Рішення № 57902199, 20.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1517/15-ц Головуючий у І інстанції Косович Т. П.Провадження № 22-ц/780/1108/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 20.05.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Верланова С.М., Голуб С.А.,при секретарі:Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та стягнення зайво сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказувало, що 27.04.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (14 жовтня 2009 року прийнято рішення про зміну найменування ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 014/22/82/8664, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 590,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 13,75% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 27.04.2017 року.

В порушення умов Кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим, станом на 19.08.2015 року виникла заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 1 517,67 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 33 521,34 грн.

Позивач посив стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі у розмірі 1 517,67 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 33 521,34 грн., яка складається із наступного: заборгованість за кредитом - 1108,87 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 24 492,02 грн., заборгованість за відсотками - 115,59 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 2553,08 грн., пеня - 293,21 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 6476,24 грн.

В свою чергу ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та стягнення зайво сплачених коштів у розмірі 33 668,34 грн.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року позовні вимоги за первісним позовом задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/22/82/8664 від 27.04.2007 року у розмірі 1517,67 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 33 521,34 грн. та вирішено питання щодо судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та стягнення зайво сплачених коштів - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги за зустрічним позовом.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.04.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (14 жовтня 2009 року прийнято рішення про зміну найменування ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками) та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 014/22/82/8664, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 590,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 13,75% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 27.04.2017 року.

Відповідно до п.п. 3.1,3.2 Кредитного договору кредит надано Позичальнику на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів Банком з позичкового рахунку Позичальника на його поточний рахунок з можливістю: подальшої видачі готівки через касу Банку, безготівкової оплати платіжних документів (доручень) Позичальника.

На виконання умов Кредитного договору, Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши Позичальнику кредит в сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором, зарахувавши кредитні кошти на поточний рахунок Позичальника, що підтверджується випискою по рахунку станом на 28.04.2007 року. (а.с.-10,11-14, 27-29)

В порушення умов Кредитного договору ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим, станом на 19.08.2015 року виникла заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 1 517,67 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 33 521,34 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 1 108,87 дол.США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 24 492,02 грн., заборгованості за відсотками - 115,59 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 2 553,08 грн., пені - 293,21 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 6 476,24 грн. (а.с.-6-9)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 28.04.2007 року був укладений договір іпотеки та Додаток 2б для кредитів під заставу. (а.с.-77-87, 102,104)

17.06.2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направив ОСОБА_5 вимогу про необхідність дострокового виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором, яка була отримана ОСОБА_5 та залишена без виконання. (а.с.17-18)

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 підписаним кредитним договором, договором іпотеки та додатком 2б для кредитів під заставу прийняв до виконання та визнав оспорюваний ним Кредитний договір, передавши в іпотеку нерухоме майно: квартиру № 87 в м. Тетієві по вул. Леніна,62 Київської області, купуючи валюту на аукціоні на пільгових умовах для погашення кредиту та неодноразово сплачуючи грошові кошти за користування кредитом та відсотки і оскільки він несвоєчасно виконує свої зобов»язання у нього виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення у судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд вказував, що кредитний договір укладений у письмовій формі, при укладенні між сторонами досягнуто згоди, щодо всіх його істотних умов, в тому числі щодо відсоткових ставок суми кредиту, позовної давності, про що свідчать підписи сторін у кредитному договорі, а тому твердження ОСОБА_5 не заслуговують на увагу.

З такими висновками судова колегія в повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.74), в своєму запереченні на первістний позов ОСОБА_5 ставив питання про застосування спеціального строку позовної давності щодо нарахування та стягнення пені, що судом першої інстанції при ухваленні рішення враховано не було, а отже в цій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і тому не може залишатися без змін, а підлягає зміні в частині стягнення пені на користь позивача, яка полягає в наступному.

З наданого позивачем розрахунку (а.с.6-9) видно, що нарахування пені, крім періоду з 15 січня 2015 року до дня звернення до суду з позовом (29 вересня 2015 року) проводилося банком 20 вересня 2009 року (0,45 центів), 15 грудня 2013 року (2,13 дол.США), 16 грудня 2013 року (0,14 центів), 04 квітня 2014 року (1,26 дол.США), 14 травня 2014 року (2,01 дол.США) та 16 червня 2014 року (0,07 центів) на загальну суму 6 дол.США 06 центів, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 133,84 грн. та виходить за межі спеціального строку позовної давності, а тому до стягнення не підлягає.

Отже, розмір пені стягнутої з ОСОБА_5 підлягає зменшенню на суму 133,84 грн. і до стягнення підлягає пеня у розмірі 6 342,40 грн.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, щодо безпідставного незастосування судом першої інстанції вимог ст.ст. 258, 267 ЦК України в частині стягнення пені є обгрунтованими.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, щодо безпідставного незастосування судом першої інстанції загального стороку позовної давності при стягненні заборгованості за кредитом та відсотками, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки, як вбачається з розрахунку, заборгованість у відповідача виникла з 15 січня 2015 року, а до суду позов було подано 29 вересня 2015 року, тобто нарахування було проведено в межах трирічного строку, передбаченого ст. 257 ЦК України, а тому з висновками суду першої інстанції в цій частині колегія суддів повністю погоджується.

Стосовно доводів апеляційної скарги про ухвалення судом першої інстнанцїї рішення, в порушення ст.ст. 11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У справі, яка переглядається, колегія суддів встановила, що спірний договір споживчого кредиту підписаний обома сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому належним чином виконував його умови; жодних претензій до банку не пред»являв; банк надавав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки про що свідчить п.п. 8.1., 8.2. Договору який підписаний позивачем, і де міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Вказана правова позиція викладена Веховним Судом України в постанові від 02 грудня 2015 року (справа № 6-1341цс15), яка відповідно вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, на думку колегії суддів, позивач за своїм вільним волевиявленням погодився на такі умови кредитування і свідомо узяв на себе ризик виконання умов цього Кредитного договору, які тепер він вважає несправедливими.

Що ж стосується доводів апелянта про ненадання йому банком копії кредитного договору, оскільки відсутній його підпис в графі «Другий примірник цього договору отримав», то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки спростовуються діями самого ОСОБА_5, який протягом восьми років належним чином виконував усі умови цього договору, жодних вимог до банку з приводу відсутності у нього примірника договору не пред»являв і прохань щодо надання йому такого примірника не подавав (докази відсутні).

Дані обставини, на думку колегії суддів, ставлять під сумнів доводи апелянта про відсутність у нього примірника договору, а сама по собі відсутність підпису у графі не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки всі інші обставини, у своїй сукупності, свідчать про протилежне.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договору споживчого кредиту та договору іпотеки, не допустивши при цьому порушення положення статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і в цій частині підлягає зміні, відповідно до ст. 309 ЦПК України, а резолютивна частина рішення в частині стягнення заборгованості, у зв»язку з цим, викладенню в новій редакції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307-309, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року в частині стягнення пені змінити і резолютивну частину рішення в цій частині викласти в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/22/82/8664 від 27.04.2007 року, яка складається: заборгованість за кредитом 1 108,87 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 24 492,02 грн., заборгованість за відсотками 115,59 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 2 516,19 грн. та пеня в розмірі 6 342,40 грн., а всього 33 350 (тридцять три тисячі триста п»ятдесят) грн. 61коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М.Верланов

С.А.Голуб