Вирок № 57940445, 22.03.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

415/1243/15-к

1-КП/415/64/16

ВИРОК

Іменем України

22.03.16 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Грибанової Л.О.

суддів Березіна А.Г.,

ОСОБА_1,

за участю:

секретаря Приходька Д.В.,

прокурора Криніна І.О.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Миколаївка Попаснянського району Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого у ВП «ОСОБА_4 Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», не одруженого, не судимого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.260 ч.2, ст.263 ч.1, ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України,

встановив:

У період часу приблизно з початку червня 2014 року до 23 липня 2014 року, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань, і, відповідно, вчинення злочину проти миру, достовірно знаючи, що на території Луганської області невстановленими особами створено не передбачене законом збройне формування, добровільно увійшовши в структурний підрозділ останнього, озброєний автоматичною зброєю та діючий на території міста Лисичанська Луганської області, приймав активну участь в діяльності зазначеного не передбаченого законом збройного формування, здійснюючи несення служби на підконтрольних об'єктах: з початку червня 2014 року до 09 червня 2014 року на території ПАТ «Лисичанський склозавод», по вулиці Жовтневій, 318, міста Лисичанська, яка перебувала під контролем зазначеного формування, де, будучи озброєним автоматичною зброєю, виконував функції з охорони зазначеного об'єкта, з 09 червня 2014 року до 19 червня 2014 року в районі селища Ямпіль Краснолиманського району Донецької області, де, будучи озброєним автоматичною зброєю, проходив відповідні начання та тренування з військової підготовки, з 05 липня 2014 року до 23 липня 2014 року на території розміщення військової частини «Д-0150», в районі селища Лоскутівка Попаснянського району Луганської області, яка перебувала під контролем зазначеного формування, де, будучи озброєним автоматичною зброєю, виконував функції щодо забезпечення контрольно-пропускного режиму на вказаний об'єкт, а також, функції спостереження за прилеглою до контрольованого об'єкту територією, чим, відповідно, за попередньою змовою групою осіб, діючи спільно, приймав участь у веденні агресивної війни.

Крім того, наприкінці серпня 2014 року, в денний час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне поводження з бойовими припасами, зокрема, придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, знайшовши на території гаражного масиву, в районі кафе «Застава», по вулиці Красна міста Лисичанська, відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи №46 від 19 лютого 2015 року, корпус ручної гранати Ф-1 конструктивно-оформлений заряд вибухової речовини тротилу, масою 50-56 грам та засіб ініціювання підривач типу «УЗРГМ-2» для ручних гранат РГД-5, Ф-1 та РГ-42, який містить заряд комбінованої вибухової речовини ТНРС+азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами, та ТЕН або гексоген, масою 1 грам, які, в сукупності, являються боєприпасом ручною осколковою гранатою Ф-1, придатною до вибуху, переніс останню за місцем свого мешкання, на кварталі Дружби Народів, 24/39, міста Лисичанська, де зберігав без передбаченого законом дозволу, до моменту виявлення та вилучення співробіниками міліції під час огляду місця події 09 лютого 2015 року, в період часу з 08 години 40 хвилин до 09 години 20 хвилин, коли, взявши боєприпас з собою, в районі будинку №24 на кварталі Дружби Народів міста Лисичанська, привернув увагу правоохоронців.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ст.260 ч.2, ст.263 ч.1, ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, а саме, прийнятті участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, діючого на території міста Лисичанська Луганської області, яке було частково озброєне автоматичною зброєю, викладені вірно, вказані обставини щодо несення ним служби на підконтрольних назаконному збройному формуванню об'єктах: на території ПАТ «Лисичанський склозавод», по вулиці Жовтневій, 318, міста Лисичанська, в районі селища Ямпіль Краснолиманського району Донецької області, на території розміщення військової частини «Д-0150», в районі селища Лоскутівка Попаснянського району Луганської області, де, будучи озброєним автоматичною зброєю, він виконував функції з охорони зазначених об'єктів, начання і тренування з військової підготовки та функції забезпечення контрольно-пропускного режиму і спостереження за прилеглою до контрольованих об'єктів територією, у період часу приблизно з початку червня 2014 року до 23 липня 2014 року, а також, придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а саме, осколкової гранати Ф-1, знайшовши останню наприкінці серпня 2014 року, в денний час, в районі кафе «Застава», по вулиці Красна міста Лисичанська, яку, в подальшому, зберігав в квартирі за місцем свого місця мешкання, на кварталі Дружби Народів, 24/39, міста Лисичанська, приблизно до лютого 20015 року, і, потім, взявши с собою з метою переховати, районі будинку №24 на кварталі Дружби Народів міста Лисичанська, привернув увагу правоохоронців, якими, в присутності понятих, і було вилучено боеприпас, відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує, при цьому, він усвідомлював, що своїми діями щодо несення служби на об'єктах, підконтрольних вказаному назаконному збройному формуванню, які полягали в начання і тренування з військової підготовки, у забезпеченні контрольно-пропускного режиму та спостереженні за прилеглою до контрольованих об'єктів територією та іншому обслуговуванні діяльності незаконного формування, він, таким чином, у групі з іншими особами, сприяв веденню війни на території Луганської області, наполягаючи, що будь-яких тяжких злочинів при цьому, він не скоював, автоматичну або будь-яку іншу зброю не застосовував, і, в подальшому, зорієнтувавшись, самостійно прийняв відповідне рішення щодо залишення лав вказаного збройного формування, потрапивши в останнє, будучи спочатку ошуканим з боку ватажків незаконного угруповування. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_3, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3

