2015 року еквівалентно 121704грн.76коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 5946,54 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 106978грн. 25коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 390,89 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 7032грн.11коп., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 4.47 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 80грн. 42коп., пені в сумі 87.85 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1580грн. 42коп., а також штрафів - 13.90 доларів США - фіксована частина, що за курсом НБУ еквівалентно 250 грн., та 321,49 доларів США - процентна складова, що за курсом НБУ еквівалентно 5783грн.61коп.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило стягнути на його користь з ОСОБА_3 вищевказану суму заборгованості.

Відповідач проти позову заперечував. Зокрема, вказував, що хоча й підписав кредитний договір із позивачем, проте кредитних коштів не отримував, а тому кредитний договір є неукладеним. Надані позивачем на підтвердження отримання кредитних коштів копії заяв на видачу готівки та на переказ готівки підписані не ним, а іншою особою. До того ж позивачем не надано належних доказів на підтвердження виконання сторонами кредитного договору його умов та наявності і розміру кредитної заборгованості.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в рахунок заборгованості за кредитним договором 6429.75 доларів США, що за курсом НБУ становить 167301грн. 84коп., у тому числі заборгованість за кредитом - 5946.54 доларів США, що за курсом НБУ становить 154728,74 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 390,89 доларів США, що за курсом НБУ становить 10170.94 грн., заборгованість за комісією - 4.47 долари США, що за курсом НБУ становить 116.31 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань - 87.85 доларів США, що за курсом НБУ становить 2285,85 грн. У іншій частині вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача відшкодування судового збору в сумі 974грн.77коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що приймали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За змістом п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 08 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (яке згодом було перейменовано на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № NKQWGK0000000001, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти на строк з 08 квітня 2008 року по 08 квітня 2018 року у розмірі 11775 доларів США, у тому числі 10500 доларів США на придбання нерухомості та 1275 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених цим договором, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту в сумі 2% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у сумі 0.48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу відповідно до умов договору, а відповідач зобов"язався щомісяця з 07 по 12 число надавати позивачу кошти (щомісячний платіж) у сумі 154.65 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором (сплати заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, комісії та ін.) згідно Графіку погашення кредиту та повернути кредит до 08 квітня 2018 року (п.8.1 кредитного договору).

На забезпечення виконання умов кредитного договору сторони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є належний на праві власності ОСОБА_5 житловий будинок за адресою: вул. Набережна, 20 у с. Василівка Березанського району Миколаївської області, який був посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області 08 квітня 2008 року за реєстр. № 762.

Також 8 квітня 2008 року між ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_5 були укладені договір страхування нерухомості, що є предметом іпотеки, та договір особистого страхування відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст.638 та ч. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України).

Однак кредитний договір за своєю правовою природою є консенсуальним, тобто, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, про що неодноразово зазначалось Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 липня 2012 року у справі № 6-63цс12 та від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.

ОСОБА_3 не заперечував факту підписання ним 8 квітня 2008 року кредитного договору № NKQWGK0000000001 із позивачем, за яким сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.

За такого, суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованими доводи відповідача про те, що даний кредитний договір є неукладеним.

Як встановлено судом, свої обов'язки за кредитним договором позивач виконав, надавши 09 квітня 2008 року відповідачу 10236,81 доларів США та 263,19 доларів США (всього - 10500 доларів США). Передбачені кредитним договором кредитні кошти на сплату страхових платежів відповідно до положень пунктів 2.1.3., 2.2.7.кредитного договору щорічно у період з 2008 року по 2014 рік сплачувались Банком до ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ». Вказані обставини підтверджуються копіями заяв на видачу готівки від 09.04.2008р. та витягами з особового рахунку ОСОБА_3, де відображені зазначені фінансові операції (а.с. 53, 54, 72-96, 1330143).

Виконання позивачем своїх обов'язків з надання відповідачу обумовленої договором суми підтверджують наявність у ОСОБА_3 обов'язку з погашення цього кредиту.

Між тим, ОСОБА_3 обов'язки по погашенню кредиту і процентів виконував неналежним чином, порушуючи строки сплати та розмір щомісячних платежів, що передбачені Графіком погашення кредиту, а після 19 листопада 2014 року взагалі перестав погашати заборгованість.

Відповідно до наданого Банком розрахунку станом на 05 лютого 2015 року у ОСОБА_3 наявна кредитна заборгованість в загальному розмірі 6429.75 доларів США, що за курсом НБУ становить 167301грн. 84коп., у тому числі заборгованість за кредитом - 5946.54 доларів США, що за курсом НБУ становить 154728грн.74коп., у т.ч. прострочений борг за тілом кредиту - 621,72 доларів США; заборгованість по процентах за користування кредитом - 390,89 доларів США, що за курсом НБУ становить 10170грн.94коп., у т.ч. прострочений борг за процентами - 325,01 доларів США; заборгованість за комісією (винагородою за резервування ресурсів) - 4.47 долари США, що за курсом НБУ становить 116грн.31коп., пеня за порушення строків виконання зобов'язань, розрахована згідно положень пунктів 5.1., 8.3. кредитного договору, - 87.85 доларів США, що за курсом НБУ становить 2285грн.85коп. (а.с. 4-7).

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 526, 611, 1050, 1054 ЦК України суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення на їх користь зазначеної заборгованості з ОСОБА_3

Згідно положень статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За клопотанням ОСОБА_3 ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2015 року була призначення судово-почеркознавча експертиза для вирішення питання: чи підписані заяви на видачу готівки від 09 квітня 2008 року №№ 1 і 2 на суми 10236,81 доларів США та 263,19 доларів США ОСОБА_3 або іншою особою. Однак, за повідомленням експерта проведення вказаної експертизи є неможливим у зв'язку із ненаданням Банком оригіналів досліджуваних заяв на видачу готівки. Відсутність оригіналів вищевказаних заяв представник Банку пояснював знищенням цих документів у зв'язку зі збігом терміну їх зберігання. Проте, належними доказами даного факту не підтвердив.

Разом із тим, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сама по собі відсутність у матеріалах справи оригіналів заяв на видачу готівки не свідчить про неотримання відповідачем кредитних коштів. Доводи ОСОБА_3 про ненадання йому Банком кредитних коштів спростовуються випискою з особового рахунку відповідача, відповідно до якої йому 9 квітня 2008 року з його рахунку було видано 10236,81 доларів США та 263,19 доларів США кредитних коштів і з 8 травня 2008 року по 19 листопада 2014 року здійснювалось часткове погашення кредиту, що свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку по поверненню отриманих від Банку кредитних коштів. Крім того, з часу укладання як кредитного договору, так і договорів іпотеки і страхування, підписання яких ОСОБА_3 не оспорював, останній позовів про визнання їх недійсними чи про їх розірвання - не заявляв.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновку суду першої інстанції про доведеність факту отримання ОСОБА_3 від позивача обумовленої кредитним договором суми кредиту та щодо часткового виконання відповідачем своїх обов'язків по погашенню даного кредиту.

Правові висновки, викладені у Постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-20цс12, стосуються усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції ст. 1059 ЦК України, якою встановлені вимоги до форми договору банківського вкладу, а тому судом вірно зазначено мотиви, з яких він не застосував дану постанову, посилаючись на відмінність правовідносин з банківського вкладу від правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі.

За такого, посилання апеляційної скарги про безпідставне неврахування викладених у вищевказаній постанові Верховного Суду України правових висновків - є необґрунтованими.

Як вбачається зі змісту довіреності, виданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на представництво своїх інтересів заступнику керівника напрямку «CREDIT COLLECTION» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Сафіру Ф.О., йому, зокрема, надані повноваження підписувати виписки по рахунках, розрахункові документи та інше (а.с. 16), а тому доводи апеляційної скарги про відсутність у представника позивача права на підписання таких документів є безпідставними.

Також не можна прийняти до уваги доводи апелянта про те, що позивачем не доведено дотримання вимог ст.ст. 257, 266 ЦК України

Так, ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п. 5.5. укладеного сторонами кредитного договору ними узгоджена збільшена позовна давність - тривалістю 5 років - по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди і неустойки.

Відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається: вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1), а, крім того, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 2). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що останнім з травня 2008 року по 19 листопада 2014 року періодичні платежів сплачувались, хоча із порушенням Графіку погашення кредиту щодо строку їх сплати та обсягу.

За таких обставин, враховуючи умови укладеного сторонами кредитного договору та викладені вимоги закону, а також - дату звернення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду з даним позовом - 17 квітня 2015 року (згідно поштовому штемпелю), колегія суддів вважає, що позовна давність Банком не пропущена.

До того ж, заяв про застосування позовної давності при розгляді справи у суді першої інстанції від відповідача не надходило, тоді як згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність може бути застосована судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовували б висновки суду.

Законність і обґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення штрафу в апеляційному порядку не переглядалась, оскільки це не було доводами апеляційної скарги ОСОБА_3

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Коломієць

Суддя: Т.С. Довжук

Суддя З.Л. Шолох