Ухвала суду № 57893807, 23.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з розгляду питання про закриття провадження у справі

23 травня 2016 року 810/1443/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбуд"доІрпінської міської ради Київської області, Управління Держгеокадастру у місті Ірпіньтретя особаНаціональний університет біоресурсів природокористування Українипроскасування рішення та визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, Управління Держгеокадастру у м. Ірпінь, третя особа: Національний університет біоресурсів природокористування України, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 17.12.2015 №126-5-VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки Національним Університетом біоресурсів і природокористування України (раніше Національним аграрним університетом) в м. Ірпінь в районі ВАТ "Ірпіньмаш";

- визнати протиправними дії Управління Держгеокадастру у м. Ірпені щодо присвоєння новим земельним ділянкам, які створені за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:089:0070 площею 5,0000 га, яка знаходиться в м. Ірпінь Київської області в районі ВАТ "Ірпіньмаш" вул. ОСОБА_1, кадастрових номерів: 3210900000:01:089:0222, площею 2,1495 га; 3210900000:01:089:0223, площею 0,6344 га; 3210900000:01:089:0224, площею 0,4112 га; 3210900000:01:089:0225, площею 0,7297 га; 3210900000:01:089:0226, площею. 0,5118 га; 3210900000:01:089:0227, площею 0,5634 га.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2016 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання зявились представник позивача та представник Ірпінської міської ради.

Представником Ірпінської міської ради Київської області до початку розгляду справи по суті подано до суду клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що спірні правовідносини стосуються захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин та носять приватно-правовий характер, через що мають вирішуватися в порядку господарського чи цивільного судочинства в залежності від субєктного складу учасників. Отже, на думку відповідача, провадження в даній справі підлягає закриттю.

Відповідач - Управління Держгеокадастру у місті Ірпінь та третя особа - Національний університет біоресурсів природокористування України, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявились, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе провести розгляд клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному провадженні, зокрема, оскаржується правомірність рішення Ірпінської міської ради Київської області від 17.12.2015 №126-5-VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки Національним Університетом біоресурсів і природокористування України (раніше Національним аграрним університетом) в м. Ірпінь в районі ВАТ "Ірпіньмаш", згідно з яким, зокрема, вирішено припинити дію договору суборенди земельної ділянки ТОВ "Укрсоцбуд" площею 5,0000 га, зареєстрованого за №040734000033 від 18.12.2007, для багатоповерхового житлового будівництва в м. Ірпінь, в районі ВАТ "Ірпіньмаш".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачами по справі є Ірпінська міська рада Київської області, яка є органом місцевого самоврядування, та Управління Держгеокадастру у місті Ірпінь, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, а тому, враховуючи вищенаведені норми процесуального законодавства та ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України спір предметно підсудний окружному адміністративному суду.

В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі представник Ірпінської міської ради зазначає, що предметом спору у даній справі є спір про право суборенди земельної ділянки, тобто, між позивачем та Ірпінською міською радою існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 Земельного кодексу України з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами частини другої статті 55 Конституцій України і статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю як суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні функції. В іншому ж випадку (наприклад, оспорювання формування волі власника) виокремлення цього способу захисту було б позбавлено сенсу. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення, чи вчинення ним дій, вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.

Так, визнання протиправними та скасування (визнання незаконними - в редакції статті 16 Цивільного кодексу України) рішень органів державної влади і місцевого самоврядування є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Наведення цього способу захисту в Цивільному кодексі України свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень можуть не лише призводити до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, але й порушувати цивільні права особи, що виникли з інших підстав.

Водночас, це не впливає на визначення судової юрисдикції спору, оскільки вона визначається виключно процесуальним законодавством, в даному випадку - статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Кодекс адміністративного судочинства України відносить спір до публічно-правового та, відповідно, підсудного адміністративним судам, виходячи з природи дій суб'єкта владних повноважень, який повинен здійснювати у спірних правовідносинах владні управлінські функції. Реалізація у цих правовідносинах суб'єктивних прав фізичних і юридичних осіб, що передбачені нормами приватного права, не переводить такий спір у категорію приватноправового.

Необхідно також зазначити, що Ірпінська міська рада у даному спорі не виступає рівною стороною цивільних прав у правовідносинах надання земель у користування та не виконує організаційно-господарські функції, а вчиняє управлінські дії по відношенню до іншої особи, тобто виконує адміністративно-розпорядчі функції, що властиво лише субєктам владних повноважень.

У даному випадку субєкт владних повноважень, виконуючи адміністративно-розпорядчі функції, дотримується певної процедури, визначеної земельним законодавствам і відступити від неї з власної волі (що притаманно власнику) не може (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Реалізація такої процедури шляхом надання правовстановлюючого документу (або послідуюче скасування правовстановлюючого документу) не перетворюють таку процедуру (дії, рішення) з адміністративних відносин на цивільні і навпаки.

Таким чином, встановлений чинним законодавством України порядок набуття права користування/оренди/суборенди земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності є публічно-правовим, і така передача відбувається в межах компетенції та на виконання відповідних управлінських функцій субєктом владних повноважень.

Крім того, слід звернути увагу відповідача на висновки Конституційного Суду України, які за субєктним складом стосуються органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до висновків з Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 112 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, положення пункту 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як субєктом владних повноважень, повязані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції України установлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Згідно з вимогами частини другої цієї статті з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Статтею 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Щодо обов'язковості виконання рішення Конституційного Суду України вказано у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 26 травня 2015 року у справі №2а/0470/9130/11.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 4, 17, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника Ірпінської міської ради Київської області про закриття провадження у справі №810/1443/16 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Балаклицький А. І.