Ухвала суду № 57952765, 24.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що 10.12.2014 р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 313731/45392/5-14 від 28.11.2014 р., строком з 28.11.2014 р. по 28.04.2015 р. на загальну суму 15 000,00 доларів США.

Посилаючись на невиконання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зобов'язання щодо повернення коштів за банківським вкладом, просила зобов'язати ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» повернути грошові кошти з депозитного рахунку за договором банківського вкладу № 313731/45392/5-14 від 28.11.2014 р. на її рахунок, відкритий у ПАТ «Акцент-Банк».

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2016 р. позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві з посиланням на те, що нею не усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 10.02.2016 р.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив зазначену ухвалу скасувати та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зазначав, що на виконання ухвали судді від 10.02.2016 р. про залишення позовної заяви без руху з тих підстав, що позивачка не сплатила судовий збір, було подано уточнену позовну заяву, в якій містилося обґрунтування звільнення позивача, як споживача банківських послуг від сплати судового збору.

Справа № 761/4794/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/5563/2016Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Крім того, вказував на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають з договору банківського вкладу, та не є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів», а врегульовані параграфом 3 «Банківський вклад» глави 71 ЦК України та Законом України «Про банки та банківську діяльність», оскільки правовідносини, які виникають із договорів банківського вкладу підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

В судове засідання ОСОБА_1 та представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Повертаючи позовну заяву, суддя виходив з того, що ОСОБА_1 не усунула недоліки, зазначені в ухвалі від 10.02.2016 р., зокрема не сплатила судовий збір за подання позовної заяви, а посилання на те, що позивач звільнений від сплати судового збору з підстав передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вважав безпідставним, оскільки спір між сторонами виник на підставі договірних відносин, які регулюються ЦК України, а не Законом України «Про захист прав споживачів».

З таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 звернулася з позовом про повернення коштів за договором банківського вкладу, шляхом перерахування коштів на її рахунок, відкритий у ПАТ «Акцент-Банк», посилаючись на те, що Банк не виконав своїх зобов'язань за договором банківського вкладу щодо повернення суми вкладного траншу належним чином, що порушує її права як споживача банківських послуг.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.02.2016 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків з тих підстав, що позивач не сплатив судовий збір за подання позовної заяви.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд керувався тим, що із змісту позовної заяви убачається, що спір між сторонами виник на підставі договірних відносин, які регулюються ЦК України, а не Законом України «Про захист прав споживачів», а тому до позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

На виконання ухвали судді від 10.02.2016 р. представник ОСОБА_1 направив до суду уточнену позовну заяву, в якій посилався на те, що відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1, як споживач, звільняється від сплати судового збору за позовом про захист прав споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1ст. 1058 ЦК України).

Таким чином, вкладник за договором банківського вкладує споживачем банківських послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а томусуд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачка пред'явила позов про захист її права, як споживача послуг, у зв'язку з чим вона відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору.

Ураховуючи наведене, ухвала судді Шевченківського районного суду від 23.02.2016 р. підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2016р. скасувати і передати питання на новий рогляддо суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: