Ухвала суду № 57925068, 25.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № з826/5324/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача ОСОБА_2, представника Міністерства оборони України Куткова О.О., представника Антитерористичного центру при Службі безпеки України Наливайко О.А., представника Служби безпеки України Скрипнікова Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Апарата Ради національної безпеки і оборони України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, третя особа: Служба безпеки України про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.06.2014 стався вибух в Луганській обласній державній адміністрації, внаслідок якого постраждало та було вбито населення, у тому числі чоловіка позивача - ОСОБА_8.

ОСОБА_6 вважаючи, що зазначений вибух було спричинено здійсненням авіаудару касетними бомбами по місту Луганську літаком українських повітряно - військових сил, внаслідок незаконних дій Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України звернулась з позовом до суду, в якому, з урахуванням уточненого позову, просить:

1. визнати протиправними дії першого відповідача - Апарату РНБО відносно позивача за порушення права на життя і безпеку позивача, гарантовані Конституцією, через проведення Антитерористичної операції в Луганській області, шляхом здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно-військових формувань, в результаті якого життя позивача було піддано загрозі;

2. визнати протиправними дії другого відповідача - Антитерористичного центру при Службі безпеки України в особі Служби безпеки України, відносно позивача за порушення права на життя і безпеку позивача, гарантовані Конституцією, через проведення Антитерористичної операції в Луганській області, шляхом здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно-військових формувань, в результаті якого особисте життя позивача було піддано загрозі;

3. визнати протиправними дії третього відповідача - Міністерства оборони України, відносно позивача за порушення права на життя і безпеку позивача, гарантовані Конституцією, через проведення Антитерористичної операції в Луганській області, шляхом здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно-військових формувань, в результаті якого особисте життя позивача було піддано загрозі;

4. визнати протиправними дії першого відповідача - Апарату Ради національної безпеки і оборони України, щодо здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно-військових формувань, в результаті якого було вбито чоловіка позивача ОСОБА_8;

5. визнати протиправними дії другого відповідача - Антитерористичного центру при Службі безпеки України в особі Служби безпеки України, щодо здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно-військових формувань, в результаті якого було вбито чоловіка позивача ОСОБА_8;

6. визнати протиправними дії третього відповідача - Міністерства оборони України, щодо здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно-військових формувань, в результаті якого було вбито чоловіка позивача ОСОБА_8.

7. визнати протиправними дії першого відповідача - Апарату Ради національної безпеки і оборони України, другого - Антитерористичного центру при Службі безпеки України в особі Служби безпеки України, та третього - Міністерства оборони України по наданню громадськості та міжнародному суспільству, а також засобам масової інформації офіційного висновку щодо вбивства чоловіка позивача ОСОБА_8 та восьми мешканців м. Луганська 02.06.2014 в парку біля приміщення Луганської облдержадміністрації, внаслідок обстрілу із приміщення СБУ в Луганській області, а не касетними бомбами літаком українських повітряно-військових формувань;

8. визнати протиправними дії першого відповідача - Апарату Ради національної безпеки і оборони України, по нанесенню позивачу матеріальної та моральної шкоди, внаслідок проведення Антитерористичної операції в Луганській області та здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно-військових формувань, в результаті якого було вбито чоловіка позивача ОСОБА_8;

9. визнати протиправними дії другого відповідача - Антитерористичного центру при Службі безпеки України в особі Служби безпеки України по нанесенню позивачу матеріальної та моральної шкоди, внаслідок проведення Антитерористичної операції в Луганській області та здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно-військових формувань, в результаті якого було цинічно вбито чоловіка позивача ОСОБА_8;

10. визнати протиправними дії третього відповідача - Міністерства оборони України, по нанесенню позивачу матеріальної та моральної шкоди, внаслідок проведення Антитерористичної операції в Луганській області та здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно-військових формувань, в результаті якого було вбито чоловіка позивача ОСОБА_8;

11. стягнути на користь позивача з першого відповідача - Апарату Ради національної безпеки і оборони України, завдану позивачу матеріальну шкоду в розмірі 17 000 гривень;

12. стягнути на користь позивача з другого відповідача - Антитерористичного центру при Службі безпеки України в особі Служби безпеки України, завдану позивачу матеріальну шкоду в розмірі 17 000 гривень;

13. стягнути на користь позивача з третього відповідача - Міністерства оборони України, завдану позивачу матеріальну шкоду в розмірі 17000 гривень;

14. стягнути на користь позивача з першого відповідача - Апарату Ради національної безпеки і оборони України, завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 33 333 гривень;

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для висновку про вчинення відповідачами протиправних дій внаслідок яких позивачу, за її твердженням, було завдано матеріальну та моральну шкоду, а також встановлення чинним законодавством особливого порядку відшкодування шкоди завданої громадянину внаслідок терористичним акту.

