Ухвала суду № 57894970, 24.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3159/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

представника відповідача - Кальковця В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року,

У с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0007881702/2063 від 23 липня 2014 року та податкову вимогу №661-23 від 16 червня 2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних рішень контролюючого органу, встановивши, що позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага (анульованого боргу), який не задекларував, та не сплатив до бюджету, усупереч вимогам абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, відповідний податок.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 27 червня 2014 року №336, в період з 02 по 08 липня 2014 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податків до бюджету фізичною особою - ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

27 червня 2014 року позивачу направлялось повідомлення про проведення згаданої податкової перевірки. Повідомлення, а також наказ про її проведення отримані адресатом 03 липня 2014 року.

За підсумками перевірки складено акт від 11 липня 2014 року №1848/17-03/НОМЕР_1 та встановлено порушення пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, яке виявилось у неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.4.8 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, яке виявилось у тому, що позивач не сплатив у бюджет суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 82 872,74 грн у зв'язку із отриманим додатковим благом (анулюванням боргу) в сумі 488 836,13 грн.

На підставі цієї перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі на 103 590,93 грн, з них 82 872,74 грн - за основним платежем, 20 718,19 грн - за штрафними санкціями.

У зв'язку із несплатою визначеного цим податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання в установлений законом строк, 17 червня 2015 року відповідачем винесено податкову вимогу №661-23, якою позивача повідомлено про податковий борг, який за ним рахується, та про необхідність його сплати.

Не погоджуючись із такими рішеннями, а також результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Київській області та Державної фіскальної служби України, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Положеннями підпунктів 163.1.1 пункту 163.1 статті 164, пункту 164.1 статті 164 цього Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, а базою оподаткування - загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Цією нормою передбачено, що якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Під додатковим благом, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, розуміються кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно підпункту «б» пункту 171.2 статті 171 Кодексу, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

За правилами підпункту 168.4.8 пункту 168.4 статті 168 Кодексу, у випадках, визначених розділом IV цього Кодексу, за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету відповідальність несе фізична особа.

Таким чином, у разі повідомлення кредитором платника податку - боржника про анулювання (прощення) боргу, а також включення його суми до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), саме боржник сплачує податок із таких доходів.

Наведене правило відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості саме боржник одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Судом установлено, що між позивачем, як позичальником - боржником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», як кредитором, мали місце правові відносини за кредитним договором №2626/0508/77-003 від 20 травня 2008 року.

Станом на 03 червня 2013 року заборгованість позивача за цим договором складала 88 158,03 доларів США, що в національній валюті України за курсом Національного банку України на той час становило 704 647,13 грн, яка складалась із суми кредиту та суми відсотків за користування кредитом.

03 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» і позивачем укладено додатковий договір до кредитного договору від 20 травня 2008 року № 2626/0508/77-003 про припинення зобов'язань шляхом передавання боржником відступного. Відповідно до умов цього додаткового договору первісні зобов'язання позивача припинялись передаванням кредиторові відступного - грошових коштів в національній валюті України в сумі 215 811,00 грн; з дати отримання кредитором грошових коштів, які передані йому боржником в якості відступного на підставі цього договору, припинено всі та кожне із зобов'язань за кредитним договором і за рішенням кредитора було здійснено анулювання залишку боргу.

Отже, після сплати позивачем 03 червня 2013 року відступного у сумі 215 811,00 грн, залишок боргу в сумі 488 836,13 грн було анульовано (прощено) кредитором.

03 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» у письмовій формі під розписку особисто повідомило позивача про те, що прощений борг у сумі 488 836,13 грн вважається доходом у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає відображенню у річній декларації про майновий стан і доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Відповідне повідомлення Товариство також направило до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Окрім того, сума боргу, прощеного позивачу, включена Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за формою № 1-ДФ за ІІ квартал 2013 року з ознакою доходу « 126» (додаткове благо).

За таких обставин, у позивача виник обов'язок щодо сплати податку із анульованої суми боргу (488 836,13 грн).

Положеннями пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Аналіз наведених норм, які визначають ставки податку на доходи фізичних осіб, свідчить на користь висновку, що ставка у розмірі 15% бази оподаткування застосовується до доходів, розмір яких в календарному місяці не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, а якщо їх розмір (база оподаткування) перевищує вказаний розмір мінімальної заробітної плати, то до суми такого перевищення застосовується ставка - 17%.

