Ухвала суду № 57869127, 17.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 р.Справа № 820/6273/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління Державної фінансової служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі № 820/6273/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС"

до Центральної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління Державної фінансової служби у Харківській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "ІМПЕКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003871501 від 09 червня 2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі № 820/6273/15 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач - ТОВ "ІМПЕКС", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На обліку як платник податків ТОВ "ІМПЕКС" перебуває в Центральній ОДПІ м. Харкова Головного Управління Державної фінансової служби у Харківській області.

Відповідно до свідоцтва №200152460 НБ№443576 про реєстрацію платника податку на додану вартість виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області позивач є платником податку на додану вартість (а.с. 15, т.1).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС" відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України здійснюються такі види діяльності за КВЕД-2010 як: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (а.с. 13, т.1).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ТОВ "ІМПЕКС" подано до контролюючого органу 19.02.2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, якою позивач задекларував податок на додану вартість до бюджетного відшкодування у зв'язку з здійснення експорту товарів.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 24.04.2015 року №919 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІМПЕКС", код ЄДРПОУ 31149603 (а.с. 20, т.1), проведено перевірку позивача.

Результати перевірки оформлені актом від 26.05.2015 року №2323/20-30-15-01-10/31149603 (а.с. 21-29, т.1).

Відповідно до висновків, викладених у акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "ІМПЕКС" приписів: п. 200.4 ст.200 ПК України, а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року на 217326,00 грн та порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ "ІМПЕКС" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2015 року податок на додану вартість в сумі 217326,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 26.05.2015 року №2323/20-30-15-01-10/31149603 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003871501 від 09.06.2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією №9043431797 від 19.03.2015 року за звітний період лютий 2015 року у розмірі 217326,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 54331,50 грн (а.с. 30, т. 1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про встановлених відносин ТОВ "ІМПЕКС" та ТОВ "Схід Промсервіс". Так під час проведення перевірки з метою здійснення походження придбаного товару, направлено зустрічні звірки по ланцюгам постачання. За результатами та на підставі довідки №61/20-31-22-03-07/37189044 від 15.05.2015 року про проведення зустрічної звірки ТОВ "Схід Промсервіс" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "ІМПЕКС" за період січень 2015 року встановлено, що контрагент позивача є посередником, а відвантажені на адресу позивача товари придбані у ПП "Біскай". Контролюючим органом отримано відповідь ві 15.05.2015 року №1020/7/05-14-22-13-2 про неможливість проведення зустрічної звірки з причин проведення бойових дій у зоні АТО.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в перевіреному періоді) в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, з матеріалів справи слідує, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "Схід Промсервіс".

ТОВ "Схід Промсервіс", код 37189044, зареєстровано як суб'єкт господарювання 04.10.2010 року, місце знаход ження: 61003, Харківська область, м. Харків, вул. Короленка, буд. 23, що підтверджено наявним в матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 145, т.1). Контрагент позивача відповідно до свідоцтва №100306879 НБ №430458, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова 25.10.2010 року (а.с. 146, т.1).

За видами діяльності КВЕД-2010 ТОВ "Схід Промсервіс" зареєстровано: 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 147-148, т.1).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Схід Промсервіс" (продавець) та ТОВ "ІМПЕКС" (покупець) укладено договір №01-2015 від 15.01.2015 року (а.с. 51-54).

Відповідно до умов зазначеного договору продавець зобов'язується передати у власність товар в асортименті та кількості, визначених договором, а покупець зобов'язується прийняти даний товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму (вартість). Асортимент, кількість, вартість одиниці товару та загальну сума угоди, визначаються в додатках, що є невід'ємною частиною договору. Розділом 2 договору визначено ціну та якість товару. Розділом 6 договору визначено порядок відвантаження, а саме: товар відвантажується на адресу покупця автомобільним транспортом на склад ТОВ "ІМПЕКС", що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, корп.15 склад 50. Через перевізника продавець передає покупцю наступні документи: товарну накладну, договір, у випадку, якщо це перша поставка, додаток до договору. Розділом 10 встановлено строк дії договору та встановлено, що договір діє 12 місяців з моменту його підписання.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію №1 із зазначенням назви, кількості та ціни товару на суму 80260,80 грн, з врахуванням НДС в розмірі 13376,80 грн (а.с. 55) та специфікацію №2 із зазначенням назви, кількості та ціни товару на суму 1223694,00 грн з врахуванням НДС в розмірі 203949,00 грн (.с. 56-57).

