Рішення № 57900973, 24.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3341/15-ц Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Категорія 30 Доповідач Павицька Т. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначав, що 31.05.2015 року в с. Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області ОСОБА_2, керуючи мопедом «АЛЬФА-мото», без державного номера, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи неуважним, в порушення пунктів 2.3 б, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, на заокругленні дороги ліворуч відволікся від керування транспортним засобом, в результаті чого зіткнувся з автомобілем ГАЗ-2410, державний номер НОМЕР_1, яким керував позивач. Згідно постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 серпня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені вказаної ДТП. Внаслідок ДТП, автомобіль ГАЗ-2410, державний номер НОМЕР_1, отримав значні механічні пошкодження, а також даною ДТП позивачу було завдано моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 19 597 грн. на відшкодування майнової шкоди, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Під час розгляду справи було залучено до участі в справі третю особу - ОСОБА_3

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 447 грн. 50 коп. матеріальної шкоди та 2 000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просить змінити рішення суду та стягнути з нього заподіяну шкоду в розмірі 6 849 грн. 50 коп., а в відшкодуванні моральної шкоди відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Так, в п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року (далі - Постанова) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що 31 травня 2015 року в с.Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області ОСОБА_2, керуючи мопедом в стані алкогольного сп'яніння, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ГАЗ-2410, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, водій мопеда отримав тілесні ушкодження.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 серпня 2015 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.124,130 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи №102 від 30.11.2015 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок винної поведінки відповідача становить 6 849 грн. 50 коп. Згідно калькуляції складеної експертом Косуха С.В вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 10 447 грн. 50 коп.

Дійшовши до висновку, що відповідачем позивачу була спричинена майнова шкода, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача вартість відновлювального ремонту автомобіля.

Однак, такий висновок суду не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на законі.

Як вбачається з матеріалів справи, крім висновку авто-товарознавчої експертизи та калькуляції відновлювального ремонту, позивач на підтвердження позовних вимог надав товарні чеки на запчастини на суму 5010 грн., акт виконаних робіт №005 від 26.06.2015 року щодо ремонту автомобіля ГАЗ-2410 на суму 4 430 грн.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що автомобіль ОСОБА_1 відремонтував, надавши накладні на запчастини, акт виконаних робіт, однак при цьому наполягали на стягненні суми матеріальних збитків у розмірі відновлювального ремонту в сумі 10 447 грн. 50 коп.

Згідно акту № 005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.06.2015 року, який складений ФОП ОСОБА_5, як виконавцем, та ОСОБА_1 замовником, виконавцем були проведені роботи по обслуговуванню автомобіля ГАЗ-2410 державний номер НОМЕР_2, які перелічені у акті на загальну вартість 4 430 грн., в т.ч. вартість робіт складає 2 920 грн., вартість матеріалів 1510 грн. Також зазначено в акті, що сторони претензій одна до одної не мають.

Кошти витрачені позивачем на ремонт пошкодженого автомобіля є меншими, ніж зазначені в калькуляції відновновлювального ремонту. Так, позивачем були придбані запчастини на суму 5010 грн., вартість замінних складових в калькуляції визначена в сумі 5 140 грн., за ремонтні роботи позивач сплатив 2 920 грн., в калькуляції ці роботи визначені в сумі 4 014 грн. 40 коп.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки ОСОБА_1 автомобіль відремонтував, на його відновлення витратив 9 440 грн., а тому колегія суддів вважає, що матеріальна шкода стягнута з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню з 10 447 грн. 50 коп. до 9 440 грн.

У зв'язку з наведеним судове рішення в цій частині підлягає зміні.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то рішення суду в цій частині є законним та обгрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4).

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи, що відповідач, перебуваючи за кермом в стані алкогольного сп'яніння, здійснив, внаслідок порушення правил дорожнього руху, наїзд на автомобіль позивача, не здійснив дій спрямованих на усунення наслідків ДТП, не запропонував допомогу позивачу, з урахуванням характеру і тривалості моральних страждань, істотність вимушених змін в житті позивача, обставини справи, характер моральних страждань і наслідків, що наступили, а також з урахуванням принципу розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди у визначеному судом першої інстанції розмірі.

Тому підстави для скасування або зміни рішення суду в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди змінити, зменшити розмір матеріальної шкоди з 10 447 грн. 50 коп. до 9 440 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді