Ухвала суду № 57939517, 24.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4606/16 Справа № 201/15035/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Черновськой Г.В. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року

24 травня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2016 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.97-104).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу (а.с.90-92).

Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.97-104).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності грошових коштів на відповідному банківському рахунку (станом на день звернення до суду), відкритому на ім'я позивача в ПАТ КБ "ПриватБанк" на виконання умов вищезазначеного договору банківського владу і що відповідач не зміг ані підтвердити, ані спростувати факт наявності невиконаних перед позивачем грошових зобов'язань за цими договорами.

Погодитися з таким правовим обґрунтуванням судом першої інстанції відмови у задоволенні позовних вимог не можна, оскільки таких висновків суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не був спростованих факт наявності укладеного ОСОБА_2 із банком банківського договору.

В матеріалах справи міститься довідка ПАТ КБ "ПриватБанк" №7853968 від 17.06.2014 року, в якій зазначено, що сума вкладу на депозитному рахунку складає 46 107,88 євро (а.с.21).

18.06.2015 року позивач звернувся до Голови правління ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про відмову пролонгувати договір депозитного вкладу і повернення суми депозитного вкладу та відсотків (а.с.19).

Листом від 25.06.2015 року відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, посилаючись на політичні події в країні, у зв'язку з якими виникли складнощі з обслуговуванням депозитів і рахунків, відкритих в кримських відділеннях ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.20).

У зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог про повернення банківського вкладу, стягнення відсотків, інфляційних втрат, пені.

У той же час, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.06.2011 року між громадянином Росії ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір банківського депозитного вкладу №SAMDN25000717496581 (Вклад «Стандарт» із щомісячною виплатою відсотків). Договір був укладено у м. Євпаторія АР Крим.

По закінченню терміну вкладу, а саме 21.06.2013 року договір був автоматично продовжено до 21.06.2011 року. Відсоткова ставка за вкладом складала 7% річних. На момент підписання договору сума вкладу складала 26 000,00 євро (а.с.17), проте 17.09.2013 року розмір вкладу був збільшений на 18 128,14 євро (а.с.18).

За положеннями ст.ст. 3,15 ЦПК України, при розгляді справи суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Таким чином, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставин при невизнанні них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачем не надано докази щодо його громадянства на момент розгляду справи, що має правове значення при вирішенні при розгляді справи, чи є позивач резидентом чи нерезидентом у розумінні Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, що затверджена Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року.

Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території АРК та міста Севастополя було припинено Постановою Правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 року "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", у зв'язку з чим відповідач протягом місяця з дня набрання чинності цієї Постановою повинен забезпечити закриття відокремленого підрозділу, про що повідомити Національний банк України.

Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території АРК і міста Севастополь також унеможливлювали нормативні акти Російської Федерації, зокрема рішення Банку Росії №РН-33/1 від 21.04.2014 року про припинення з 21.04.2014 року діяльності відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя ПАТ КБ "ПриватБанк", Федеральний Закон №39-ФЗ "Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя".

Наслідком стало: придбання автономною некомерційною організацією Фонд захисту вкладників прав (вимог) по вкладам і здійснення компенсаційних виплат, у тому числі клієнтам відокремленого підрозділу відповідача; фактична заміна відповідача за всіма його зобов'язаннями, укладеними працівниками відокремленого підрозділу банку на території АРК і міста Севастополя; арешт та передача в управління Фонду захисту вкладників всього майна ПАТ КБ "ПриватБанк" на території АРК і міста Севастополя (нерухомості, транспорту, банкоматів, терміналів, готівкових грошових коштів, документації, у тому числі касових документів та укладених договорів); передання Фонду захисту вкладників прав виконавчих органів відповідача; виконання Фондом захисту вкладників зобов'язань ПАТ КБ "ПриватБанк" перед вкладниками за договорами Кримської філії банку за рахунок майна банку на території АРК і міста Севастополя. Викладені факти є загальновідомими та підтверджуються наданим відповідачем доказами та свідчать про те, що Фонд захисту вкладників, поза волею банку, замінив ПАТ КБ "ПриватБанк" за всіма зобов'язаннями, укладеними працівниками відокремленого підрозділу, на території АРК і міста Севастополя, у тому числі договорами депозитних вкладів, та виконує зобов'язання за рахунок майна відповідача на окупованій території.

Позивачем, який є громадянином Росії (місце проживання зареєстроване у селищі Айхал, Республіка Саха (Якутія) Російської Федерації), не надано доказів про відмову Фонду захисту вкладників (Російська Федерація) у виплаті компенсації. Таким чином, зобов'язання за укладеними з позивачем договорами повинні виконуватись АНО "Фонд захисту вкладників" (що створений Російською Федерацією) за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АР Крим.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог про повернення банківського вкладу, стягнення відсотків, інфляційних втрат, пені.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: