Рішення № 57902200, 20.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/1670/15-ц Головуючий у І інстанції Ярошенко С. М.Провадження № 22-ц/780/2553/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 22 20.05.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Верланова С.М., Таргоній Д.О.,при секретарі:Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шапіївка» до ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Сквирського РУЮ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Пай» про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним і застосування наслідків його недійсності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ТОВ "Агрофірма "Шапіївка" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Сквирського РУЮ, ТОВ «Агро-Пай» про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним і застосування наслідків його недійсності.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 17 листопада 2009 року між ТОВ "Агрофірма "Шапіївка" та ОСОБА_5 був укладений договір оренди належної йому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 28 лютого 2006 року, земельної ділянки, розташованої на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області, площею 2,7749 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2.

Вказаний договір зареєстрований Сквирським районним відділом Київської обласної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2009 року за №040995400888, строк дії договору складає 10 років.

Позивач у повному обсязі виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки.

Проте 20 квітня 2015 року ОСОБА_5 направив на адресу позивача проект угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2012 року і до отримання відповіді, 22 квітня 2015 року уклав інший договір оренди належної йому земельної ділянки з ТОВ «Агро-Пай».

У зв»язку з наведеним, позивач просив визнати недійсним спірний договір оренди, скасувати державну реєстрацію речового права оренди та вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н, укладений 22 квітня 2015 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агро-Пай», код ЄДРПОУ 3970523, зареєстрований 22 травня 2015 року у Реєстраційній службі Сквирського РУЮ Київської області.

Скасовано державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Агро-Пай» від 22 квітня 2015 року щодо земельної ділянки площею 2,7749 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також матеріали справи та доводи апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 17 листопада 2009 року між ТОВ "Агрофірма "Шапіївка" та ОСОБА_5 був укладений договір оренди належної йому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 28.02.2006 року, земельної ділянки, розташованої на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області, площею 2,7749 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2.

Вказаний договір зареєстрований Сквирським районним відділом Київської обласної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2009 року за №040995400888. Строк дії договору складає 10 років.

ТОВ "Агрофірма "Шапіївка" у повному обсязі виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки.

20 квітня 2015 року ОСОБА_5 направив на адресу позивача проект угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.11.2009 року і до отримання відповіді, 22 квітня 2015 року уклав інший договір оренди землі б/н належної йому земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Пай".

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст.ст. 15, ч.1 ст.203, ч.1,3 ст.215, ч.1 ст.626, ч.1 ст.638, 792 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст.ст. 1, 3, 25, 27, 31 ЗУ «Про оренду землі» та виходив з того, що належна ОСОБА_5 земельна ділянка площею 2,7749 га, яка перебувала у строковому платному користуванні ТОВ "Агрофірма "Шапіївка" на підставі договору оренди земельної ділянки, який не був визнаний недійсним, не був розірваний, не був припиненим, не могла бути передана ОСОБА_5 у строкове платне користування на підставі договору оренди іншому орендодавцю - ТОВ «Агро-Пай», а отже договір оренди землі, укладений 22.04.2015 року між ОСОБА_5 і ТОВ «Агро-Пай», суперечить нормам чинного законодавства та порушує права позивача.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наявних у справі доказах та нормах матеріального права, а отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є недоведеними та необгрунтованими, так як між позивачем та відповідачем існує договір оренди землі, який є чинним, в установленому законом порядку не визнаний недійсним і не розірваний, а тому передача в оренду земельної ділянки ОСОБА_5 третій особі ТОВ «Агро-Пай» порушує права ТОВ «Агрофірма «Шапіївка».

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, щодо незалучення ТОВ «Агро-пай» як співвідповідача до участі у розгляді у справі, та порушення у зв'язку з цим змагальності процесу, то колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу, так як предметом позову є визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 і ТОВ «Агро-Пай», а тому суд першої інстанції з врахуванням позовних вимог та положень ст.ст. 32, 33 ЦПК України зобов'язаний був вирішити питання про залучення ТОВ «Агро-Пай» співвідповідачем у справі.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, не встановив фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання оспорюваного договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди, не визначившись вірно із суб'єктним складом сторін. Визнаючи оспорюваний договір недійсним суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що цей договір укладений 22 квітня 2015 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агро-Пай», в той час як останнє до участі у справі залучено в якості третьої особи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позовна заяви містить позовну вимогу про зобов»язання реєстраційну службу Сквирського РУЮ скасувати державну реєстрацію оспорюваного договору оренди, яка була задоволена судом, а сама Реєстраційна служба Сквирського РУЮ, також, у справі є третьою особою, а не співвідповідачем.

Суд першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи не роз'яснив позивачу, його права та обов'язки, зокрема, на залучення в якості відповідачів ТОВ «Агро-Пай» та Реєстраційну службу Сквирського РУЮ.

Оскільки, на стадії апеляційного розгляду, відповідно до ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо залучення іншої особи співвідповідачем у справі, вказані недоліки не можуть бути усунуті при розгляді справи апеляційним судом.

За таких обставин, ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обгрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307-309, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М.Верланов

Д.О. Таргоній