Ухвала суду № 57894974, 24.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3440/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника відповідача - Падуна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року,

У с т а н о в и в :

05 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось у суд із позовом до Київської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 29 квітня, 05 та 15 травня 2014 року №125120105/2014/000072/2, №125120105/2014/000078/2 та №125120105/2014/000086/1 відповідно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню, а справа - направленню до місцевого суду для продовження розгляду, з таких підстав.

Залишаючи на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву без розгляду, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений частиною четвертою статті 99 цього Кодексу строк звернення до адміністративного суду.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Предметом оскарження в даній справі виступають рішення Київської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Київська митниця ДФС, про коригування задекларованої позивачем митної вартості товарів, прийняті 29 квітня, 05 та 15 травня 2014 року.

18 липня 2014 року, в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України, позивачем направлено до Київської митниці Міндоходів заяву (від 17 липня 2014 року №УРБ 10/14-3306) щодо визнання заявленої митної вартості товарів та скасування спірних рішень контролюючого органу, з якою надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, яка була відкоригована.

01 серпня 2014 року позивач отримав лист Київської митниці Міндоходів від 28 липня 2014 року №06.1-47/2/16.5-5976 про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. Цим листом роз'яснено заявнику право оскарження спірних рішень про коригування заявленої митної вартості товарів до органу доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду.

27 серпня 2014 року, в порядку, визначеному статтям 24 - 26 Митного кодексу України, позивач подав скаргу (від 27 серпня 2014 року вих. №УРБ 10/14-3873) на спірні рішення митниці до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (Державної фіскальної служби України).

Зазначена скарга отримана адресатом 01 вересня 2014 року.

Положеннями частини першої статті 24 Митного кодексу України в редакції, чинній на час подання згаданої скарги, передбачено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Правилами частин п'ятої, сьомої статті 25 Кодексу встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митниці, спеціалізованого митного органу, митної організації подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Посадова особа або орган, які розглядають скаргу, зобов'язані надати особі, яка подала скаргу, належним чином обґрунтовану письмову відповідь у визначений законом строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Кодексу вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов'язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України "Про звернення громадян».

Скарга підприємства повинна містити всі необхідні реквізити цього підприємства та бути підписана керівником зазначеного підприємства або особою, яка виконує його обов'язки. Якщо інше не передбачено законом, скарги підприємств подаються і розглядаються у такому самому порядку і в ті самі строки, що й скарги громадян.

Згідно частини першої статті 28 Кодексу центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, має право в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих органів доходів і зборів або їх посадових осіб скасовувати або змінювати їхні неправомірні рішення, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій або бездіяльності зазначених органів або осіб.

Аналіз положень статей 7, 16, 17, 19 Закону України «Про звернення громадян» свідчить на користь висновку, що за результатами розгляду звернень (скарг) громадян орган, що розглядає відповідне звернення, зобов'язаний прийняти мотивоване рішення.

Про вказане також свідчить Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 грудня 2013 року № 848, а саме норми розділів VIII «Порядок розгляду скарг» та IX «Зміст рішення про результати розгляду скарги та його вручення».

Отже, законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору щодо правомірності рішень митниці про коригування митної вартості товару, ввезеного декларантом на митну територію України.

Як убачається із матеріалів справи, до звернення у суд із даним позовом, позивач скористався передбаченою законом можливістю й оскаржив спірні у справі рішення в установленому порядку до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, за умови використання досудового порядку вирішення спору, перебіг місячного строку звернення до суду розпочинається із дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте за результатами розгляду його скарги.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів розгляду та вирішення Державною фіскальною службою України в установленому порядку скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» від 27 серпня 2014 року вих. №УРБ 10/14-3873.

Відповідач стверджує, що при розгляді даної скарги між керівництвом Державної фіскальної служби України та представниками Товариства було проведено декілька зустрічей, в ході яких ним роз'яснювався порядок визначення, контролю митної вартості товарів, надання відомостей для підтвердження заявленої митної вартості товарів, уточнювався перелік додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, висловлювались зауваження до наданих останнім документів, і було досягнуто згоди щодо надання додаткових документів для її підтвердження, подальшої співпраці у конструктивному руслі та своєчасного реагування на проблемні питання.

Таким чином, відповідач заперечує проти того, що скаргу позивача на рішення про коригування митної вартості товару від 29 квітня, 05 та 15 травня 2014 року №125120105/2014/000072/2, №125120105/2014/000078/2 та №125120105/2014/000086/1 було задоволено, однак жодних доказів на підтвердження прийняття відповідного рішення не надає.

Посилання відповідача на факти проведення зустрічей із представниками позивача при розгляді скарги відхиляються судом, адже такі не являються доказами прийняття рішення по суті поданої в досудовому порядку скарги. До того ж, позивач заперечує обставини досягнення згоди з приводу питань, поставлених у його скарзі.

З огляду на те, що перебіг установленого частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду розпочинається із дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду його скарги, а матеріалами справи не підтверджується прийняття Державною фіскальною службою України жодного рішення за скаргою позивача від 27 серпня 2014 року вих. №УРБ 10/14-3873, - а тому скаржник не міг дізнатись про рішення, яке не приймалось, -Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» не пропущено строк звернення до суду.

За правилами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивачем не було пропущено встановлений законом строк звернення до суду, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі вказаної процесуальної норми.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий суд, на підставі норм розділу VII «Строк розгляду скарг» Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів (контролюючими органами), відповідно до яких якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, дійшов висновку, що скарга позивача від 27 серпня 2014 року вих. №УРБ 10/14-3873 задоволена 22 вересня 2014 року.

Виходячи із обставин справи, суд дійшов правильного висновку про те, що скарга позивача вважається задоволеною, однак помилково застосував процесуальні наслідки цієї обставини, залишивши позов без розгляду по суті вимог. Позаяк, вищенаведені правила Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів (контролюючими органами) визначають випадки, за яких скарга підприємства вважається задоволеною, але не передбачають при цьому прийняття відповідним органом певного рішення. Водночас, строк звернення до суду, встановлений частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, залежить саме від моменту, коли позивач дізнався про прийняте суб'єктом владних повноважень рішення за наслідками розгляду його скарги, що не є тотожним правовій конструкції, визначеній у розділі VII «Строк розгляду скарг» вказаного Порядку.

Таким чином, судом першої інстанції помилково застосовано норми матеріального права та порушено процесуальні норми, що призвело до неправильного вирішення питання розгляду даного адміністративного позову.

Відтак, доводи апелянта, викладені у скарзі, знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду судового рішення, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню до місцевого суду для продовження розгляду.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року - скасувати, а справу направити до цього суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 25 травня 2016 року.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.