Постанова № 57868072, 19.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016 року Справа № 912/5007/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

За участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 29-Д-10 від 01.10.2015 р., представник;

представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2016 року у справі № 912/5007/15

за позовом приватного підприємства "ТД Бастіон", м. Кіровоград

до приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

про стягнення 79 774 грн. 81 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2016 року (суддя Болгар Н.В.) за заявою відповідача застосовано позовну давність до вимог про стягнення пені. Позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь приватного підприємства "ТД Бастіон" 51408 грн. боргу, 25 127 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 402 грн. 33 коп. пені і 1218 грн. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та відмовити приватному підприємству "ТД Бастіон" у задоволенні позовних вимог посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство "Креатив" зазначає, що на момент розгляду справи у останнього були відсутні будь-які первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарської операції за договором від 10.09.2013 року №Б-1/13-34, що ставить під сумнів реальність господарських операцій за вказаними первинними документами. Відповідач також стверджує, що предмет договору від 10.09.2013 року №Б-1/13-34 (елеватор, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, село Личково) не знаходиться у його власності та/або користуванні. Приватне акціонерне товариство "Креатив" вважає, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису відповідача на акті від 02.07.2014 року № ОУ-0153, оскільки експертний висновок слугував би додатковим підтвердженням існування між сторонами правових відносин за договором від 10.09.2013 року №Б-1/13-34.

Приватне підприємство "ТД Бастіон" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що твердження відповідача про відсутність будь-яких первинних документів спростовуються наявністю таких документів у позивача, копії яких містяться у матеріалах справи. Позивач відзначає, що відомості про наявність у замовника повноважень на володіння/користування обєктом надавались відповідачем під час укладення договору, а отже на час розгляду справи немає необхідності підтвердження реальності господарських операцій. Приватне підприємство "ТД Бастіон" вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, тому що підпис, проставлений на акті від 02.07.2014 року № ОУ-0153, скріплений печаткою підприємства та не оспорювався відповідачем у досудовому порядку.

17.05.2016 року приватним підприємством "ТД Бастіон" до апеляційного господарського суду подано заяву про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача, яку судовою колегією задоволено.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню приймаючи до уваги наступне.

10.09.2013 року між приватним підприємством "ТД Бастіон" (позивач, охорона) та приватним акціонерним товариством "Креатив" (відповідач, замовник) укладено договір надання охоронних послуг №Б-1/13-34, відповідно до пункту 1.1 якого замовник передає, а охорона приймає під охорону об'єкт та/або його відокремлені приміщення (будівлі), перелічені у дислокації (додаток № 1 до договору) (об'єкт). Обовязковою умовою на час укладення та здійснення договору є наявність у замовника повноважень на його володіння (користування) обєктом (у формі права власності, права на повне господарське відання, оперативне управління, оренда, лізинг, доручення тощо), відомості про що надаються охороні в завіреній замовником письмовій формі.

У додатку № 1 до договору від 10.09.2013 року №Б-1/13-34 сторони узгодили дислокацію обєктів: здійснення контрольно-пропускного режиму та забезпечення збереження матеріальних цінностей на території елеваторного комплексу, який знаходиться у с. Личкове з 08:00 до 08:00 без святкових та вихідних днів (а.с. 19).

У пункті 2.1 договору вказано, що ціна (вартість) наданих послуг за договором визначається охороною на основі додатку № 2 (розрахунок вартості), який є невід'ємною частиною договору.

У додатку № 2 до договору від 10.09.2013 року №Б-1/13-34 сторони погодили вартість послуг з охорони обєкта у сумі 17 грн. за одну годину охорони. Вартість охорони у місяць складає 24888 грн. (а.с. 20).

15.09.2013 року приватне підприємство "ТД Бастіон" та приватне акціонерне товариство "Креатив" затвердили акт про виставлення охорони, де зазначили, що з 08:00 15.09.2013 року приватне підприємство "ТД Бастіон" виставляє пости фізичної охорони для забезпечення охорони елеваторного комплексу № 5 приватного акціонерного товариства "Креатив", який розташований за адресою: село Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області (а.с. 22).

У відповідності з п.4.2.1 договору до обовязків замовника належить своєчасне внесення плати за послуги охорони згідно п. 2.3 договору на умовах, вказаних у договорі та додатках до нього.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата за послуги здійснюється замовником в гривнях щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок охорони, вказаний у цьому договору. Підставою для здійснення оплати є підписаний сторонами без зауважень акт виконаних робіт та рахунок охорони.

Акт виконаних робіт підписується сторонами останнім днем кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору (п.2.4 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав обумовлені договором послуги, що підтверджується актами здачі-приймання послуг, які підписані повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками підприємств, та рахунками-фактурами, а саме:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0106 за травень 2014 року на суму 25296 грн. (у тому числі ПДВ 4216 грн.), рахунок-фактура від 05.05.2014 року №СФ-000121 (а.с. 24, 27);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0137 за червень 2014 року на суму 24480 грн.(у тому числі ПДВ 4080 грн.), рахунок-фактура від 02.06.2014 року №СФ-000144 (а.с. 25, 28);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0153 за період з 01.07.2014 року по 02.07.2014 року (включно) на суму 1632 грн. (у тому числі ПДВ 272 грн.), рахунок-фактура від 01.07.2014 року №СФ-000160 (а.с. 26, 29).

Позивачем відповідачу надано послуг на загальну суму 51408 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких просив погасити існуючу заборгованість, а саме: листом від 07.08.2014 року № 14, який відповідач отримав 08.08.2014 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на зворотньому боці листа (а.с. 30); листом від 09.09.2014 року №22 (а.с. 31); листом від 19.11.2014 року № 31, який відповідач отримав 24.11.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32, 38); листом від 12.05.2015 року, який був направлений відповідачу 12.05.2015 року, що підтверджується фіскальним чеком від 12.05.2015 року № 0013 (а.с. 34, 35); листом від 15.10.2015 року №51 (а.с. 36); претензією-вимогою від 18.11.2015 року № 55, яку відповідач отримав 23.11.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 37, 33) .

Вказані листи позивача відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Оскільки в порушення умов договору відповідач не розрахувався за надані йому послуги охорони, приватне підприємство "ТД Бастіон" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 51408 грн. боргу, 25127 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 16123 грн. 70 коп. пені.

Твердження приватного акціонерного товариства "Креатив" в апеляційній скарзі про відсутність у нього будь-яких первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарської операції за договором від 10.09.2013 року №Б-1/13-34, що, на думку відповідача, ставить під сумнів реальність господарських операцій за вказаними первинними документами, колегією суддів визнаються безпідставними та спростовуються наявними у справи копіями договору про надання охоронних послуг від 10.09.2013 року № Б-1/13-34 з додатками (дислокація обєктів, протокол узгодження договірної ціни (кошторис) за здійснення заходів охорони силами приватного підприємства "ТД Бастіон", перелік порушень та розмір накладення штрафних санкцій), актами виконаних робіт (наданих послуг), які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Посилання відповідача на те, що предмет договору від 10.09.2013 року №Б-1/13-34 (елеватор, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, село Личково) не знаходиться у його власності та/або користуванні колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на таке.

Згідно п. 1.1 договору від 10.09.2013 року № Б-1/13-34 обовязковою умовою на час укладення та здійснення договору є наявність у замовника повноважень на його володіння (користування) обєктом (у формі права власності, права на повне господарське відання, оперативне управління, оренда, лізинг, доручення тощо), відомості про що надаються охороні в завіреній замовником письмовій формі.

Договір підписаний керівниками приватного акціонерного товариства "Креатив" і приватного підприємства "ТД Бастіон" та скріплений печатками підприємств, у звязку із чим колегія суддів доходить висновку про те, що відомості про наявність у замовника повноважень на володіння/користування обєктом охорони були надані приватним акціонерним товариством "Креатив" під час укладення договору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України унормовано, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності з пунктом 8.1 договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежу.

Позивач просив суд стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.01.2016 року (а.с. 70-71)) пеню у сумі 3238 грн. 91 коп., зокрема:

за порушення строків оплати послуг, наданих у травні 2014 року, з 11.06.2014 року по 10.12.2014 року у сумі 1539 грн. 58 коп.;

за порушення строків оплати послуг, наданих у червні 2014 року, з 11.07.2014 року по 10.01.2015 року в сумі 1589 грн. 95 грн.;

за порушення строків оплати послуг, наданих у липні 2014 року, з 11.08.2014 року по 10.02.2015 року в сумі 109 грн. 48 коп.

15.02.2016 року приватним акціонерним товариством "Креатив" подано до господарського суду заяву від 15.02.2016 року № 99-10 про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 3238 грн. 91 коп. (а.с. 95).