На виконання умов зазначених договору ТОВ "Схід Промсервіс" поставив, а позивач прийняв товарно -матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними №1 від 29.01.2015 року, №2 від 30.01.2015 року.

Перевезення товару здійснювалось в межах м. Харкова зі складу ТОВ "Схід Промсервіс" на склад позивача перевізником ФОП ОСОБА_1 Таким чином факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару за договором №01-2015 від 15.01.2015 року підтверджується приєднаними до справи документами первинного обліку, а саме актом №1/1 від 30.01.2015 року приймання робіт (надання послуг), рахунком-фактурою №СФ-0000001 від 30.01.2015 року на суму 1600,00 грн, платіжним дорученням про сплату послуг ФОП ОСОБА_1 №353 від 26.02.2015 року, товарно-транспортними накладними: №Р1 від 29.01.2015 року; №Р2 від 30.01.2015 року.

У матеріалах справи наявні виписані контрагентом позивача, ТОВ "Схід Промсервіс", податкові накладні на виконання договору №01-2015 від 15.01.2015 року №1 від 29.01.2015 року, № 2 від 30.01.2015 року.

Надані позивачем копії платіжних доручень з відміткою банківської установи №332 від 05.02.2015 року; №341 від 16.02.2015 року; №344 від 17.02.2015 року, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Товар отримувався директором позивача Саврасовим М.А., який був присутнім на складі продавця, на підставі довіреності №1 від 29.01.2015 року (а.с. 182).

Окрім того, позивачем на підтвердження зазначеної обставини надано до матеріалів справи журнал реєстрації довіреностей з 01.01.2015 року (а.с. 183-185).

На підтвердження правомірності використання та наявності у позивача складських приміщень для зберігання придбаного за договором №01-2015 від 15.01.2015 року товару до матеріалів справи долучено договір оренди №0111/14 від 01.11.2014 року з ТОВ "МЕТАЛГРУПХАРКІВ" (а.с. 77-78). Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "МЕТАЛГРУПХАРКІВ" (орендодавець) передає, а ТОВ "ІМПЕКС" (орендатор) приймає в оренду складські площі, необхідні орендатору для самостійного здійснення господарської та виробничої діяльності згідно з актом прийому-передачі. Орендована площа розташована за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, корп.15. На виконання зазначеного договору підписано акт приймання-передачі орендованого приміщення від 01.11.2014 року (а.с. 79).

Окрім того, позивачем надано до матеріалів справи докази на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару від ТОВ "Схід Промсервіс" за міжнародними контрактами з SHIMA IMPEX TRAIDING LTD № 7 від 19.01.2015 року та №3 від 29.01.2015 року за базисом поставки - DАР (поставка в місці призначення) склад вантажоотримувача Республіка Казахстан Павлоградська область м. Аксу-2 автотранспортом згідно ІНКОТЕРМС 2010.

Транспортування упакованого товару до місця призначення сплачено позивачем. Перевезення здійснювалось ТОВ "Альфа Транс Авто" на підставі договору № 01/04-02-15 від 04.02.2015, про фактичне транспортних послуг свідчать акти приймання-передачі. За міжнародні транспортні послуги було сплачено 60000 грн. Транспортування товару до складу АТ "Євроазіатська енергетична корпорація" з проходженням по маршруту доводиться СМР (товарно-транспортна накладна міжнародного зразку) №448830 зі штампами вантажоотримувача. Після прийняття товару на складі вантажоодержувачу складалися акти приймання-передачі товару від ТОВ "ІМПЕКС" до Компанії SHIMA IMPEX TRAIDING LTD. Оплата за поставлений товар проводилась грошовими коштами у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "ІМПЕКС" іноземною валютою, визначеною контрактом, в строк, передбачений контрактом - 45 днів після доставки товару до пункту призначення. Про вивезення товару за межі України складені вантажні митні декларації в електронній формі від 13.02.2015.

