Постанова № 57893796, 13.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2016 року 810/201/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі - Фуд" з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень Київської міської митниці ДФС про корегування митної вартості товарів: від 15.07.2015 №100260002/2015/000386/2; від 16.09.2015 №100250002/2015/000076/2; від 15.09.2015 №100250002/2015/000075/2 (далі - оскаржувані рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, відповідач не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Вважає, що за таких умов, у відповідача були відсутні правові підстави вимагати (пропонувати) подання додаткових документів, не визнавати заявлену позивачем митну вартість товару при митному оформленні та приймати рішення про коригування митної вартості, до того ж без належного проведення консультацій для правильного визначення методу такого корегування. На підставі викладеного, просить суд визнати їх протиправними та скасувати.

Відповідач, заперечуючи проти позову, просив суд в його задоволенні відмовити з тих підстав, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки ці документи не містили всі складові митної вартості, внаслідок чого визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом вважає законним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України. У зв’язку із викладеним, вважає, що оскаржувані рішення є правомірними, винесеними з дотриманням вимог чинного законодавства та цілком обгрунтованими.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про місце, дату та час, не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба в заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.03.2014р. між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «ARC INTERNATIONAL France» був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 010/14 (далі - «Контракт»).

Згідно з п. 3.1. Контракту Товар поставляється на умовах FCA Arques, Франція, згідно правил Інкотермс, 2010. Згідно з п. 8.1. Контракту оплата 100% вартості товару здійснюється через 14 к.д. від дати інвойсу (Додаткова угода № 2 до Контракту).

Імпортуючи товари за Контрактом позивач подав до Київської міської митниці ДФС електронні митні декларації стосовно імпорту: посуду столового/кухонного із зміцненого скла; посуду для пиття із зміцненого скла; посудин на ножиці для пиття із скла механічного виготовлення; банок скляних (не для консервування) для харчових продуктів та напоїв та посуду столового із скла механічного виготовлення, торговельної марки «Luminarc», виробник «Arc. Int.», країна виробництва Франція: від 14.07.2015 р. № 100260002/2015/172609 (поставка 3_19); від 09.09.2015 р. № 100260002/2015/058765 (поставка 3_20-1); від 09.09.2015 р. № 100260002/2015/058764 (поставка 3_20-2);

До вказаних митних декларації були додані такі документи (в душках зазначається код класифікатора документів під яким відповідно ідентифікуються документи у п. 44. вантажно- митної декларації):

1) картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами (1602);

2) міжнародні автомобільні накладні (CMR) (2730);

3) довідки про транспортні витрати (3007);

4) інвойси (3105);

5) страхові поліси (3530);

6) доповнення до зовнішньоекономічного контракту (4103);

7) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов’язаних з ним посередницьких договорів (4104);

8) договори про перевезення товару (4301);

9) інформацію про позитивні результати здійснення контролю товару (5501)

10) інформацію про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару(5503) ;

11) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (5504);

12) сертифікати походження товару загальної форми (7011);

13) заявки на перевезення товару (9000);

14) договір страхування (9000).

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару відповідачем встановлено, що документи, зазначені у частині 2 ст. 55 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

- декларантом не надано зовнішньоекономічний (договір) контракт;

- у довідці про транспортні витрати та у страховому полісі вказані замовлення, які декларантом також не надано;

- відповідно до пункту 3.6. Генеральною договору добровільної страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 встановлюється страховий тариф 0.2% від страхової суми по кожному перевезенню. Відповідно до страхового полісу тариф складає 0.17%. В декларації митної вартості її декларантом зазначена сума страхування, розрахована відповідно до тарифу, який вказаний у страховому полісі, а не у договорі страхування.

Відповідно до пункту 1.1.1. Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 вантаж вважається застрахованим згідно умов цього договору, якщо страхувальником на цей вантаж оформлено та надіслано за електронною поштою повідомлення додаток №1, який є невід'ємним додатком до цього договору з описом такого вантажу, маршруту, номером інвойсу. страхової суми. Додаток №1 декларантом надано без опису вантажу, маршруту, номеру інвойсу, страхової суми.

Того ж дня, відповідач направив позивачу електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:

1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

6) за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Після цього, Митний орган виніс картки відмови і прийняв такі рішення про коригування митної вартості товару: від 15.07.2015 №100260002/2015/000386/2 (поставка 3_19); від 16.09.2015 №100250002/2015/000076/2 (поставка 3_20-1); від 15.09.2015 №100250002/2015/000075/2 (поставка 3_20-2). Розмір переплати податків і зборів після коригування митної вартості товару становить 240 947, 62 грн.

Як вбачається з відомостей, що викладені у цих рішеннях, митна вартість імпортованого товару визначена Митним органом за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2-а) не використовувався у зв'язку з відсутністю цінової інформації про ідентичні товари. Метод 2-6 не використаний у зв’язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари. Методи 2в та 2г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Неможливість визначення митної вартості оцінюваних товарів за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, Митний орган обґрунтовує неподанням декларантом основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів.

Після цього, з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, ТОВ «Фоззі-Фуд» подало відповідачу нові митні декларації з відкоригованою митною вартістю товару.

У зв'язку з зазначеними обставинами, відповідачем було прийнято рішення про завершення митного оформлення товару ТОВ «Фоззі-Фуд» і пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг під фінансову гарантію.

Позивач, не погодившись із оскаржуваними рішеннями відповідача, звернувся до суду з адміністративними позовом, що стало предметом розгляду даної справи, в якій суд надає наступну правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору.

Статтею 7 Митного кодексу України передбачено, що державну митну справу становлять визначені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до норм ч.2 - ст.53 Митного кодексу України, - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Оскільки при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем, відповідачем було встановлено, що документи, зазначені у частині 2 ст. 55 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд доходить висновку, що сумнів митного органу є правомірними, а тому і дії відповідача щодо витребування від позивача додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів є обгрунтованими.

Разом з цим суд доходить висновку, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналогічна правова позиції вкладена Верховним судом України у постанові від 22.10.2013 року №21-326а13: «У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, вказав на неправомірність дій Митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, без жодного обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів....

Виходячи із зазначеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у разі незгоди Митниці з ціною імпортованого товару остання відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана була провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів».

Проте, судом встановлено, що відповідач не навів в оскаржуваних рішеннях достатніх аргументів, які б свідчили про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, а також не забезпечив право позивача на проведення консультацій з метою застосування належного методу корегування митної вартості товарів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, при винесенні оскаржуваних рішень про корегування митної вартості товару, недотримався підстав, способу дій та меж повноважень, наданих йому законодавством України, а також не довів у судовому засіданні правомірність таких рішень, тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по справі.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару: від 15.07.2015 № 100260002/2015/0003 86/2; від 16.09.2015 №100250002/2015/000076/2; від 15.09.2015 №100250002/2015/000075/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (код ЄДРПОУ 32294926) сплачений ним судовий збір в сумі 3585(три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.