Ухвала суду № 57869784, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2016 р. К/800/1262/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуОСОБА_4на постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2014та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014у справі № 806/3653/14за позовомОСОБА_4доГоловного управління Міндоходів у Житомирській області, Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областітретя особаПублічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»провизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Даниленко Микола Васильович звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №1/06-10-17 від 12.06.2014, №0008301700 від 22.07.2014, визнати незаконним та скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2014 № 9541/Д-С/10-205 Головного управління Міндоходів у Житомирській області в частині грошового зобов'язання 153 186,50 грн., з яких 122 413,2 грн. - за основним платежем та 30 773,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу третя особа на стороні відповідача, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Справу розглянуто за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Коростишівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування позивачем за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 74/06-10/17/НОМЕР_1 від 22.05.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік, п.167.1 ст.167, пп.168.4.5 п.168.4 ст.168, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не задекларовано суму отриманого доходу у розмірі 735 225,81 грн. та не сплачено податок з отриманого доходу у сумі 124 773,79 грн.;

- на підставі названого акту перевірки Коростишівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №1/06-10-17 від 12.06.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 155 967,24 грн. (з яких: 124 773,79 грн. - за основним платежем та 31 193,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.);

- за результатами адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №9541/Д-С/10-205 від 08.07.2014, яким скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення №1/06-10-17 від 12.06.2014 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 780,74 грн. (2 360,59 грн. - основний платіж, 420,15 грн. - штрафна (фінансова) санкція), а в іншій частині на суму 153 186,5 грн. (122 413,20 грн. - основний платіж, 30 773,30 грн. - штрафна (фінансова) санкція) - залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №1/06-10-17 від 12.06.2014, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказане податкове повідомлення-рішення є відкликаним. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій погодилися з позицією позивача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає наступне.

У відповідності до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п.60.4 ст.60 названого Кодексу).

Колегія суддів касаційної інстанції вбачає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення №1/06-10-17 від 12.06.2014 є відкликаним на підставі пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено відповідних доказів та не встановлено факт прийняття контролюючим органом нового податкового повідомлення-рішення, з врахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги №9541/Д-С/10-205 від 08.07.2014, та факт надходження цього податкового повідомлення-рішення до платника податків.

Також, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при розгляді справи по суті суди попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального законодавства, взагалі не дослідили відповідних обставин та не встановили факт прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0008301700 від 22.07.2014, не дослідили його зміст та не встановили визначені цим рішенням підстави для нарахування (зменшення) податкових зобов'язань позивачу, суми нарахованих (зменшених) основних податкових зобов'язань та розміри грошових зобов'язань, визначених цим податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги № 9541/Д-С/10-205 від 08.07.2014, судами попередніх інстанцій не враховано, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.

Внаслідок цього, при розгляді цих позовних вимог судами не було встановлено, чи є оспорюване рішення про результати розгляду первинної скарги № 9541/Д-С/10-205 від 08.07.2014 таким, що породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливає на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків до контролюючого органу, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, наявність спірних правовідносин та, як наслідок, факт порушення права потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливає рішення про результати розгляду первинної скарги № 9541/Д-С/10-205 від 08.07.2014 безпосередньо на права та обов'язки позивача та чи порушує воно права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність застосування судами норм матеріального права та, як наслідок, висновків в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по даному спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний