Ухвала суду № 57869786, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2016 р. К/800/68507/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача Юхименко М.П.від відповідачане з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «СОНГО»на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2013та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014у справі № 804/13737/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СОНГО»доДніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНГО» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0004022205 від 09.10.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, зокрема, щодо повноти сплати особливого податку за період з 01.01.2012 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт №149/22-05/32433673 від 24.09.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.16.1.2, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, пп.212.1.9 п.212.1 ст.212 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок за операціями з відчуження цінних паперів та операціями з деривативами на суму 113 672,32 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004022205 від 09.10.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами» на суму 142 090,40 грн. (з яких: основний платіж - 113 672,32 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 28 418,08 грн.);

- згідно виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №004931 за 28.12.2012 з рахунку ТОВ «СОНГО» списані цінні папери в повному обсязі згідно з додатковою угодою. Згідно платіжного доручення №1532 від 19.02.2013 ТОВ «Авіас» повернуто на рахунок ТОВ «СОНГО» 113 672 317,45 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в результаті переходу права власності на цінні папери 27.12.2012 від ТОВ «Авіас» до ТОВ «СОНГО», а 28.12.2012 від ТОВ «СОНГО» до ТОВ «Авіас», у зазначених підприємств виникають і витрати і доходи, які підлягають оподаткуванню.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові кошти, сплачені ТОВ «Авіас» в лютому 2013 року на користь позивача, є базою оподаткування особливого податку, оскільки під час передачі цінних паперів ТОВ «Авіас» (28.12.2012) та зарахуванні грошових коштів ТОВ «СОНГО» (19.02.2013) виникають як доходи, так і витрати, що не пов'язані з договором від 11.12.2012, який було повністю виконано станом на 27.12.2014.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» №5519-VI від 06.12.2012 пункт 212.1 статті 212 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 212.1.9 такого змісту: « 212.1.9. Платниками особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є фізична або юридична особа - резидент або нерезидент (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з деривативами або з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, крім випадків, передбачених пунктом 213.2 статті 213 цього Кодексу.

Не є платниками особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи, державні установи та організації - не суб'єкти підприємницької діяльності.

Не є платниками особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами фізичні або юридичні особи - резиденти або нерезиденти (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з відчуження акцій ощадних (депозитних) сертифікатів, акцій приватних акціонерних товариств, корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, цінних паперів, корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, емітованих нерезидентами»; пункт 212.3 статті 212 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 212.3.3 такого змісту: « 212.3.3. Особи, визначені в підпункті 212.1.9 пункту 212.1 цієї статті, не підлягають реєстрації як платники податку».

Пункт 213.1 статті 213 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 213.1.7 такого змісту: « 213.1.7. операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів.

Для цілей цього пункту під міжбанківським ринком деривативів розуміється сукупність відносин у сфері торгівлі деривативами між банками, між банками та їхніми клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між банками і Національним банком України, а також Національним банком України і його клієнтами».

Статтю 214 Податкового кодексу України доповнено пунктом 214.8 такого змісту: « 214.8. Базою оподаткування особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження».

Статтю 216 Податкового кодексу України доповнено пунктом 216.7 такого змісту: « 216.7. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями, визначеними в підпункті 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, є дата отримання доходу відповідно до пункту 219.2 статті 219 цього Кодексу від операцій з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів».

Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» №5519-VI від 06.12.2012 цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Таким чином, операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є об'єктом оподаткування особливого податку з 1 січня 2013 року на підставі пп.213.1.7 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «СОНГО» (як довіритель) та ТОВ «Інвест-партнер трейдінг» (як повірений) укладено договір на брокерське обслуговування №40-БО, відповідно до якого повірений зобов'язується за визначену цим договором винагороду надати довірителю послуги в укладенні від імені та за рахунок довірителя угод купівлі, продажу, обміну пайових цінних паперів.

На підставі замовлення ТОВ «СОНГО» №1 від 11.12.2012 ТОВ «Інвест-партнер трейдінг» уклало договір №41-БВ від 11.12.2012 купівлі-продажу у ТОВ «Авіас» цінних паперів на суму 113 672 317,45 грн., за умовами якого ТОВ «СОНГО» (як покупець) зобов'язувалось сплатити загальну суму договору на рахунок продавця до 31.01.2013, а ТОВ «Авіас» (як продавець) зобов'язувалось дати зберігачу розпорядження на виконання операції з цінними паперами до 24.12.2012.

Так, згідно виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №004931 за 27.12.2012 на рахунок ТОВ «СОНГО» 27.12.2012 зараховані в повному обсязі цінні папери згідно договору. Згідно платіжного доручення №2476 від 27.12.2012 ТОВ «СОНГО» сплачено на рахунок ТОВ «Авіас» 113 672 317,45 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що господарське зобов'язання між ТОВ «СОНГО» та ТОВ «Авіас» за умовами договору №41-БВ від 11.12.2012 є виконаним.

Також, судами встановлено, що 28.12.2012 між ТОВ «Авіас» (як продавець) та ТОВ «СОНГО» (як покупець) та ТОВ «Інвест-партнер трейдінг» (як повірений) укладена додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу цінних паперів №41-БВ від 11.12.2012, за умовами якої у зв'язку з порушенням продавцем строку виконання зобов'язань з поставки цінних паперів сторони прийшли до згоди вважати договір купівлі-продажу цінних паперів №41-БВ від 11.12.2012 розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в цілях оподаткування укладення названої додаткової угоди №1 від 28.12.2012 є окремою операцією, відмінною від операції, здійсненої на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №41-БВ від 11.12.2012.

А відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що договірна ціна за названою додатковою угодою №1 від 28.12.2012 підлягає оподаткуванню особливим податком за платежем «операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами», оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено наявність об'єкта оподаткування вказаним податком безпосередньо на момент вчинення спірної операції.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи були спірні операції в момент їх здійснення об'єктом оподаткування особливим податком.

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведені обставини судами попередніх інстанцій не встановлені та не досліджені.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНГО» задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний