Постанова № 57868445, 27.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2016 рокусправа № 203/4540/15-а(2-а/0203/98/2015)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 р.

у справі № 203/4540/15-а(2-а/0203/98/2015)

за позовом ОСОБА_1

до Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська

про визнання незаконними дій по відмові у реєстрації безробітного та неприйнятті документів, визнання днем звернення для реєстрації безробітного 19.02.2015 р., визнання перерви страхового стажу з поважних причин та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська, в якому просив визнати дії відповідача по відмові у реєстрації 19 лютого 2015 року його як безробітного, неприйняття документів та призначенням неналежної допомоги по безробіттю незаконними; визнати днем звернення до Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська для реєстрації його як безробітного 19 лютого 2015 року; визнати перерву страхового стажу з 01 березня 2014 року по 09 лютого 2015 року з поважних причин; зобов'язати Кіровський РЦЗ здійснити позивачу перерахунок та виплату допомоги по безробіттю з 19 лютого 2015 року з урахуванням поважних причин у перерві страхового стажу, розміру заробітної плати та підстави звільнення, даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він з 16 листопада 2012 року по 09 лютого 2015 року працював в ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького» (м. Севастополь АР Крим), яке з 01 березня 2014 року перестало сплачувати єдиний соціальний внесок в державні органи України у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим. Через складну політичну і воєнну ситуацію позивач зміг виїхати до м. Дніпропетровська лише у лютому 2015 року, однак 14 лютого 2015 року на шляху до м. Дніпропетровська в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у нього з автомобіля викрали усі документи, в тому числі, трудову книжку, військовий квиток, закордонний паспорт, що в подальшому 19 лютого 2015 року стало підставою для відмови відповідача у реєстрації його як безробітного через ненадання оригіналу трудової книжки, не зважаючи на представлену завірену підприємством копію трудової книжки. Зареєструвавши його лише 09 квітня 2015 року після пред'явлення дублікату трудової книжки, відповідач лише 16 квітня 2015 року призначив допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі, що не відповідає ні трудовому стажу, ні роботі, ні заробітній платі. Листом від 08 липня 2015 року відповідач відмовив у перерахунку допомоги з посиланням на відсутність підстав за ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що відмова у реєстрації позивача у якості безробітного, що мала місце 19.02.2015 року, відповідала чинному законодавству, оскільки позивач не подав до центру зайнятості відповідних документів та заяви.

Як зазначив суд, неподання оригіналу трудової книжки або дублікату трудової книжки чи довідки архівної установи про прийняття та звільнення з роботи або цивільно-правового договору чи документу, який підтверджує період зайнятості такої особи, згідно пп.1 п.7 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20 березня 2013 року, є підставою для відмови у наданні статусу безробітного.

Позивач письмово за встановленою формою звернувся з заявою про отримання допомоги по безробіттю лише 19 квітня 2015 року, тобто з пропуском місячного строку після звільнення з ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького", яке мало місце 09.02.2015 року.

При цьому суд зазначив, що причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними згідно чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про визнання незаконними дій по відмові у реєстрації безробітного та неприйняття документів, визнання днем звернення для реєстрації безробітного 19.02.2015 року, визнання перерви страхового стажу з поважних причин та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю задовольнити.

Так, позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції стосовно правомірності відмови у реєстрації ОСОБА_1 у якості безробітного, що мала місце 19.02.2015 року, не відповідають нормам абз.9 п.3 Порядку, згідно яких громадяни України, які звільнилися з роботи (припинили інший вид зайнятості) та переселилися з тимчасово окупованої території, за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструються, отримують соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тобто за відсутності трудової книжки.

Стосовно того, що ним не було подано відповідної заяви, позивач вказує, що 19.02.2015 року відповідач відмовив йому у проведенні будь-яких дій, в тому числі і видачі, оформленні документів (заяви), в зв'язку з відсутністю оригіналу трудової книжки.

Зазначає, що змістом норм «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» (зі змінами, що діяли на момент звернення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20 березня 2013 року, спростовується висновок суду стосовно того, що позивач мав можливість самостійно подати письмову заяву, не маючи для цього перешкод.

Отже, позивач вважає, що він своєчасно - 19.02.2015 року, звернувся до центру зайнятості з приводу призначення допомоги по безробіттю, а несвоєчасне оформлення заяви є наслідком протиправних дій посадових осіб відповідача, що не може бути підставою для необґрунтованого зменшення розміру допомоги по безробіттю до мінімальної.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване.

Вказує, що 19.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського РЦЗ м. Дніпропетровська для сприяння у працевлаштуванні та отриманні матеріальної допомоги на випадок безробіття. Відповідно до абз. 1 п. 7 Порядку - «Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є: відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку», тому, керуючись вище вказаним нормативно-правовим актом, позивачу було відмовлено в наданні статусу безробітного, у зв'язку з відсутністю трудової книжки (зі слів ОСОБА_1 - трудова книжка була викрадена). 09.04.2015 року позивач повторно звернувся до Кіровського РЦЗ м. Дніпропетровська з питання працевлаштування, пред'явивши всі належні документи, в тому числі трудову книжку (серія НОМЕР_2) з датою заповнення від 17 березня 2015 р.. Згідно наказу № НТ150409 від 09.04.2015р. ОСОБА_1 було надано статус безробітного.

30.06.2015 року було отримано заяву від Позивача, щодо здійснення перерахунку і матеріальної допомоги, проте вимоги ОСОБА_1 залишені без розгляду, так як в абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-111 від 02.03.2000 (із змінами від 27.03.2015) - Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За результатами обміну з Державним реєстром загальнообов'язкового державного ; соціального страхування отримана інформація про відсутність даних про нараховану заробітну плату та сплату єдиного соціального внеску за період з березня 2014 року по 09.04.2015 р. на ПАТ «Балаклавське Рудоуправління» ім. О.М. Горького.

Враховуючи вище викладене, факт пропущення місячного терміну з дати звільнення для реєстрації в центрі зайнятості та відсутності сплати єдиного соціального внеску, Кіровський РЦЗ м. Дніпропетровська вважає свої дії правомірними та законними.

У судовому засіданні позивач доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав.

Представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, зазначених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення учасників, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач працював в ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (м. Севастополь) до 09 лютого 2015 року, коли був звільнений за п.1 ст. 36 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою, долученою до матеріалів справи в копії (а.с.7-11).

Як свідчать пояснення сторін та підтверджено матеріалами справи, 19.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського РЦЗ м. Дніпропетровська для сприяння у працевлаштуванні та отриманні матеріальної допомоги на випадок безробіття.

Згідно пояснень відповідача, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю трудової книжки, дублікату останньої чи іншогодокументу, що підтверджує період зайнятості.

09.04.2015 року позивач повторно звернувся до Кіровського РЦЗ м. Дніпропетровська, з питання працевлаштування, пред'явивши всі належні документи, в тому числі трудову книжку (серія НОМЕР_2). Згідно наказу № НТ150409 від 09.04.2015р. ОСОБА_1 було надано статус безробітного відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-УІ від 05.07.2012 (із змінами). 16.04.2015 р. призначена допомога по безробіттю, без урахування страхового стажу, відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-111 від 02.03.2000 (із змінами).

30.06.2015 року позивач звернувся до відповідача з приводу перерахунку матеріальної допомоги.

У здійсненні перерахунку позивачу було відмовлено з тих підстав, що він зареєструвався в службі зайнятості в термін, який перевищує місяць з дати звільнення, що, на думку відповідача, виключає можливість застосовувати для призначення допомоги по безробіттю норми статті 22 Закону в частині віднесення до поважної причини періоду зайнятості на тимчасово окупованій території України, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджується сплатою єдиного внеску.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про зайнятість населення", Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20 березня 2013 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Частиною 1 ст. 22 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є: навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску; інші поважні причини, передбачені законодавством України.

З аналізу названих норм слід дійти висновку, що право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу за наявності поважних причин та при здійсненні реєстрації особи у якості безробітного не пізніше 1 місяця після закінчення перерви.

Як свідчать матеріали справи, відповідач та суд першої інстанції дійшли висновку, що процедуру реєстрації слід розглядати виключно як звернення застрахованої особи до центру зайнятості з відповідною письмовою заявою.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що процедура реєстрації особи у якості безробітного головним чином полягає у виконанні певних функцій посадовими особами державної служби зайнятості.

Так, згідно абз.4 п.3 Порядку реєстрація проводиться за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.

Відповідно абз.9 п.3 Порядку громадяни України, які звільнилися з роботи (припинили інший вид зайнятості) та переселилися з тимчасово окупованої території, за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструються, отримують соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктами 5,6 названого Порядку передбачено, що Статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону. Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного. З наказом про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування центру зайнятості, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.

Системний аналіз названих норм дає підстави вважати, що під час звернення позивача до центру зайнятості, яке мало місце 19.02.2015 року , посадові особи названої установи не мали права вимагати від позивача надання оригіналу чи дублікату трудової книжки, а були зобов'язані надати затверджену Мінсоцполітики форму заяви щодо реєстрації у якості безробітного.

Отже, відповідачем було порушено норми п.п.3, 5, 6 Положення, що, як свідчать матеріали справи, потягло за собою несвоєчасну реєстрацію позивача у якості безробітного та призначення допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.

На думку суду, неправомірні дії суб'єкта владних повноважень, що мали місце під час виконання владних управлінських функцій та призвели до пропуску особою певного строку чи недотримання форми звернення, не можуть бути підставою для позбавлення особи права, реалізацію якого повинен забезпечувати відповідний орган держави чи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України суд приймає постанову, яка б гарантувала захист прав позивача, зокрема шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати допомоги по безробіттю, виходячи з норм ст.. 22 Закону № 1533 у редакції від 05.03.2015 року, слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, зазначений перерахунок може бути проведено лише з 09.04.2015 року, тобто з моменту призначення допомоги та набрання чинності відповідною редакцією Закону № 1533.

Щодо вимог позивача, у яких йдеться про визнання (встановлення) певних обставин, то вони не підлягають задоволенню, виходячи з норм ст..ст.161, 162 КАС України, відповідно до яких, встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, відноситься до мотивувальної частини судового рішення та не може вважатися належнимспособом захисту права особи.

Відповідно до п.1 ст.202 КАС України підставою для скасування судового рішення є неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії Кіровського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська щодо призначення позивачу допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі. Зобов'язати Кіровський районний центр зайнятості м.Дніпропетровська з 09.04.2015 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та призначення допомоги по безробіттю з урахуванням поважних причин у перерві страхового стажу, підстав звільнення та згідно даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - слід задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 р.у справі № 203/4540/15-а(2-а/0203/98/2015) - скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії Кіровського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська щодо призначення позивачу допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі. Зобов'язати Кіровський районний центр зайнятості м.Дніпропетровська з 09.04.2015 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та призначення допомоги по безробіттю з урахуванням поважних причин у перерві страхового стажу, підстав звільнення та згідно даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, адреса: 49000, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань з Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська (ЄДРПОУ 36839423, адреса: 49101, м.Дніпропетровськ, вул..Свердлова, 26) витрати на оплату судового збору в сумі 77, 25 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанова складена у повному обсязі 23.05.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун