Ухвала суду № 57982968, 25.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1228/15

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.,

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної судової адміністрації України, ОСОБА_1, Апеляційного суду Миколаївської області, Міністерства фінансів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Кабінету міністрів України, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними та виплату недоплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Апеляційного суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Кабінету міністрів України, Міністерства фінансів України про:

- визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо виконання пункту 2 частини 13 Розділу XIII (Перехідні положення) Закону України № 1697-УІІ від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" в частині вирішення питання про збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені статтею 144 Закону України № 2453-УІ від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів", в редакції чинній з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року.

- визнання неправомірними дій апеляційного суду Миколаївської області щодо нарахування в період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року ОСОБА_1 заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу 1218 грн.

- зобов'язання апеляційний суду Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до статті 144 Закону України № 2453-УІ від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), тобто за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно з урахуванням підвищень, у розмірі 45583,12 гривень, шляхом списання державних коштів з єдиного казначейського рахунку.

- зобов'язання Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України профінансувати та виділити апеляційному суду Миколаївської області кошти для проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 шляхом нарахування з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року заробітної плати з урахуванням посадового окладу державного службовця 4 категорії у розмірі 30 % від посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців, встановленого на законодавчому рівні, а всього в розмірі 45583,12 гривень.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала незаконністю спірної бездіяльності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство фінансів України та Державну судову адміністрацію України профінансувати та виділити апеляційному суду Миколаївської області кошти для проведення перерахунку заробітної плати позивачці та зобов'язано Апеляційний суд Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати ОСОБА_1

В апеляційних скаргах Апеляційний суд Миколаївської області, Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України просять скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищенаведену постанову в частині відмови в позовних вимогах та ухвалити в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює в Апеляційному суді Миколаївської області на посаді помічника судді Апеляційного суду Миколаївської області та має 9 ранг державного службовця.

Згідно до розпорядженням КМУ №88-р від 24.02.2003 посада помічника судді віднесена до 4-ї категорії посад державних службовців.

Правовідносини щодо охоплення державою діяльності з приводу створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті регулюються Законом України Про державну службу" (надалі - Закон № 3723).

Відповідно до статті 1 Закону № 3723, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо фактичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Водночас, Законом України "Про судоустрій та статус суддів" (надалі - Закон № 2453), визначені правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначено систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлено систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до статті 33 Закону № 3723 (в редакції до 29.03.2015), оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років па державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду пати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для її мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

14 жовтня 2014 року був прийнятий Закон про прокуратуру. Пунктом 5 розділу ХІІ Прикінцеві положення цього Закону було внесено зміни до частини першої статті 144 Закону про судоустрій і статус суддів, а саме: її було доповнено новим абзацом другим, відповідно до якого "розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців".

Пунктом 1 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону про прокуратуру встановлено, що ці зміни набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон про прокуратуру був опублікований у газеті "Голос України" 25 жовтня 2014 року. Відтак викладені зміни набрали чинності 26 жовтня 2014 року.

При цьому підпунктом 2 пункту 13 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону про прокуратуру Кабінету Міністрів України було доручено "у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Тобто, суд приходить до висновку, що з 26 жовтня 2014 року за працівниками апарату судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах. Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах; правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо) не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.

Відповідно відсутність бюджетного фінансування не звільняє державу від обов'язку виплачувати працівникам апарату судів посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.

Таким чином, суд зазначає, що починаючи з 26.10.2014 законодавчо визначено розмір осадового окладу працівника апарату суду, який становить не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.

Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Положеннями статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки 26.10.2014 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" в частині внесення змін до статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", то саме з цього часу у позивача виникло право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а саме не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.

Проте, 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-УІІІ, пунктом 9 Прикінцевих положень якого установлено, що:

- Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік;

- норми і положення частини третьої статті 69, статті 129, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

02 березня 2015 року внесено зміни до пункту 9 Закону України "Про державний бюджет країни на 2015 рік", якими визначено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином колегія суддів зазначає, що починаючи з 01.01.2015 державою законодавчо визначено можливість застосування положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у тому числі в частині посадового окладу працівників апарату суду, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 29.03.2015 року, затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно цієї редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються статтею 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Статтею 147 Закону України № 2453-VІ (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") встановлено матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи.

Відтак, відповідно до частини 1 статті 147 Закону України № 2453-VI. розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду.

Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1.3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" набрав чинності 29.03.2015, тобто після набрання сили Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік".

Аналізуючи наведені положення нормативних актів суд зазначає, що обидва закони - Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" є спеціальними нормативно-правовими актами, якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників апарату суду та розміри заробітної плати відповідно. Проте, суд вважає правильним з часу набрання законної сили Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" застосовувати саме його норми, оскільки при рівнозначних нормативно-правових актах він є актом, який прийнятий ВР України та набрав законної сили по даті пізніше ніж Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік". Будь-яких посилань в Законі України "Про забезпечення права на справедливий суд" щодо застосування його норм з урахуванням обмежень, які містить Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік", не міститься.

