Постанова № 57868073, 19.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016 року Справа № 904/1161/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1-пред., дов. №27/07 від 27.07.2015 р.,

відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АГ ЕКСІМ» (с. Златоустівка Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016р. у справі № 904/1161/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ОІЛ ПЛЮС» (м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «АГ ЕКСІМ» (с. Златоустівка Дніпропетровської області)

про: стягнення 114607,13 грн. за договором поставки нафтопродуктів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року (підписано 28.03.2016р.) у справі №904/1161/16 (суддя Петренко І.В.) з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 18.03.2016р. і від 22.03.2016р. частково задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ОІЛ ПЛЮС» (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю «АГ ЕКСІМ» (с. Златоустівка Дніпропетровської області) про стягнення за договором поставки нафтопродуктів №НЕОП-00522 від 04.08.2015р. 90000,00 грн. основної заборгованості, 1227,43 грн. трьох процентів річних, 3638,43 грн. інфляційних втрат та 19741,27 грн. штрафу. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 90000,00 грн. основної заборгованості, 1227,43 грн. трьох процентів річних, 3600,00 грн. інфляційних втрат та 19741,27 грн. штрафу та 1718,59 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «АГ ЕКСІМ» - відповідач подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016р. у справі №904/1161/16 і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд без відзиву на позов і без участі представника відповідача у першому засіданні прийняв рішення у справі та не врахував клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи. До матеріалів справи не надано і не витребувано судом рахунків-фактур, що підтверджують виставлені відповідачу суми до сплати, а отже строк виконання зобовязання не настав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ОІЛ ПЛЮС» - позивач у відзиві на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні зазначив, що процесуальні права позивача при розгляді справи в місцевому господарському суді порушені не були, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання і мав можливість надати суду будь-які докази на підтвердження обставин, що мають значення для справи. Крім того, позивач зазначає, що при розгляді справи господарським судом були вивчені та взяті до уваги всі документи, які знаходилися в матеріалах справи.

Відповідач у судове засідання не явився, надіславши 19.05.2016 року електронною поштою клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами. Зазначене клопотання було задоволене колегією суддів і справа переглядалася без участі представника відповідача, оскільки матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні і неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника позивача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ОІЛ ПЛЮС» (Постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю «АГ ЕКСІМ» (Покупець) 04.08.2015р. був укладений договір поставки нафтопродуктів №НЕОП-00522. За п. 1.1. договору Постачальник зобовязався передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невідємну частину цього договору(п. 1.2. договору).

Пунктами 3.1. і 3.2. договору передбачено, що загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару Покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Покупець зобовязався оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару ( в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах, до моменту поставки товару. Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту та форми таких документів, з обовязковим зазначенням номеру та дати укладання договору згідно з яким здійснюється проплата грошових коштів, а також номер та дату відповідного рахунку-фактури.

Товар, який поставлений в рамках цього договору, оплачується в календарній послідовності його поставки (п. 3.8. договору).

На виконання договірних зобовязань позивач поставив відповідачу бензин А-92 євро та дизельне паливо євро на загальну суму 591234,75 грн., що вбачається з копій видаткових накладних №НЕОП-21084 №НЕОП-21085 від 21.08.2015р., №НЕОП-07096 від 07.09.2015р., №НЕОП-170942 від 17.09.2015р., №НЕОП-021015, №НЕОП-021016 від 02.10.2015р., №НЕОП-10102 від 10.10.2015р.

Видаткові накладні підписані зі сторони відповідача без зауважень.

Згідно банківських виписок Дніпропетровської філії ОУ АТ «Ощадбанк» від 27.08.2015р., від 07.09.2015р., від 17.09.2015р., від 01.10.2015р, від 09.10.2015р., від 13.10.2015р., від 05.11.2015р, від 23.11.2015р. та від 01.03.2016р. на день прийняття рішення у справі відповідач розрахувався на суму 501234,75 грн.

У звязку з неповним виконанням відповідачем договірних зобовязань позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.03.2016р. №22/03-2 просив стягнути 90000,00 грн. основної заборгованості, 1227,43 грн. трьох процентів річних, 3638,43 грн. інфляційних втрат та 19741,27 грн. штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Обовязковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частинами 1,2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ч. 1 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Сторонами в п. 3.3 договору визначено, що право власності на товар переходить до Покупця з дати поставки товару, що вказана в видаткових накладних та/або актах приймання-передачі.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи позивач є таким, що виконав свій обовязок з поставки товару, тоді як обовязок відповідача з повної оплати товару не виконаний.

Посилання відповідача на відсутність рахунків-фактури, в яких відображені суми до сплати не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Статтею 666 ЦК України надано право покупцю у випадку не передачі продавцем документів, договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не скористався цим правом, не заперечував проти оплати товару, про що свідчить його часткова оплата.

Як вже було зазначено в п. 3.1. сторони узгодили, що вартість кожної окремої партії визначається не тільки в рахунках фактурах, а і у видаткових накладних.

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Даним документом не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), документ носить лише інформаційний характер. Тобто форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину (купівля-продаж, надання послуг, перевезення тощо) та не визначає вид договірних зобов'язань.

Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Верховний Суд України в постанові від 29.09.2009р. у справі № 37/405 вказав, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК, а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку оплатити товар.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (ч. 1 ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних і розрахунок інфляційних з урахуванням положень п. 1.9 , п. 3.1. та п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» колегія суддів Дніпропетровського апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі в частині стягнення 3% річних і часткового задоволення в частині стягнення інфляційних втрат.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з розрахунком позивача щодо суми штрафу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару Покупець зобовязався на вимогу Постачальника сплатити йому штраф у розмірі: 1,5% від суми неоплаченого товару при простроченні оплати від одного до десяти календарних днів; 3% від суми неоплаченого товару при простроченні оплати від одинадцяти до шестидесяти календарних днів; 10% від суми неоплаченого товару при простроченні оплати від шестидесяти одного календарного дня.

Щодо порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема розгляду справи за відсутності представника відповідача, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що у даному випадку відсутність відповідача у судовому засіданні не може бути підставою для скасування рішення суду з огляду на таке:

За ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями) розяснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповідно до норм ч. 1 ст. 64 і ст. 87 ГПК України є належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи, що вбачається з поштового рекомендованого повідомлення №32177855 (а.с. 64).

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 26.02.2016р. відповідач попереджений про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у разі відсутності відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів.

В силу приписів ст. 22 ГПК України відповідач має право не тільки усно, а і письмово надавати пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву або будь-яких письмових пояснень у справі від відповідача. У клопотанні про відкладення розгляду справи №12/1 від 21.03.2016р. відповідач не довів належними і допустимими доказами згідно ст.ст. 32-34 ГПК України неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника (а.с. 82).

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обєктивно, оцінивши надані докази у справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

За наведених обставин рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АГ ЕКСІМ» (с. Златоустівка Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року у справі №904/1161/16 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 23.05.2016 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: І.М.Науменко

ОСОБА_2