Виходячи із такого правозастосування, а також зважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (рік, в якому у позивача виникли податкові зобов'язання) було встановлено мінімальну заробітну плату в місячному розмірі на рівні 1147,00 грн, а база оподаткування становить 488 836,13 грн, розмір податку, який має бути сплачений позивачем розраховується наступним чином: із 10 мінімальних заробітних плат (11 470,00 грн) ПДФО обчислюється виходячи зі ставки 15%, що складає 1 720,50 грн (15% від 11 470,00 грн), а з різниці між базою оподаткування (488 836,13 грн) та 10 мінімальних заробітними платами ПДФО обчислюється виходячи зі ставки 17%, що складає 81 152,24 грн (17% від 488 836,13 грн). Відтак, податок, що підлягає сплаті, становить 82 872,74 грн.

Таким чином, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що контролюючим органом було помилково розраховано суму податкового зобов'язання.

Як убачається із матеріалів справи, суму прощеного боргу (одержаного доходу) в розмірі 488 836,13 грн позивач не декларував у 2013 році і податок із цієї суми у вищевказаному розмірі не сплачував.

З огляду на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновками відповідача та суду першої інстанції про те, що позивач не дотримався обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що є порушенням, зокрема, вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а також частини першої статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 вказаного Кодексу.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що наказ про проведення невиїзної документальної податкової перевірки йому було вручено 03 липня 2014 року, в той час як сама перевірка розпочалась 02 липня 2014 року, що є порушенням пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Адже, спеціальною нормою, яка визначає право посадових осіб органу державної податкової служби розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, є пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до якої посадові особи вправі розпочати таку перевірку після надіслання платнику податків копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач дотримався вимог вказаної норми, завчасно (27 червня 2014 року) надіславши рекомендованим поштовим відправлення позивачу відповідні документи.

Та обставина, що позивач отримав відправлення на наступний день після початку проведення перевірки (03 липня 2014 року) не вплинула на можливість реалізації його прав, передбачених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок), адже податкова перевірка тривала в період з 02 по 08 липня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів уважає, що відповідачем забезпечено дотримання прав позивача, передбачених податковим законодавством, на участь у проведенні контрольного заходу. Разом із тим, як свідчать матеріали справи, позивач не скористався цими правами.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що, за таких обставин, невідповідність дій контролюючого органу правилам пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України при проведенні податкової перевірки, не може бути підставою для скасування прийнятого за її наслідками рішення, адже поведінка суб'єкта владних повноважень не призвела до порушення прав позивача, і таке порушення не вплинуло на правильність результатів перевірки.

Інакший підхід не відповідав би справедливому балансу між правами та інтересами платника податків і необхідністю забезпечення контролюючим органом виконання останнім обов'язку щодо сплати податку.

Також, апелянт безпідставно посилається на те, що приписи абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу відносять до доходу платника податків лише суми прощеного боргу за основним кредитним зобов'язанням, що не включає відсотки за користування кредитом, з огляду на наступне.

Буквальний аналіз положень вищевказаної норми свідчить на користь висновку, що законодавець установив обов'язок платника сплачувати податок із доходів у вигляді суми боргу, прощеного кредитором.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до положень статті 1054 Цивільного кодексу України проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами.

Відтак, з моменту укладання кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (основне зобов'язання), так і суму нарахованих процентів, що разом, у випадку їх несплати, становить суму боргу.

Таким чином, сума прощеного боргу безпосередньо в частинах нарахованих процентів за користування кредитом та/або разом з частиною суми основного боргу однаково впливають на майновий стан боржника, і є, у розмінні податкового законодавства, доходами - додатковим благом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №0007881702/2063 від 23 липня 2014 року прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним податковим законодавством, є обґрунтованим та правомірним. Тому, відсутні підстави для його скасування.

Зважаючи на викладене, а також на те, що позивачем не висловлено жодних інших, окрім тих, про які вказано вище, зауважень щодо правомірності прийнятої контролюючим органом відповідно до правил статті 59 Податкового кодексу України податкової вимоги №661-23 від 16 червня 2015 року, колегія суддів також не вбачає підстав для її скасування.

Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову є правильним, і не спростовується доводами апелянта.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 25 травня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.