Ухвала суду № 57982888, 26.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/186/16

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

26 травня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Стаднік Л.В.

за участю:

представників апелянта: ОСОБА_2, адвоката Романюка Г.М.,

представника позивача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

15 лютого 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

19 травня 2016 року на адресу суду надійшло заперечення (вх.5698/16) від представника позивача, в якому він просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В той же день, на адресу суду надійшла заява (вх. 5675/16) від представника ТОВ "Галс- 2005" про вступ до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

23 травня 2016 року від представника апелянта на адресу суду надійшли пояснення (вх.5872/16).

В судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 та просили суд їх задовольнити. Також просили суд задовольнити подану заяву ТОВ "Галс-2005".

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також заперечував проти задоволення заяви ТОВ "Галс-2005".

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. На адресу суду був повернутий поштовий конверт адресований відповідачу, з тих підстав, що адресат вибув за вказаною поштовою адресою. Для належного і своєчасного повідомлення даної особи по справі суд апеляційної інстанції вжив всіх необхідних заходів, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника відповідача.

Керуючись положеннями КАС України суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "Галс- 2005" про вступ до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, так як подана заява є необґрунтованою та доводи наведеній в ній не знайшли свого належного підтвердження матеріалами справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників апелянта та позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням державного реєстратора від 27.12.2012 року зареєстровано право власності на незавершене будівництво 6-ти поверхового 30-ти квартирного житлового будинку готовністю 51% за ОСОБА_6 на підставі: договору купівлі-продажу № 3075 від 26.10.2007 року, зареєстрованим приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Рибак С.Й.; рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2011 року; постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 року скасовано рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2011 року, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.12.2010 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу № 3075, залишено в силі.

02.02.2016 року представник третьої особи звернувся із заявою до державного реєстратора про скасування прав на нерухоме майно.

На підставі вищевказаної заяви державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності № 28037116 від 02.02.2016 року на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_6.

Рішенням № 28037223 від 02.02.2016 року державним реєстратором скасовано вищевказану реєстрацію права власності.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених справ.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду 16.03.2016 року адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року N 1952-IV (далі по тексту - Закон N 1952-IV) державна реєстрація речових прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.

Згідно ч.2 ст.9 Закону N 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону N 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону N 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно пп.1,2,4,5,7 п.4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року (далі по тексту - Порядок № 1141) ведення Державного реєстру прав передбачає: формування та реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав (далі - база даних про реєстрацію заяв і запитів); пошук відомостей у Державному реєстрі прав; оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно; відкриття розділів Державного реєстру прав та/або внесення записів до нього; внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), скасування записів Державного реєстру прав; закриття розділів Державного реєстру прав.

Відповідно до п.41 Порядку № 1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно п.3 ч.1 ст.2 Закону N 1952-IV заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до ст.20 Закону N 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

У разі подання заяви про державну реєстрацію прав у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника.

Частина 1 ст.24 Закону N 1952-IV передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

В призмі вищенаведеного колегія суддів дійшла до висновку, що поняття "Заявника" як належної особи є загальним терміном і застосовується абсолютно у всіх відносинах, які врегульовані даним спеціальним Законом, включаючи й відносини щодо звернення із заявою про скасування державної реєстрації прав.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що із заявою про скасування державної реєстрації прав на відповідний об'єкт нерухомого майна може звернутись не будь-хто, а виключно належна з точки зору Закону особа-заявник, яка має певне правове відношення до відповідного об'єкта нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, що ОСОБА_5, від імені якої діяв представник за довіреністю ОСОБА_9, в розумінні ст.2 Закону N 1952-IV, не є заявником у правовідносинах, пов'язаних із державною реєстрацією права власності позивача, оскільки апелянт не є ані власником, ані право набувачем, ні стороною правочину, у якої виникло речове право на спірний об'єкт незавершене будівництво, а тому, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про скасування реєстрації права власності не було дотримано вимоги ст.ст. 9, 15, 19, 20, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.41 Порядку № 1141.

Суд приймає до уваги і ту обставину, що ОСОБА_5 раніше вже зверталась з адміністративним позов до Реєстраційної служби Камінець-Подільського міськрайонного управління юстиції про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на вказаний об'єкт незавершеного будівництва.

Водночас, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі № 822/1845/14, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року, ОСОБА_5 було відмовлено у задоволені вказаного позову в повному обсязі.

Серед іншого, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року чітко зазначено, що ОСОБА_5 не надала доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень порушено її права та законні інтереси, а зі змісту рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 грудня 2010 року та ухвали Вищого адміністративного суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18 грудня 2013 року не вбачається, що за ОСОБА_5 визнано право власності на об'єкт (частину об'єкта) незавершеного будівництва.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта в апеляційній скарзі щодо заінтересованої особи з посиланням на п.1.2. Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 № 3502/5, оскільки зі змісту пункту даного Порядку вбачається, що заінтересована особа у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав - особа, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав.

Однак, зі змісту рішень Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29.12.2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 року, на які посилається апелянт як на підставу для прийняття спірного рішення реєстратором, жодним чином не вбачається про скасування рішення державного реєстратора прав про реєстрацію за позивачем права власності на спірний обєкт.

Також, як встановлено з матеріалів справи, право власності за ОСОБА_6 вперше було зареєстроване 27.12.2012 року, на підставі: договору купівлі-продажу № 3075 від 26.10.2007 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Рибак С.Й.; рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2011 року; постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування судом документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013 року запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Таким чином, наведена норма Закону чітко передбачає можливість вчинення відповідних дій державним реєстратором виключно у разі скасування судом усіх документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова Рівненського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 року у встановленому законом порядку ніким не скасована, а тому у державного реєстратора не було законних підстав для прийняття рішення про скасування державної реєстрації права власності і з підстав скасування рішення суду.

Також, колегія суддів приймає до уваги і ту обставину, що незважаючи на прийняття судового рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним, реституція судом застосована не була, право власності позивача судом не скасовувалось, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які свідчили про вилучення у ОСОБА_6 спірного об'єкта, і зі сторони апелянта не надані суду будь-які належні докази.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що придбаний позивачем 26.10.2007 року об'єкт незавершеного будівництва станом на день розгляду справи у встановленому законом порядку жодним чином не витребовувався і не вилучався, право власності його не скасовувалось, а відтак, належні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем за заявою неналежної особи (заявника) станом на 02 лютого 2016 року були відсутні.

На підставі вищенаведеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення державним реєстратором були порушені права позивача, як особи щодо якої внесено відомості до реєстру, як про власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2016 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.