Постанова № 57982025, 30.05.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7125/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Свириди Х.С.;

представника позивача - Ейсмонт І.С.;

відповідач - не з'явився;

третя особа, ОСОБА_2, - не з'явилась;

третя особа, ОСОБА_3, - не з'явилась;

представників третьої особи, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1», - Нестерової О.К. та Рожковського Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника прокурора міста Одеси до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1», про визнання протиправними дій та скасування містобудівних умов та їх обмежень, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1», в якому просив суд: визнати протиправними дії Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради по наданню ОСОБА_6 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1; визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_3

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Прокуратурою міста Одеси в ході розгляду звернення ОСОБА_2 та інших щодо законності забудови парку «Юність» установлено, що 14.02.2014 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 надано містобудівні умови та обмеження № 32 на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруди, за адресою АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що дії відповідача по наданню містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вчинені в порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.8, 25, 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», а отже є незаконними, а містобудівні умови та обмеження є протиправними та належать до скасування.

Представник позивача та представники третьої особи, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1», в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач та треті особи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.

Суд з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України вирішив розглянути справу за відсутності відповідача та третіх осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 21.05.2013 року та зареєстрованого у реєстрі за № 3522, придбав у ОСОБА_8 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, що має кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 та реєстраційний номер земельної ділянки 631801151101 (т.1 а.с.58).

Відповідно до умов зазначеного договору цільове призначення даної земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 21.05.2013 року за № 998128, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3699817 від 21.05.2013 року, серія ЕАЕ № 306482 (т.1 а.с.57).

Вказана земельна ділянка на момент укладання договору купівлі-продажу із ОСОБА_3 належала ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 11.06.2005 року та зареєстрованого у реєстрі за № 7885, що підтверджувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 21.03.2006 року (т.1 а.с.59).

10.02.2014 року ОСОБА_3 звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради із заявою № 01-07/47 про надання містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки.

Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради 14.02.2014 року видало ОСОБА_3 містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки № 32 (т.1 а.с.7-12).

Прокуратура міста Одеси в ході розгляду звернення ОСОБА_10 та інших щодо законності забудови парку «Юність» встановила, що 14.02.2014 року управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 надано містобудівні умови та обмеження № 32 на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруди, за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд вважає, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Свій висновок суд обґрунтовує наступним чином.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно з п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до Генерального плану міста, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 27.12.1989 року, зазначена ділянка розміщена в зоні існуючої малоповерхової забудови.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Отже, детальний план території не може суперечити генеральному плану населеного пункту, оскільки генеральний план є основним видом містобудівної документації.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

При цьому, відповідно до ст.20 Закону України «Про основи містобудування» регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з п. «д» ч.1 ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ч.3 ст.375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Таким чином, суд встановив, що забудова земельної ділянки здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил та допускається лише у випадках, коли вона узгоджується із цільовим призначенням земельної ділянки та містобудівною документацією, з урахуванням містобудівних умов та обмежень, за умови отримання в необхідних випадках містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

Суд встановив, що 27.02.1997 року Одеська міська рада прийняла рішення № 122-ХХІІ, яким був затверджений проект схеми функціонально-планувальної організації приморських територій (т.1 а.с.13).

17.04.2001 року Одеська міська рада прийняла рішення «Про затвердження містобудівного обґрунтування розробки правил користування та забудови території другого рекреаційного комплексу» № 2152-ХХІІІ, яким вирішено, що «Містобудівне обґрунтування розробки правил користування та забудови території другого рекреаційного комплексу» є змінами генерального плану м. Одеси, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 31.01.1989 року «Про генеральний план м. Одеси» та «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій», затвердженої рішенням Одеської міської ради від 27.02.1997 року № 122-ХХІІ (т.1 а.с.135).

04.07.2001 року Одеська міська рада прийняла рішення № 2483-ХХІІІ, яким було затверджено проект відведення земельних ділянок, визначених в додатку 1, та надано житлово-будівельному товариству «Аркадієвське» земельну ділянку площею 1,4396 га по АДРЕСА_1, у постійне користування для житлового будівництва (т.2 а.с.13-14).

Відповідно до цього рішення від 04.07.2001 року № 2483-ХХІІІ, вказана земельна ділянка площею 1,4369 га має код 1.9 за Українським класифікатором цільового використання землі - землі житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів.

Рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001 року № 2792-ХХІІІ було вилучено з користування ЖБТ «Аркадієвське» земельні ділянки загальною площею 1,3436 га за адресою: АДРЕСА_1, та безкоштовно надано у приватну власність громадянам України для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель, у тому числі ділянку НОМЕР_3 площею 0,0729 га передано громадянці ОСОБА_11, та зобов'язано Управлінню земельних ресурсів видати державні акти на право приватної власності на землю.

25.12.2008 року Одеська міська рада прийняла рішення № 3819-V «Про розгляд протесту прокурора м. Одеси на рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2152-ІІІ «Про затвердження «Містобудівного обґрунтування розробки правил використання та забудови території другого рекреаційного комплексу»» (т.1 а.с.14), відповідно до якого за результатами поданого протесту прокурора міста Одеси було вирішено скасувати рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2152-ІІІ, яке за результатами судового оскарження залишається чинним (справа № 2-а-1818/10/1522) (т.1 а.с.121-128).

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд встановив, що в період з 17.04.2001 року по 25.12.2008 року правила користування та забудови території, на якій розміщена належна ОСОБА_3 земельна ділянка, визначались з урахуванням рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2152-ХХІІІ «Про затвердження «Містобудівного обґрунтування розробки правил користування та забудови території другого рекреаційного комплексу».

Тобто, земельна ділянка, яка на даний час належить ОСОБА_3, у липні 2001 року Одеською міськрадою була передана у постійне користування ЖБТ «Аркадієвське» у складі земельної ділянки площею 1,4396 га для житлового будівництва, а у жовтні 2001 року ця ділянка була надана безкоштовно у приватну власність громадянці ОСОБА_11 для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель.

Крім того, суд встановив, що рішення Одеської міської ради від 04.07.2001 року № 2483-ХХІІІ та від 15.10.2001 року № 2792-ХХІІІ є чинними.

Слід зазначити, що докази скасування чи визнання неправомірними рішень Одеської міськради від 04.07.2001 року №2483-ХХІІІ та від 15.10.2001 року №2792-ХХІІІ про виділення вищевказаної земельної ділянки у приватну власність відсутні.

Відповідно до листа Управляння архітектури та містобудування Одеської міської ради від 11.12.2014 року № 01-15/922п на момент затвердження рішенням Одеської міської ради від 27.02.1997 року № 122-ХХІІ «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» чинним законодавчим актом в галузі планування територій була поточна редакції Закону України «Про основи містобудування», яка не визначала поняття та характеристик окремих видів містобудівної документації, а тому зазначена схема є містобудівною документацією, яка деталізує та уточнює окремі положення генерального плану міста та не є його зміною; дана «Схема функціонально-планувальної організації приморських територій» використовується при погодженні проектів землеустрою та видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок; відповідно до «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» земельна ділянка НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, у м. Одеса знаходиться на землях загального користування; видача містобудівних умов та обмежень від 14.02.2014 року № 32 на ділянку НОМЕР_3 АДРЕСА_1, обумовлено тим, що ця ділянка згідно державного акту на право власності на землю надана для будівництва та обслуговування житлового будинку (т.1 а.с.19-20).

При цьому, згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій; забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Також, відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлення режиму забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до часу вилучення (викупу), надання цих ділянок для здійснення запланованої містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, власник земельної ділянки, який набув на неї право власності у встановленому законодавством порядку, не позбавляється права забудовувати цю земельну ділянку відповідно до її цільового призначення внаслідок подальшої зміни органом місцевого самоврядування функціонального призначення територій, на яких ця ділянка знаходиться.

Суд встановив, що право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, в м. Одеса у встановленому законодавством порядку не припинено.

Тобто, суд вважає, що рішення Одеської міської ради від 27.02.1997 року № 122-ХХІІ Про затвердження проекту «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій», яке відновило свою дію внаслідок прийняття Одеською міською радою рішення від 25.12.2008 року № 3819-V, не могло бути законною підставою для відмови ОСОБА_3 у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, у м. Одеса, оскільки право приватної власності на вказану земельну ділянку із її цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель виникло ще у 2001 році, коли рішення Одеської міської ради від 27.02.1997 року № 122-ХХІІ діяло з урахуванням змін, внесених рішенням від 17.04.2001 року № 2152-ХХІІІ.

Під час розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_3 уклав із сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_12 (кваліфікаційний сертифікат № 000539 від 03.01.2013 року) договір на проведення топографо-геодезичних робіт від 02.10.2014 року для визначення на місцевості точок згідно каталогу координат у системі координат CK 63 за адресою: АДРЕСА_1, та виготовлення геодезичного звіту з виконання робіт.

Також, ОСОБА_3 замовив у сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_12 виготовлення звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, та уклав договір № ФОП - 38/1 на топографо-геодезичні роботи від 17.10.2014 року.

За результатами проведеної роботи інженер-землевпорядник дійшов наступних висновків: земельна ділянка знаходиться у власності громадянина ОСОБА_3 та надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1, діл. НОМЕР_3, загальною площею 0,0729 га; перед початком робіт інженером-землевпорядником було проведено збір, аналіз і систематизація картографічних та геодезичних матеріалів, що зберігаються в архіві Управління архітектури м. Одеси; також отриманий планшет зйомки минулих років; фактична зйомка проводилась в межах земельної ділянки 0,0729 га, кадастровий номер: НОМЕР_1; інший планово-картографічний матеріал отримано з планшету 52-Б-16; у процесі встановлення фактичних кордонів земельної ділянки, власником якої є гр. ОСОБА_3 у системі координат CK 63 з кордонами, які визначені Державним актом на право власності на земельну ділянку та даних публічної кадастрової карти, інженером-землевпорядником нанесені кордони земельної ділянки гр. ОСОБА_3 на план та визначені зворотні точки земельної ділянки в натурі; в результаті проведеного обстеження і камеральної обробки даних, отриманих в результаті польових вимірів, встановлено, що частина земельної ділянки гр. ОСОБА_3 зайнята частиною споруди КН (капітальна нежитлова) і огорожею суміжних землекористувачів; площа земельної ділянки гр. ОСОБА_3, яка зайнята забудовою суміжних землекористувачів складає 99 кв. м (т.1 а.с.62-67).

Відповідно до викопіювання з Публічної кадастрової карти України вбачається, що сусідні земельні ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_3 внесені до публічної кадастрової карти України та віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови. Оточення земельної ділянки ОСОБА_3 представлено землями «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Таким чином, суд прийшов до висновку, що земельна ділянка ОСОБА_3 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови на якій планується будівництво, не є землею загального користування ОМР, оскільки не розташована безпосередньо на вулиці Заречній, а межує із вулицями Заречна та Новоберегова.

Суд зазначає, що для отримання містобудівних умов та обмежень замовник звертається до відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури із заявою установленої форми, до якої додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою (документом, на підставі якого використовується земельна ділянка для будівництва, може бути державний акт, свідоцтво про право власності на землю, договір оренди/суперфіцію; ситуаційний план-схема щодо місцезнаходження земельної ділянки (виконується у довільній графічній формі на викопіюванні із матеріалів містобудівної або картографічної документації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - у разі відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва (містобудівний розрахунок - розрахунок щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно - просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів. Містобудівний розрахунок не є стадією проектування і розробляється та надається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкту будівництва та його техніко-економічні показники (назва об'єкту, поверховість, площа забудови, загальна площа об'єкту, відповідність щільності забудови (при житловому будівництві) та інша інформація, яка на думку інвестора дає повне уявлення про його наміри).