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 по праві "Будченко проти України" (заява № 38667/06) наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 39 рішення).

Також, у пункті 42 цього рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що положення національного законодавства, яке закріплює право на звільнення від оплати (в даному випадку оплату) не ставить його у залежність від існування компенсаційного механізму.

Згідно Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, ствердженого Наказом ДСА України № 82 від 05.04.2011, територіальні управління відповідно до покладеного на них завдання здійснюють у межах своєї компетенції соціальне забезпечення суддів, у т.ч. суддів у відставці, а також працівників апарату місцевих судів.

Статтею 146 Закону України № 2453-У1 (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") встановлено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що оплата у раці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Статтею 5 Закону України "Про оплату праці" визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів.

З 1 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду.

Тобто, Державна судова адміністрація України здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів у відставці, а також працівників апарату судів.

Хоча ДСА України і зверталося безпосередньо до Міністерства фінансів України з приводу збільшення бюджетних асигнувань, необхідних для реалізації згаданих положень при доопрацюванні проекту Державного бюджету України на 2015 рік, підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Державною судовою адміністрацією України неправомірно не нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Схеми посадових окладів працівників суду, зокрема помічників суддів, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №268 від 9 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Видатки за цією Постановою здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання відповідних органів.

Таким чином, у період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року Нарахування та виплата заробітної плати позивачу, виходячи з розміру посадового окладу в 1218 грн. здійснена відповідно до чинних нормативних актів, які регулювали порядок оплати праці працівників апаратів судів, зокрема Законів України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", "Про Державний бюджет на 2015 рік", "Про судоустрій і статус суддів", "Про державну службу" та Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплаті праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Отже, з огляду на вищезазначене суд не вбачає в діях Апеляційного суду Миколаївської області невідповідності нормам діючого законодавства.

Крім того, у позові ОСОБА_1 зазначає про бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо виконання пункту 2 частини 13 Розділу XIII (Перехідні положення) Закону України № 1697-УІІ від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" в частині вирішення питання про збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені статтею 144 Закону України № 2453-УІ від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року.

Так, пунктом 2 ч.13 розділу XІІІ Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що Кабінет Міністрів України у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, повинен внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Під час розгляду справи судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України виконано обов'язок щодо законодавчого врегулювання питання оплати праці працівникам апарату судів, з огляду на таке.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014, який підготовлено Кабінетом Міністрів України, в п. 9 Перехідних положень встановлено, що норми ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Крім того, Законом України від 02.03.2015 № 17-УІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" внесено зміни до п. 9 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", визначивши, що норми Закону України "Про судоустрій та статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Таким чином, вимога позивачки до Кабінету Міністрів України є безпідставною, оскільки Кабінетом Міністрів України були здійснені відповідні заходи по вирішенню питання щодо виконання пункту 2 частини 13 Розділу XIII (Перехідні положення) Закону України № 1697-УІІ від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" в частині вирішення питання про збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені статтею 144 Закону України № 2453-УІ від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів", в редакції чинній з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року.

Обов'язок держави з виплати заробітної плати у відповідному розмірі, підтверджений постановою суду, стає бюджетним зобов'язанням держави і підлягає реєстрації Казначейством України: Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету (частина п'ята статті 48 Бюджетного кодексу України).

У разі невиконання цього зобов'язання протягом поточного бюджетного періоду воно стає бюджетною кредиторською заборгованістю. Бюджетні фінансові зобов'язання за загальним фондом, які залишились неоплаченими на кінець минулого бюджетного періоду (бюджетна кредиторська заборгованість) та обліковуються органами Казначейства за бюджетними програмами, за якими відсутні бюджетні асигнування або обсяг бюджетної кредиторської заборгованості перевищує бюджетні асигнування відповідно до встановлених законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період та/або переданих в установленому порядку бюджетних призначень, відображаються в обліку органами Казначейства у поточному бюджетному періоді після прийняття рішення головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України щодо визначення бюджетної програми за загальним та/або спеціальним фондами, в межах бюджетних асигнувань якої будуть оплачені бюджетні фінансові зобов'язання, на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів (абзац другий пункту 2.14 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 № 309).

Колегія суддів вважає правильним з часу набрання законної сили Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" застосовувати саме його норми, оскільки при рівнозначних нормативно-правових актах він є актом, який прийнятий Верховною Радою України та набрав законної сили по даті пізніше ніж Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік". Будь-яких посилань в Законі України "Про забезпечення права на справедливий суд" щодо застосування його норм з урахуванням обмежень, які містить Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік", не міститься.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно та виплатити їй в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові пленуму ВАС від 5 лютого 2016 №3, щодо узагальнення практики застосування положень Закону «Про судоустрій і статус суддів» у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, ОСОБА_1, Апеляційного суду Миколаївської області, Міністерства фінансів України - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Кабінету міністрів України, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними та виплату недоплаченої заробітної плати - залишити без змін.

Стягнути з Апеляційного суду Миколаївської області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) гривень.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 30 травня 2016 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/