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Пункт 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання

У п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З урахуванням положень частини 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Позивач звернувся з позовом до господарського суду 24.12.2015 року, що вбачається з вхідного штемпелю загального відділу (канцелярії) господарського суду Кіровоградської області. Пеня розрахована приватним підприємством "ТД Бастіон" за зобов'язаннями на суму 25296 грн. - з 11.06.2014 року по 10.12.2014 року, за зобов'язаннями на суму 24480 грн. - з 11.07.2014 року по 10.01.2015 року, за зобов'язаннями на суму 1632 грн. - з 11.08.2014 року - 10.02.2015 року.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок пені із застосуванням строку позовної давності, дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені за послуги, надані у травні 2014 року, розрахованої позивачем з 11.06.2014 року по 10.12.2014 року, та стягнуто пеню за послуги, надані у червні 2014 року, за період з 24.12.2014 року по 10.01.2015 року у сумі 338 грн. 03 коп. і за послуги, надані у липні 2014 року, за період з 24.12.2014 року по 10.02.2015 року у сумі 64 грн. 30 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати, нараховані з червня 2014 року по грудень 2015 року, сума яких складає 25127 грн. 90 коп.

Оскільки після перерахунку, здійсненого судом апеляційної інстанції по кожному періоду нарахування окремо, з урахуванням розяснень, викладених у п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сума інфляційних втрат виявилася більшою, ніж заявлено позивачем, до стягнення підлягає сума інфляційних втрат, вказана у заяві про зменшення позовних вимог, тобто 25127 грн. 90 коп.

16.05.2016 року приватним акціонерним товариством "Креатив" до апеляційного господарського суду подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису на актах здачі-прийняття (надання послуг) та витребування від приватного підприємства "ТД Бастіон" оригіналів документів, в якому відповідач просив суд:

витребувати від приватного підприємства "ТД Бастіон" оригінал журналу приймання-здавання обєкта, який вівся за договором від 10.09.2013 року № Б-1/13-34, а також будь-які докази, які підтверджують фактичність господарської операції;

витребувати від приватного підприємства "ТД Бастіон" оригінал акту від 31.05.2014 року № ОУ-0106, акту від 30.06.2014 року № ОУ-0137, акту від 02.07.2014 року № ОУ-0153, які були складені на виконання договору від 10.09.2013 року № Б-1/13-34;

призначити у справі судову почеркознавчу експертизу актів виконаних робіт від 31.05.2014 року № ОУ-0106, від 30.06.2014 року № ОУ-0137, від 02.07.2014 року № ОУ-0153.

Клопотання мотивоване сумнівами щодо дійсності вказаної первинної документації і тим, що підпис замовника - приватного акціонерного товариства "Креатив", проставлений на акті від 02.07.2014 року № ОУ-0153, не схожий з підписами, проставленими на актах від 31.05.2014 року № ОУ-0106, від 30.06.2014 року № ОУ-0137.

У відповідності з ч. 2,3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Враховуючи, що підтвердженням надання приватним підприємством "ТД Бастіон" послуг з охорони у травні, червні 2014 року та з 01.07.2014 року по 02.07.2014 року є наявні у справі належним чином засвідчені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2014 року № ОУ-0106, від 30.06.2014 року №ОУ-0137, від 02.07.2014 року №ОУ-0153, які підписані представниками як виконавця, так і замовника та затверджені директором приватного підприємства "ТД Бастіон" і директором приватного акціонерного товариства "Креатив" і містять посилання на договір від 10.09.2013 року № Б-1/13-34 (а.с. 24, 25, 26), клопотання відповідача про витребування від приватного підприємства "ТД Бастіон" оригіналу журналу приймання-здавання обєкта за договором від 10.09.2013 року № Б-1/13-34 та оригіналів актів від 31.05.2014 року № ОУ-0106, від 30.06.2014 року №ОУ-0137, від 02.07.2014 року №ОУ-0153 не підлягає задоволенню.

Частиною першої ст. 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Оскільки, як вказувалось вище, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2014 року № ОУ-0106, від 30.06.2014 року №ОУ-0137, від 02.07.2014 року № ОУ-0153 (а.с. 26) затверджені як директором приватного підприємства "ТД Бастіон", так і директором приватного акціонерного товариства "Креатив" ОСОБА_2, чиї підписи скріплені печатками підприємств, а також виходячи з встановлених по справі обставин, у колегії суддів не виникло питань, які потребують спеціальних знань, тому клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису на вищезгаданих актах здачі-прийняття (надання послуг) судом апеляційної інстанції відхиляється.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2016 року у справі № 912/5007/15 залишити без змін, а скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

повний текст постанови виготовлений 24.05.16р.