Рішення № 57885466, 25.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4367/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1215/2016

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до мистецького об'єднання «Елегія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківська обласна рада про скасування наказу №7 від 04 вересня 2008 року про звільнення працівників мистецького об'єднання «Елегія», як незаконного, зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по заробітній платі з 01 грудня 2006 року у розмірі 107 184,00 грн., зобов'язання провести індексацію заробітної плати у межах прожиткового мінімуму з моменту невиплат по даний час, стягнення моральної шкоди, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 31 березня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з даним позовом обґрунтувавши тим, що його було звільнено з роботи в МО «Елегія» наказом № 7 від 04 вересня 2008 року, у зв'язку з введенням процедури ліквідації. Оскільки ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області 20 вересня 2012 року, яка набрала законної сили провадження у справі № Б-21/282 про банкрутство МО «Елегія» припинено, то і наказ про звільнення підлягає скасуванню. Відповідачем з грудня 2006 року не виплачувалася зарплата, бюджетне фінансування обласною радою було припинене з грудня 2006 року. Просив скасувати наказ № 7 від 04 вересня 2008 року про звільнення працівників Мистецького об'єднання «Елегія», як незаконного, зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по заробітній платі з 01 грудня 2006 року у розмірі 107184,00 грн., провести індексацію заробітної плати у межах прожиткового мінімуму з моменту невиплат по даний час та стягнути моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2014року до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог - Івано-Франківську обласну раду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 31.03.2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з МО «Елегія на користь ОСОБА_2 1843,28 гривень заборгованості по зарплаті (з урахуванням обов'язкових платежів) за період з грудня 2006 року по грудень 2007 року, зобов'язавши М.О. «Елегія» провести індексацію сум заборгованості. Стягнуто з МО «Елегія в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості.

Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та в відмові в задоволенні решти позовних вимог, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Вказує, що видаючи наказ на звільнення ОСОБА_2 ліквідатором не було дотримано вимог про попередження звільнення з ініціативи власника за 2 місяці, ознайомлення з наказом про звільнення, не проведено повний розрахунок із працівником. Суд в мотивувальній частині рішення прийшов до висновків про неправомірність дій відповідача та скасування наказу №7 від 04.09.2008 року, однак в резолютивній частині рішення відмовив у задоволенні цієї вимоги. Вважає, що суд необґрунтовано не задовольнив вимоги щодо стягнення виплати заборгованості по заробітній платі, а саме середній заробіток за час затримання середньомісячної заробітної плати по день фактичного розрахунку за період з 01.12.2006 року по даний час у розмірі 107184 грн.,а стягнув тільки заборгованість за період з грудня 2006 по грудень 2007 роки в розмірі 1843,28 грн. Також судом не наведено розрахунку індексації сум заборгованості. Суд, вважаючи, що відсутня вина об'єднання у затримці розрахунку при звільненні позивача, оскільки таке фінансується з обласного бюджету, порушив норми матеріального права та не врахував, що на директора об'єднання було покладено обов'язки з упорядкування трудових відносин з працівниками МО «Елегія», у тому числі і оплати праці працівників, який був обізнаний із ліквідацією об'єднання, а відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Також посилається на те, що підставою для відшкодування моральної шкоди згідно з ст.ст. 237-1 КЗпП є сам факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, який не залежить від його праці за основним місцем роботи чи за сумісництвом, тому висновки суду першої інстанції про безпідставність вимог щодо відшкодування моральної шкоди не відповідають конституційному принципу, визначеному ст. 43 Конституції України. Тому позивач просив оскаржуване рішення в частині стягнення 1843,28 грн. заборгованості по зарплаті за період з грудня 2006 року по грудень 2007 рік змінити та стягнути з відповідача МО «Елегія» заборгованість по заробітній платі - середній заробіток за час затримання середньомісячної заробітної плати по день фактичного розрахунку у розмірі 107 184 грн. за період з 01.12.2006 року по даний час, в іншій частині рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи за апеляційною скаргою позивача. Інших доказів, крім тих які знаходяться у справі, сторонами не надано. Тому колегія суддів вважає за доцільне розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін і прийняти рішення по наявних у справі доказах.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення в оскаржуваній частині відповідає не повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що при розгляді справи не встановлена вина роботодавця в затримці розрахунку при звільненні, а тому відсутні правові підстави для здійснення нарахування та стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку. Також суд вважає, що позивачем не доведено суду з врахуванням, що позивач працював за сумісництвом моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн. є недоведеними та необґрунтованими.

Встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з МО «Елегія», працюючи на посаді артиста симфонічного оркестру з 2001 року.

У зв'язку з введенням процедури ліквідації МО «Елегія» наказом №7 від 04.09.2008 року ОСОБА_2 було звільнено з посади артиста симфонічного оркестру у відповідності з п.1 ст. 40 КЗпП України.

20.09.2012 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області провадження у справі №Б-21/282 про банкрутство мистецького об'єднання «Елегія» припинено.

Проте, відомості про припинення організації мистецьке об'єднання «Елегія» станом на 04.03.2014 року відсутні, що підтверджується відповідними письмовими доказами в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 не було дотримано. За таких обставин, суд першої інстанції в мотивувальній частині прийшов до обгрунтованого висновку про неправомірність звільнення позивача з роботи, і як наслідок скасування наказу №7 від 04.09.2008 року в частині звільнення позивача. Проте, дана позовна вимога не була задоволена безпосередньо в резолютивній частині рішення, а тому в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. За таких обставин рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення вказаної позовної вимоги.

Що стосується посилань апеляційної скарги на незаконність судового рішення в частині відмови в задоволенні стягнення середнього заробітку за час затримки здійснення розрахунку та моральної шкоди, колегія вважає такі недоведеними зважаючи на наступне.

Відповідно до довідки виданої ОСОБА_2 директором МО «Елегія» Серганюк Л.І. 30.12.2007 року (а.с.13) за період з грудня 2006 року по грудень 2007 року включно заборгованість по заробітній платі позивача становила 7808грн. (сума до виплати 6821.83грн. з врахуванням обов'язкових зборів та платежів).

Судовим наказом від 22.05.2007 року стягнуто з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 3165,70 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.02.2009 року стягнуто з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 7808,26 грн. заборгованості по заробітній платі, 1952,26 грн. компенсації за час затримки її виплати, а разом 9400,52 грн.

Даних щодо виконавчих проваджень на виконанні стосовно стягнення з МО «Елегія» чи ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_2 коштів згідно даних судових рішень немає.

Вирішуючи питання в частині вимог позивача про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримання розрахунку, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З часу заснування колективу і по 2006 рік фінансова підтримка його діяльності проводилася за рахунок коштів обласного бюджету, однак з 2007 року така була припинена. Доказів того, що колектив проводив самостійно концертну діяльність та отримував фінансування з інших джерел не надано.

Зважаючи на те, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України підставою відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є вина роботодавця, а такої судом не встановлено, то правових підстав здійснювати нарахування та стягувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку колегія суддів не вбачає.

Правильними є також висновок суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України, у зв'язку з відсутністю підстав вважати порушеними трудові права позивача, адже позивачем не надано будь-яких доказів та підтвердження того, що внаслідок звільнення з роботи за сумісництвом він зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення в частині відмови в скасуванні наказу про звільнення позивача не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового по суті встановленого.

На підставі вищенаведеного та, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 31 березня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до мистецького об'єднання «Елегія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківська обласна рада про скасування наказу №7 від 04 вересня 2008 року про звільнення працівників мистецького об'єднання «Елегія» скасувати.

Ухвалити нове рішення про задоволення вказаної позовної вимоги.

Скасувати наказ №7 від 04 вересня 2008 року про звільнення працівників мистецького об'єднання «Елегія» в частині звільнення ОСОБА_2.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Я.Д. Горблянський

Я.Ю. Ковалюк

В.Д. Фединяк