Щодо доводів відповідача про відсутність ділової мети при укладанні договору купівлі-продажу із ТОВ "Схід Промсервіс" у зв'язку із наявністю підписаних договорів між ТОВ "ІМПЕКС" і виробником продукції - ВАТ "Турбоатом", колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач надав суду пояснення, відповідно до яких наявність укладених договорів з ВАТ "Турбоатом" фактично не мало економічного результату у випадку відносин за міжнародними контрактами позивача з Компанією SHIMA IMPEX TRAIDING LTD, оскільки за договорами №28-5543 від 09.12.2014 року та №28-5562 від 22.12.2014 року між ВАТ "Турбоатом" та ТОВ "ІМПЕКС" встановлено обов'язок позивача надати попередню оплату 50% вартості після укладання договору, інші 50% після виготовлення продукції; поставка продукції здійснюється після її повної оплати; строк поставки - протягом 6 місяців з моменту оплати перших 50% вартості. Тобто умови договорів з виробником є дуже жорсткими.

Судом встановлено, що позивачем надано ВАТ "Турбоатом" авансів на загальну суму 2227653,00 грн у грудні 2014 року, проте постачання товару здійснено у травні 2015 року, експорт наступної партії товару позивачем здійснено 03.06.2015 року.

Щодо посилань у акті перевірки та у апеляційній скарзі відповідача на пов'язаність підприємства позивача та його контрагента, а саме: одна й та сама особа займає посаду головного бухгалтера в позивача та ТОВ "Схід Промсервіс", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.159 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено визначення та виключний перелік критеріїв, за якими суб'єктів господарювання можна вважати пов'язаними один з одним. Всі такі критерії передбачать наявність у суб'єктів господарювання або одних кінцевих вигодо набувачів, або одного органу управління, тобто осіб які виконують управлінські функції.

У даному випадку мова йде про особу, яка займає посаду головного бухгалтера на підприємстві позивача та його контрагента.

Основні обов'язки, які має виконувати головний бухгалтер, визначені п. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, а також в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 лютого 1998 р. № 24.

Відповідно до положень зазначених актів головний бухгалтер має: забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; визначає, формулює, планує, здійснює і координує організацію бухгалтерського обліку господарсько- фінансової діяльності підприємства, здійснює контроль за ефективним використанням матеріальних, трудових : фінансових ресурсів; складає баланс підприємства; здійснює контроль за додержанням порядку оформлення первинних та бухгалтерських документ розрахунків і платіжних зобов'язань, витрачанням фонду оплати праці, встановленням посадових окладів з проведенням інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків, перевірок організації бухгалтерського обліку і звітності, документальних ревізій \ підрозділах підприємства; веде роботу, яка спрямована на забезпечення суворого додержання штатної, фінансової і касове дисципліни, кошторисів адміністративно-господарських та інших витрат, додержання законності списання бухгалтерських балансів дебіторської заборгованості, недостач та інших втрат, стежить за зберіганням бухгалтерських документів, оформленням і здаванням їх за встановленим порядком до архіву; забезпечує на основі даних первинних документів і бухгалтерських записів своєчасне складання бухгалтерської та податкової звітності, подання її за встановленим порядком відповідним органам.

Отже, головний бухгалтер не відноситься до керівників підприємств, що приймають безпосередні управлінські рішення - він не визначає напрямки діяльності юридичної особи та не здійснює безпосереднє керівництво господарською діяльністю, не уповноважений на укладання (підписання договорів або здійснення делегованих повноважень органу управління, т.ін.).

Разом з тим, у ході судового розгляду судом встановлено, що висновки податкового органу щодо нереальності правочину ґрунтуються на наявній податковій інформації стосовно постачальника 2 ланцюга ПП "Біскай", а саме довідки від 15.05.2015 року №1020/7/05-14-22-13-2 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Біскай" з причин проведення бойових дій в зоні АТО.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління Державної фінансової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі № 820/6273/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2016 р.