Постанова № 57870258, 19.10.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 2а-4476/10/2370

19.10.2010 р. м. Черкаси

11 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Лисенко С.С.,

за участю:

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд»ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача державної податкової інспекції у місті Черкаси ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд»до державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд»звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, в обґрунтування позову зазначив, що проведеною державною податковою інспекцією у місті Черкаси плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено, що позивачем було занижено податок на додану вартість за серпень та жовтень 2010 року. На підставі акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 28761 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14 381 грн., а всього на загальну суму 43142 грн. Позивач проти цього заперечив, оскільки підставою такого висновку щодо порушень з боку позивача податкового законодавства та сплати податку на додану вартість є начебто складені з порушенням встановленого порядку, а, відповідно, не мають юридичної сили, податкові накладні контрагента позивача приватного підприємця ОСОБА_3, які дають право на оформлення податкового кредиту. Однак факт продажу товару документально підтверджується відповідними документами, а саме договором купівлі-продажу та податковими накладними, які одночасно є і розрахунковим та звітним податковим документом. Тому встановлення фактів відсутності поставок товару та укладання угод без настання реальних наслідків з метою отримання вигоди під час перевірки приватного підприємця ОСОБА_3 не дає підставу автоматично вважати недійсними господарські операції щодо придбання ТОВ «Черкасиагротрейд»товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника ОСОБА_3 Дане обґрунтування відповідача є недоречним, оскільки позивач не повинен нести відповідальність та мати негативні правові наслідки за діяльність своїх контрагентів.

Представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів встановлення неправомірного включення позивачем до податкової декларації ПДВ на суму 28761 грн., враховуючи матеріали перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_3 Зазначеною перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 12.12.2008 р. по 31.03.2010 р. щодо придбання ОСОБА_3 товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та подальшого їх продажу на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідних для здійснення господарських операцій. Так, всі операції купівлі продажу з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Отже, контрагентом позивача субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 безпідставно сформовано податкові зобовязання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів покупців, у тому числі й ТОВ «Черкасиагротрейд»на загальну суму 172566 грн., з яких 28761 грн. складає ПДВ. Тому такі накладні не підтверджують право позивача на податковий кредит, оскільки були виписані з порушенням підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та вивчивши наявні у ній докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради Черкаської області 22.05.2007 р., ідентифікаційний код 35158632, перебуває на обліку в державній податковій інспекції у місті Черкаси як платник податків та платежів до бюджетів та інших державних цільових фондів, а також є платником податку на додану вартість з 05.06.2007 р., індивідуальний податковий номер платника ПДВ 351586323013.

Судом встановлено, що 08.06.2010 р. державною податковою інспекцією в м. Черкаси проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 08.06.2010 р. № 1324/23-2/35158632, в якому зазначено, що позивачем було занижено ПДВ на суму 28761 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 р. № 0002042301/0 про визначення сум податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 28761 грн. та штрафними санкціями 14381 грн. на загальну суму 43142 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач подав скаргу до державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення. За наслідками розгляду скарги від 25.08.2010 р. відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга позивача без задоволення.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначені Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

На підставі договору купівлі продажу за № 20/08/09 від 20.08.2009 р. позивачем від контрагента фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 був отриманий товар, про що свідчать податкові накладні від 19.08.2009 р. № 1226 та від 01.10.2009 р. № 1685, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначені документи бухгалтерської звітності відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV, частиною 2 статті 9 якого передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 7.1. статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

На виконання зазначених положень Закону були виписані податкові накладні від 19.08.2009 р. № 1226 та від 01.10.2009 р. № 1685, які були оформлені належним чином згідно зазначених вимог з визначенням усіх реквізитів та коштів, що підлягають сплаті.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, не можуть бути не включені до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку позивачем у звязку з придбанням товарів (послуг), що підтверджені податковими накладними.

Щодо твердження представника відповідача стосовно нікчемності угоди поставки та висновку про те, що даний нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Чинне на момент виникнення правовідносин законодавство не містить норм щодо відповідальності сторін за договором відносно неправомірних дій однієї із його сторін.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно положень Цивільного Кодексу України правочин є нікчемним, якщо він: обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки; у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору; у разі відсутності схвалення правочину; правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу); у разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою; правочин, який порушує публічний порядок; правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно; правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання; правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою; новий договір страхування якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований; у разі недодержання письмової форми таких договорів, як: договір страхування, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, кредитний договір, договір банківського вкладу, договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, договір концесії.

З аналізу зазначених положень випливає, що укладений договір купівлі продажу між позивачем та його контрагентом не може бути автоматично визнаний нікчемним, оскільки він не підпадає ні під жодне з вищевказаних визначень, а тому дане питання має вирішуватися виключно в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що твердження відповідача про нікчемність зазначеного договору та неправомірність усіх дій, вчинених на його підставі, не знайшли свого підтвердження реальними доказами, що свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача санкцій, а тому позов товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд»до державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд»до державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 15.06.2010 р. № 0002042301 /0.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача 3 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 цього Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 25 жовтня 2010 року.

Суддя С.М. Гарань