Згідно з п.2.4 «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 року № 109 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за № 912/19650, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Крім того, суд наголошує, що Конституційний Суд України в абз.5 та абз.6 п.5 рішення від 16.04.2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно з ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Тобто, з урахуванням зазначеного, оскільки цільове призначення земельної ділянки було визначено безпосередньо Одеською міською радою в рішенні від 15.10.2001 року № 2792-ХХІІІ, то дана земельна ділянка не може вважатись землею загального користування, а тому містобудівні умови та обмеження забудови цієї земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_3 є обґрунтованими та законними.

Також, суд зазначає, що затвердження нового генерального плану м. Одеси, за яким територія, на якій розміщена належна ОСОБА_3 земельна ділянка, віднесена до озелененої території загального користування, не є підставою для скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1, оскільки відповідно до п.1.4 «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 року № 109 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за № 912/19650, чинність наданих містобудівних умов та обмежень не може бути зупинена у зв'язку з початком розроблення, внесення змін або оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім того, суд не погоджується з посиланнями сторін що належна ОСОБА_3 земельна ділянка знаходиться на території парку «Юність» з огляду на наступне.

Так, відповідно до ситуаційного плану території, на якій знаходиться земельна ділянка НОМЕР_3 ОСОБА_3, у масштабі 1:2000 не вбачається факту розміщення вказаної земельної ділянки в межах парку «Юність» (т.2 а.с.73).

Також, під час розгляду справи суд встановив, що 26.09.2002 року розпорядженням Одеського міського голови № 1631-01р «Про проведення інвентаризації територій та меж міських парків і скверів» було вирішено провести інвентаризацію територій та меж міських парків і скверів (т.3 а.с.52).

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.10.2002 року № 345 «Про відновлення парку «Юність» в районі 8-ої станції Великого Фонтану» було вирішено, крім іншого, КП «Міськзелентрест» замовити в ліцензованій проектній установі проектно-кошторисну документацію на відновлення парку «Юність», Управлінню архітектури та містобудування видати паспорт на проектування об'єкта (т.3 а.с.53).

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.06.2003 року № 348 «Про встановлення меж міського парку «Юність», що розташований у Приморському районі м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1» було вирішено запропонувати Одеській міській раді затвердити технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки міського парку «Юність», загальною площею 4,0430 га, в Приморському районі м. Одеси за адресою: вул. Літературна,1, та Управлінню земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації (т.3 а.с.51).

11.07.2003 року Одеська міська рада прийняла рішення № 1506-XXIV «Про встановлення меж міського парку «Юність», розташованого в Приморському районі м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1», яким затвердила технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки міського парку «Юність», загальною площею 4,0430 га, в Приморському районі м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1 (додається) (т.3 а.с.41-50).

З огляду на технічний звіт топографо-геодезичних робіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки парку «Юність» за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1, відповідно до схеми розміщення земельної ділянки парка «Юність», відповідно до схеми економіко-планувальної зони, відповідно до викопіювання із чергового кадастрового плану суд встановив, що належна ОСОБА_3 земельна ділянка НОМЕР_3, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1, не знаходиться на території парку «Юність» (т.3 а.с.43-50).

Крім того, суд встановив, що рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року № 1506-XXIV «Про встановлення меж міського парку «Юність», розташованого в Приморському районі м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1», яким затверджено технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки міського парку «Юність», загальною площею 4,0430 га, в Приморському районі м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1, є чинним, що підтверджується листом Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 18.04.2016 року № 895-11.1-31 (т.3 а.с.40).

Також, суд встановив, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року у справі № 815/5954/14 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, треті особи: ОСОБА_3, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моряк-1», про визнання протиправною та скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт за № ОД 082142440266 про надання ОСОБА_3 дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 року у справі № 815/5954/14 апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року залишено без змін.

Зазначені судові рішення у справі № 815/5954/14 Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 року набрали законної сили.

Так, Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 815/5954/14 в своєму рішенні від 21.05.2015 року встановив, що будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, здійснюється ОСОБА_3 не на території парку «Юність» та без порушень прав територіальної громади міста Одеси.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що дії Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради по наданню ОСОБА_6 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1, є правомірними, а містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 14.02.2014 року № 32 щодо будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1, надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_3, є обґрунтованими та законними.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 30 травня 2016 року.

Суддя М.М. Кравченко