Постанова № 57956909, 24.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/141/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУ Національної поліції в Черкаській області, Національної поліції України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов`яння вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ Національної поліції в Черкаській області, Національної поліції України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов`яння вчинити певні дії.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Крім того, 29.03.2016 року головуючим суддею Черкаського окружного адміністративного суду висловлено окрему думку в адміністративній справі №823/141/16.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, як особою яка претендувала на посаду поліцейського батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 12.11.2015 подано анкету, при заповненні якої на запитання: «чи притягувався він до адміністративної відповідальності - відповів «ні» та відповідно до наказу від 21.12.2015 № 31 о/с, позивача прийнято на службу на посаду поліцейського батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, присвоєно спеціальне звання рядового поліції.

Під час оформлення особових справ кандидатів на посади поліцейських батальйону поліції працівниками кадрового забезпечення ГУ НП в Черкаській області надіслано запит, зокрема щодо позивача до Департаменту інформаційного забезпечення Національної поліції України. 30.11.2015 до ГУ Національної поліції в Черкаській області надійшла інформація із Департаменту інформаційного забезпечення Національної поліції України, відповідно до якої наявна розбіжність в установчих даних на особу та фабулі облікової картки, де в інформації щодо ОСОБА_2 зазначено, що корупційне діяння вчинив гр. Комеда.

18.01.2016 року позивача викликано на співбесіду до управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Черкаській області та згідно наданих позивачем пояснень виявлено, що останній був притягнутий до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області у справі від 07.11.2011 № 3-3574/11. Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-2 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн. 00 коп. у власність держави.

В подальшому, Наказом від 18.01.2016 року № 11 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в Національній поліції у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) на підставі пп. 5 п. 2 ст. 61 та п. 5 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VII.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, зазначив, що не може бути поліцейським саме особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, тобто оцінюється факт застосування заходів адміністративної відповідальності в минулому, а не чинність нормативно-правових актів, згідно яких такі заходи застосовані.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Законом, що визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.

Статтею 49 Закону № 580 визначено вимоги до кандидатів на службу в поліції, відповідно до яких на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою. Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України. Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».

Пунктом 5 ч. 2 ст. 61 Закону № 580 встановлено, що не може бути поліцейським особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-2 КУпАП (станом на час винесення постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області у справі № 3-3574/1) передбачалось, що порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб тягне за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.

18.04.2013 року прийнято Закон України № 221-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» та в Кодексі України про адміністративні правопорушення виключено статтю 172-2.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).

14.10.2014 року прийнято Закон України № 1700-VII та пунктом 1 розділу «Прикінцевих положень» зазначеного Закону встановлено, що даний закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування, тобто - 26.10.2015, вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності. Пунктом 4 Прикінцевих положень зазначеного закону визнано такими, що втратив чинність Закон №3206.

Разом з тим, слід звернути увагу, що положеннями ч. 2 ст. 8 КУпАП визначено, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.

Вказана норма також кореспондується зі ст. 58 Конституції України, згідно якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, засвідчує, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, не дотримувалась вимог, пов'язаних із проходженням державної служби, передбачених статтею 16 Закону № 3723-ХІІ, що є підставою припинення цієї служби.

Статтею 39 КпАП встановлено строк, після якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Цей строк становить один рік з дня закінчення виконання стягнення, якщо піддана стягненню особа не вчинить нового адміністративного правопорушення.

Якщо протягом року з дня закінчення виконання адміністративного стягнення керівник державного органу не прийняв рішення про припинення державної служби щодо винної у вчиненні корупційного діяння особи на підставі пункту 2 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII, у подальшому звільнення цієї особи із зазначеної підстави є неможливим.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 10.12.2013 року у справі за №21-387а13.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що ГУ НП в Черкаській області під час прийняття оскаржуваного наказу в супереч вищезазначеним нормам КУпАП та Конституції України не було враховано відсутність такої адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке було передбачене статтею 172-2 КУпАП та за якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07.11.2011 по справі №3-3574/11.

Що стосується посилання відповідача на винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби з підстав наявності у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення запису відносно ОСОБА_2, як особи, яка вчинила корупційне правопорушення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, вказана інформація від Департаменту інформаційного забезпечення Національної поліції України надійшла до ГУ НП в Черкаській області лише 23.03.2016, під час розгляду справи в суді, тобто станом на час винесення оскаржуваного наказу в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення містилися розбіжності (зазначено прізвище «Комеда»). А також, наявність вказаного запису не є підставною для винесення відповідачем оскаржуваного наказу, оскільки ГУ НП в Черкаській області в наказі від 18.01.2016 №11 о/с зазначено інші підстави для звільнення позивача, а саме: пп. 5 п. 2 ст. 61 та п. 5 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VII.

Вказані обставини суд першої інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, не врахував і не застосував до спірних правовідносин.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновки, що доводи суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо звільнення ОСОБА_2 за пп. 5 п. 2 ст. 61 та п. 5 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) з посади рядового поліції - поліцейського батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Поновити ОСОБА_2 на посаді рядового поліції - поліцейського батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Зобов'язати Національну поліцію України виключити ОСОБА_2 зі списків осіб, які вчинили правопорушення пов'язане із корупцією, на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.11.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст виготовлено 27.05.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.