Ухвала суду № 57982964, 24.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/897/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Мишевській О.В.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - Янюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування повідомлення -рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №25853-17 від 02 листопада 2015 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" в розмірі 25 000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідно до ст. 4 ПК України, зміни податків і зборів можуть бути внесені не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а тому податкові органи можуть нараховувати транспортний податок у розмірі 25 000 грн. тільки в бюджетному 2016 році.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що у позивача перебуває у власності автомобіль, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому спірне податкове повідомлення-рішення винесене правомірно та скасуванню не підлягає. Посилання позивача на ст. 4 ПК України є необґрунтованим, оскільки норма щодо транспортного податку набрала чинності з 01 січня 2015 року, є діючою та вона не вносить зміни до існуючих податків і зборів, а встановлює новий податок.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ДПІ у Київському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Тараневська Л.В. є власником автомобіля INFINITI, QX70, 2013 року випуску з об'ємом двигуна 3 696 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого 19 квітня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.

Позивач 25 лютого 2016 року отримав податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №25853-17 від 02 листопада 2015 року, яким йому визначена сума податкового зобов'язання за транспортним податком з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача підпадає під критерії визначені пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України, отже, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №25853-17 від 02 листопада 2015 року правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, пп.10.1.1 п.10.1, п.10.3 ст. 10, п.п.14.1.163 п.14.1 ст. 14, ст. 267 ПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок установлено в місті Одесі та затверджено відповідне Положення про податок на майно в частині транспортного податку рішенням Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №6257-VІ "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку", у зв'язку з чим, застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції в судовому рішенні не зроблено жодних висновків щодо порушення відповідачем терміну надіслання податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ внесено зміни до ПК України щодо транспортного податку, які набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Вказаним Законом України викладено в новій редакції ст. 267 ПК України, відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 якої платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

Пунктом 267.4 ст. 267 ПК України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, апелянт є власником автомобіля INFINITI, QX70, 2013 року випуску, об'єм двигуна 3 696 куб.см., який був зареєстрований 19 квітня 2014 року.

Підпунктами 267.6.1 та 267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Сума визначеного транспортного податку, відповідно до пп.267.8.1 п.267.8 ст. 267 ПК України, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №25853-17, яким позивачу визначено зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки придбаний позивачем у 2014 році автомобіль використовується до 5 років і має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Щодо посилань апелянта про можливість застосування контролюючим органом положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", та рішення Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №6257-VI "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З набранням чинності положеннями ст. 267 ПК України з 01 січня 2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см. є платниками транспортного податку.

При цьому, вказана норма є чинною, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII неконституційним визнано не було.

За державою (в особі органу законодавчої влади) визнається право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, з метою встановлення правил сплати податків чи інших зборів (в тому числі і підстав для звільнення від їх сплати), а суд не наділений повноваженнями доповнювати діюче законодавче регулювання своїми рішеннями і встановлювати додаткові підстави для звільнення від сплати транспортного податку, з огляду на відсутність таких норм у податковому законі.

Відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року, прийнятому в справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), на яке посилається апелянт, Європейський Суд з прав людини зазначив, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів" (п.50).

Введення нового виду податку - "транспортного податку" на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року та встановлення чітких правил його сплати, слід вважати "законним втручанням" держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейський Суд з прав людини.

Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно п.4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухваленим 28 грудня 2014 року, введено в дію положення ст. 267 ПК України, яка починаючи з 01 січня 2015 року по новому встановлює, регулює, визначає об'єкт оподаткування, платників цього транспортного податку, розмір ставки, податковий період за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що зазначений транспортний податок не зважаючи на те, що він відноситься до місцевого податку, його справляння та зарахування здійснюється до місцевої ради, в той же час він не є таким, що встановлений саме місцевим органом самоврядування в особі Одеської міської ради, а є таким, що визначений та встановлений Верховною Радою України, яка має відповідні повноваження на це. Такі повноваження на встановлення податку з усіма його критеріями та елементами є виключною компетенцією цього органу. Таке регулювання суспільних відносин між відповідними суб'єктами органів влади в сфері податків та зборів, час їх застосування має різне правове навантаження та сферу правового впливу на такі відносини.

До спірних правовідносин не може бути застосовано положення п.п.12.3.5 п.12.3 ст. 12 ПК України, оскільки до 31 грудня 2014 року відповідний транспортний податок не справлявся.

Судова колегія зазначає, що питання застосування п.12.3, п.12.5 ст. 12 ПК України щодо прийняття рішення про встановлення місцевого податку, його офіційного оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування, набрання чинності такого рішення, який є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками, не має правового впливу на транспортний податок, з огляду на різне правове навантаження та регулювання суспільних інтересів в сфері податкового законодавства, в тому числі за органом, який встановлює податок, часу введення в дію такого податку та його застосування.

На підставі викладеного, судова колегія доходить висновку про помилковість доводів апелянта, що транспортний податок, який установлено 21 січня 2015 року рішенням Одеської міської ради, підлягає нарахуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Згідно п.п.267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем 02 листопада 2015 року.

На думку судової колегії, порушення строків його направлення не позбавляє позивача обов'язку сплачувати транспортний податок.

Враховуючи принцип пропорційності, судова колегія вважає, що вказане порушення є меншим, ніж фактичне звільнення позивача від сплати транспортного податку у 2015 році.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

За таких обставин, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2016 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.