Вирішуючи спір, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином до адміністративного суду, в порядку, визначеному КАС, можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту позовної заяви, позовних вимог уточненої позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивачем, з урахуванням повноважень адміністративного суду, не наведено конкретних обставин, що свідчать про протиправність дій саме відповідачів, пов'язаних із здійсненням ними владних управлінських функцій, які підлягають перевірці в порядку адміністративного судочинства.

Щодо п.п. 1-3 позовних вимог, в яких позивач просить визнати протиправними дії відповідачів, якими порушено її право на життя і безпеку та що призвели до загрози її особистому життю.

Стаття 270 ЦК до особистих немайнових прав, серед інших, відносить право на життя, право на охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). При цьому, частиною 2 названої статті можливість регулювання особистих немайнових відносин іншим законодавством не передбачена.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних відносин.

Таким чином, спір, що виникає з порушеного права фізичної особи на життя і безпеку, виходячи із формулювання п.п. 1-3 позовних вимог, має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Щодо п.п. 4-6 позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів, в результаті яких було вбито чоловіка позивача, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що позов в цій частині, залежно від характеру обставин, які необхідно встановити, має розглядатися або в порядку або цивільного судочинства (в частині, що стосується захисту особистого немайнового права позивача на сім'ю), або за правилами, встановленими КПК (в частині встановлення особи, винної у смерті чоловіка позивача).

Щодо п. 7 позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів щодо надання неправдивого висновку (інформації).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

З урахуванням виключно цивільно-правової природи інституту спростування недостовірної інформації, можливість застосування якого пов'язується із порушенням особистих немайнових прав особи, то такий спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Наведена позиція узгоджується з положеннями п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року: «Відкриваючи провадження у справі, суд має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 15 ЦПК <…>. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства <…>.

Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами КАС, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень».

Згідно ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3 якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору <…>, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади <…> як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

За таких обставин, позовні вимоги 1-7, а також 8-10 (що стосуються визнання протиправними дій щодо завдання шкоди) не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 4 ст. 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки, судом апеляційної інстанції було встановлено, що п.п. 1-7, позовних вимог не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, то п.п. 8-10, а також 11-14 позовних вимог, що стосуються відшкодування шкоди, не може бути розглянуто адміністративним судом окремо, а тому позов в цій частині, враховуючи його суб'єктний склад, має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає за необхідне звернути увагу на те, що для вирішення по суті заявлених позовних вимог необхідною умовою є встановлений факт загибелі чоловіка позивача саме у зв'язку із нанесенням авіаудару винищувачем ЗСУ, однак, встановлення певних фактів не віднесено до повноважень адміністративного суду, позаяк такими повноваженнями наділений суд в рамках цивільного судочинства.

Наведене підтверджується також і рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15.03.2016 по справі № 243/11658/15-ц, на яке посилається представник позивача, яким в порядку саме цивільного судочинства розглянуто позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у зв'язку з обстрілами, які здійснювались під час проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, адміністративний суд не є «судом, встановленим законом» у розумінні ст. 6 Конвенції для розгляду позовних вимог, заявлених у даній справі.

Про необхідність вирішення питання юрисдикції даного спору наголошувалося в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, однак, зазначені вище обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості розгляду справи за правилами, встановленими КАС.

Наведена вище позиція була фактично підтримана Вищим адміністративним судом України (ухвала від 30.12.2014, пров. №П/800/561/15) та Верховним Судом України (постанова від 17.02.2015 по справі №21-21а15). Так, суди зазначили, що вимоги до Президента України, аналогічні вимогам, заявленим у даній справі, не можуть бути розглянуті за правилами та не підлягають розгляду Вищим адміністративним судом України (так як за правилами ст. 1711 КАС дії Президента України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

Частиною 1 ст. 203 передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції порушено правила юрисдикції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 26.05.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.