в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань (ст.260 ч.2 КК України),

у скоєнні незаконного поводження з бойовими припасами, тобто, придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ст.263 ч.1 КК України),

у веденні агресивної війни, за попередньою змовою групою осіб (ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України),

доведено, і органи досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.260 ч.2, ст.263 ч.1 та ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких (ст.260 ч.2, ст.263 ч.1 КК України) та особливо тяжких (ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України) злочинів, обвинувачений ОСОБА_3 не працює, має постійне місце проживання, за місцем мешкання та у побуті характеризується позитивно (а.с.97), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні неповнолітніх дітей синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.98), та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.99), наявність на утриманні матері пенсійного віку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, а також, ту обставину, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.95-96).

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, та обставини, яка обтяжує покарання, а також, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, за місцем проживання позитивно характеризується у побуті, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітніх дітей та матір пенсійного віку, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, активно сприяв розкриттю злочинів, при цьому, також, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, і, одночасно, беручи до уваги суспільну небезпеку злочинних діянь, і, разом з тим, приймаючи до уваги безпосередню роль, не тривалий час перебування та ступінь участі обвинуваченого у не передбаченому законом збройному формуванні, і, як наслідок, у веденні агресивної війни, в тому числі також, враховуючи, і виконуючі обвинуваченим функції під час ведення агресивної війни, які не пов'язані з людськими утратами, непричетність обвинуваченого ОСОБА_3 до застосовування будь-якої зброї, в тому числі, і боєприпасу, який обвинувачений зберігав за мсцем мешкання, добровільне рішення останнього, в подальшому, щодо залишення лав вказаного формування, щодо злочинів, передбачених ст.260 ч.2, ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкціями ст.260 ч.2, ст.263 ч.1 та ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 скоїв умисні злочини, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, та є пов'язаними з громадською безпекою, у зв'язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливо лише із застосуванням покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи винного, який має постійне місце мешкання, за місцем проживання позитивно характеризується у побуті, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітніх дітей та матір пенсійного віку, і, одночасно, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього та активну поведінку щодо розкриття інкримінованих кримінальних правопорушень, а також, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, в тому числі, враховуючи також і непричетність обвинуваченого до застосовування будь-якої зброї, і, разом з тим, приймаючи до уваги безпосередню роль та ступінь участі обвинуваченого у скоєнні інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а також, добровільне рішення обвинуваченого ОСОБА_3, в подальшому, щодо залишення лав не передбаченого законом збройного формування, суд вважає за можливе застосувати вимоги ст.69 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ст.260 ч.2, ст.263 ч.1 та ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях зазначених статтей.

І, оскільки, відповідно до положень ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, суд, при ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_3, не вирішує питання щодо застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ст.260 ч.2 КК України, із змінами, внесеними згідно із Законом України №1689-VII від 07 жовтня 2014 року.

І, у звязку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв більш одного злочину, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, оскільки суд прийшов до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, суд, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України, вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 12 лютого 2015 року (а.с.45), слід обчислювати з 12 лютого 2015 року, оскільки, термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання.

Підстав щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 12 лютого 2015 року (а.с.45), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, суд не вбачає, і зазначене питання учасниками данного кримінального провадження не ставилось.

У зв'язку з необхідністю проведення в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 судової вибухотехнічної кспертизи за №46 від 19 лютого 2015 року (а.с.75-78), витрати на залучення експертів щодо проведення якої у сумі 393 гривні 12 копійок (а.с.79), підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази по справі:

металеві фрагменти (осколки), ричаг, чека з кільцем, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с.83,84),

підлягають знищенню,

1 стрічка, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с.54,55),

підлягає знищенню, як не уявляюча ніякої цінності,

мобільний телефон марки «Nokia 6303сі», що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с.54,55),

підлягає поверненню обвинуваченому ОСОБА_3

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.260 ч.2, ст.263 ч.1, ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.260 ч.2 КК України, на підставі 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 04 (чотири) місяці,

за ст.263 ч.1 КК України, на підставі 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 06 (шість) місяців,

за ст.28 ч.2 ст.437 ч.2 КК України, на підставі 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 04 (чотири) місяці.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 12 лютого 2015 року. Зарахувати ОСОБА_3 срок попереднього ув'язнення з 12 лютого 2015 року до 22 березня 2016 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

393 (триста дев'яносто три) гривні 12 копійок за проведення судової вибухотехнічної кспертизи.

Речові докази по справі:

металеві фрагменти (осколки), ричаг, чеку з кільцем, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області,

знищити,

1 стрічку, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області,

знищити,

мобільний телефон марки «Nokia 6303сі», що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області

повернути обвинуваченому ОСОБА_3

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Головуючий суддя:

Судді: