Ухвала суду № 57911004, 25.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1639/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1237/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Димашок В. П.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Вакарук В.М.

суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д.

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою АТ Банк «Фінанси та кредит» про забезпечення позову за позовом АТ Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2016 позивачем подано заяву про забезпечення позову АТ Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимогу тим, що 15 серпня 2007 року між Банком «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1432pv3-07 на підставі якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 25 000 дол. США на умовах, встановлених договором та строком дії до 15.08.2022 року. На даний час до суду подано заяву Банку до ОСОБА_3 про стягнення простроченої заборгованості по відсотках, комісії та пені на загальну суму 101 277, 46 грн. Просить вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно боржника, зокрема на приміщення АДРЕСА_2.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на приміщення АДРЕСА_2. Допущено негайне виконання ухвали в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність накладення арешту, оскільки на момент винесення оскаржуваної ухвали на вказане приміщення існує діюче обтяження - заборона відчуження нерухомого майна на підставі іпотечного договору від 16.08.2007 року, а тому немає необхідності встановлювати додаткові обмеження щодо нього. Вважає, що висновки суду про те, що у зв'язку із зміною цільового призначення предмету іпотеки, іпотекодавець практично вивільнила дане майно з-під обтяження, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази з цього приводу, а банк неодноразового зазначав, що зміна предмету іпотеки з житлового на комерційне приміщення ніяк не впливає на дію обтяження. Звертаючись з клопотанням банк не надав належні та допустимі докази і того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на відчуження майна, що є предметом іпотеки. Зміна іпотечного майна із житлового на комерційне відбулась у 2008 році, однак, не відбулось відчуження іпотечного майна до цього часу, що підтверджує дійсність обтяження щодо спірного майна та відсутність наміру його відчужити. Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову про відмову у забезпеченні позову.

В засіданні апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримав, представник позивача ОСОБА_6 вимоги скарги заперечила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно ч.1,3 ст.151 ЦПК України - суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову, які допускаються на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановлено, що ОСОБА_2 не виконує зобов'язання перед позивачем за кредитним договором у строки, встановлені умовами договору, не виконавши ні рішення суду, ні вимоги кредитного договору, нею порушено графік повернення тіла кредиту та відсотків за користування ним, в результаті чого на час подання позовної заяви за нею наявна заборгованість в розмірі 101277,46 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з умов кредитного договору 16.08.2007 р. між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,3 кв.м., житловою 18,9 кв.м. яку вона переобладнала у приміщення магазину /нежитлове/, загальною площею 40,4 кв.м. і в 2008 році зареєструвала право власності на нього. При цьому нею не внесено відповідні зміни до іпотечного договору, як це передбачено положеннями ст..18 п.3 ч.1 та ст..19 ЗУ ''Про іпотеку'' та ст.73 ЗУ ''Про нотаріат'' .

В силу ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 576 ЦК України предметом застави (іпотеки) може бути майно, що належить заставодавцю (іпотекодавцю) або буде йому належати у майбутньому за умови документального підтвердження іпотекодавцем права власності на таке майно.

Згідно п.4 Іпотечного договору надане в іпотеку майно забезпечує повернення кредитних ресурсів, наданих за кредитним договором №1432pv3-07 від 15.08.2007 р. на суму 25000 доларів США, а також сплати процентів, комісійної винагороди за кредитним договором, неустойки за цим або за кредитним договором, тобто забезпечує і повернення заборгованості, що є предметом даного судового спору.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що у зв'язку із зміною цільового призначення предмету іпотеки, іпотекодавець ОСОБА_2 практично вивільнила дане майно з-під обтяження і може відчужити його будь-який час ще до ухвалення судом рішення в даній справі, а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на дане майно.

Крім того, в провадженні Коломийського міськрайонного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до АТ Банк «Фінанси та кредит» про визнання договору іпотеки припиненим та зняття заборони на відчуження нерухомого майна, провадження по якій зупинено до вирішення справи за позовом АТ Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_7 про стягнення збитків у зв'язку з неналежним виконання кредитного договору /а.с.24/.

Не заслуговують на увагу посилання апелянтки на те, що ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.02.2016 року залишено без змін ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 15.01.2016 року, якою було відмовлено у задоволенні заяви представника АТ Банк «Фінанси та кредит» про забезпечення позову, оскільки встановлено, що ОСОБА_2 і надалі не виконує зобов'язання перед позивачем,а в суді знаходиться спір з приводу припинення іпотечного договору.

За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: В.М. Вакарук

Судді: Л.В. Василишин

М.Д. Горейко