Ухвала суду № 57939556, 23.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4132/16 Справа № 191/483/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Михайлов В. А. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Пономарь З.М.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

03 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, за яким просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46929,51грн. В обґрунтування свої позовних вимог зазначила, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2015 року (справа №191/4215/14-ц) було задоволено її позов до ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» та стягнуто заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 46406,12 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.06.2014 року по 02.03.2015 року в розмірі 40929,39грн. На підставі вищезазначеного рішення суду 02.03.2015 року виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. На 18.01.2016 року рішення Синельниківського міськрайонного суду виконано наступним чином: 10.07.2015 року виплачено 24036,97 грн., 13.08.2015 року - 6123,32 грн., 07.09.2015 року - 1348,27 грн., 02.10.2015 року - 4091,63грн., 20.11.2015 року - 2734,36 грн., 09.12.2015 року - 4558,31 грн., 28.12.2015 року - 413,09грн., 18.01.2016 року - 2868,13 грн. Усього одержано 46174,09 грн., з урахуванням 0,5% за послуги банку в розмірі 232,03 грн. сума складає 46406,12 грн., що відповідає сумі виконавчого листа №191/4215/14ц. Позивач вважає, що нездійснення роботодавцем виплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення (ст.116 КЗпП України) є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено ст. 117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Період прострочки виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням рішення суду від 02.03.2015 року з 03.03.2015 року по 18.01.2016 року. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: 214,29 грн. (середньомісячна заробітна плата на час звільнення) х 219 (робочі дні)= 46929,51грн. в зв'язку з чим просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити; стягнути з ДМП водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на користь ОСОБА_2, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнення в сумі 46929, 51 грн.

Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року ухвалено: стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ДМП водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму відшкодування середнього заробітку шляхом присудження виплат заробітної плати, але не більше ніж за один місяці на день звільнення ОСОБА_2, яка складає 4605 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку було стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2, заборгованість по заробітній платі в розмірі 5476 грн. 73 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2014 року по 02.03.2015 року в розмірі 40929 грн. 39 коп., а всього стягнуто 46406 грн. 12 коп. Рішення суду набрало законної сили 13.03.2015 року. 30.03.2015 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області був виданий виконавчий лист про стягнення з ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 46406 грн. 12 коп. Згідно виписок про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 № 5168757252772480, наданих ПАТ КБ «Приватбанк», надходження коштів за виконавчим листом на рахунок відбувалося наступним чином: 10.07.2015 року виплачено 24036,97 грн., 13.08.2015 року - 6123,32 грн., 07.09.2015 року - 1348,27 грн., 02.10.2015 року - 4091,63грн., 20.11.2015 року - 2734,36 грн., 09.12.2015 року - 4558,31 грн., 28.12.2015 року - 413,09грн., 18.01.2016 року - 2868,13 грн. Усього одержано 46174,09 грн., з урахуванням 0,5% за послуги банку в розмірі 232,03 грн. сума складає 46406,12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 року встановлений розмір середньоденної заробітної плати позивача на час звільнення в розмірі 214,29 грн. Період прострочки виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з урахуванням рішення суду від 02.03.2015 року складає 219 робочих днів - з 03.03.2015 року по день остаточного розрахунку -18.01.2015 року. Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 46929,51 грн. (219 х 214,29 грн.). Враховуючи викладене, районний суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та вважав необхідним їх задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через період часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних з вини власника або уповноваженої ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст..117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день він не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведене відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України визначено, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2015 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2, заборгованість по заробітній платі в розмірі 5476 грн. 73 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2014 року по 02.03.2015 року в розмірі 40929 грн. 39 коп., а всього стягнуто 46406 грн. 12 коп. Рішення суду набрало законної сили 13 березня 2015 року. (а.с. 5-8).

30 березня 2015 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області був виданий виконавчий лист про стягнення з ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 46406 грн. 12 коп. (а.с 9).

Відповідно до виписок про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 № 5168757252772480, наданих ПАТ КБ «Приватбанк», надходження коштів за виконавчим листом на рахунок відбувалося наступним чином: 10 липня 2015 року виплачено 24036,97 грн., 13 серпня 2015 року - 6123,32 грн., 07 вересня 2015 року - 1348,27 грн., 02 жовтня 2015 року - 4091,63грн., 20 листопада 2015 року - 2734,36 грн., 09 грудня 2015 року - 4558,31 грн., 28 грудня 2015 року - 413,09грн., 18 січня 2016 року - 2868,13 грн. Усього одержано 46174,09 грн., з урахуванням 0,5% за послуги банку в розмірі 232,03 грн. сума складає 46406,12 грн. (а.с 10-17), тобто фактичним днем виконання рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2015 року є 18 січня 2016 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про законність рішення суду першої інстанції, оскільки невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, невірним тлумаченням правових позицій Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» - відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді З.М. Пономарь

М.Ю. Петешенкова