Рішення № 57867940, 18.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016р. Справа№ 914/37/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», м.Львів

до відповідача: Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівська міська рада, м.Львів

про зміну договору

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Сухович Ю.О.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю

від третьої особи: не зявився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», м.Львів до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів про зміну договору про пайову участь №105 будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з вбудованими автостоянками на вул. А. Лінкольна, 23 від 27.07.2011р., доповнивши вищевказаний договір пунктом 2.2.1 та виклавши його в наступній редакції: « 2.2.1. У відповідності до п.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі Замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність (власність територіальної громади м. Львова).».

Ухвалою суду від 11.01.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.01.2016р. Ухвалою суду від 27.01.2016р. розгляд справи відкладено на 10.02.2016р. у звязку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 10.02.2016р. за клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Львівську міську раду та розгляд справ відкладено на 24.02.2016р. Ухвалою суду від 24.02.2016р. розгляд справи відкладено на 09.03.2016р. Ухвалою суду від 09.03.2016р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 21.03.2016р. Ухвалою суду від 21.03.2016р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Кітаєва С.Б., Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 22.03.2016р. справу прийнято вказаною колегією суддів до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2016р. В судовому засіданні 25.04.2016р. оголошено перерву до 18.05.2016р. для надання можливості сторонам врегулювати спір в добровільному порядку.

Представникам сторін розяснено права, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 18.05.2016р. зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях (вх.№9220/16 від 09.03.2016р.). Ствердив, зокрема, що у грудні 2015 року ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» звернулось до відповідача Департаменту економічної політики Львівської міської ради із пропозицією про внесення змін у договір про пайову участь, укладений між сторонами в липні 2011 року, проте, останнім у внесенні змін до договору шляхом його доповнення пунктом в редакції позивача відмовлено. Оскільки запропонований позивачем пункт договору повністю відповідає нормі Закону України «Про регулювання містобудівної діяності», ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» звернулось до суду із відповідною позовною заявою. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2016р. зявився, проти позову заперечив, зокрема, з підстав, вказаних у поданому відзиві (вх.№3148/16 від 27.01.2016р.), письмових поясненнях (вх.№7413/16 від 24.02.2016р.) та додаткових поясненнях (вх.№9393/16 від 09.03.2016р.). Зокрема, дублювання норм закону в положеннях укладеного між сторонами договору вважає безпідставним та заперечує проти зменшення ціни договору як його істотної умови. Також звернув увагу на те, що типова форма договору про пайову участь затверджена ухвалою Львівської міської ради. Таким чином спірний договір є договором приєднання, отже друга сторона не може змінювати його умови. Відтак, у задоволенні позову просив відмовити.

Представником третьої особи явки повноважного представника в судове засідання 18.05.2016р. не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» (позивач по справі, замовник за договором) укладено договір про пайову участь №105 будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з вбудованими автостоянками на вул. А. Лінкольна, 23 від 27.07.2011р., за яким замовник зобовязався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором та Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (п.1.1).

Позивач стверджує, що на виконання технічних умов №15-5509 від 12.09.2007р., виданих Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» на водопостачання та водовідведення обєкта містобудування, будівництво якого здійснюється замовником, та попередніх технічних умов на теплопостачання зазначеного багатоквартирного житлового будинку, лист Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» №09-360 від 19.02.2007р., та згідно з ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2015р. №4961 «Про прийняття у власність територіальної громади м.Львова обєктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення» та наказу Департаменту житлового господарсьва та інфраструктури від 23.07.2015р. №371 «Про утоврнення робочої комісії», ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» передано у власність територіальної громади м.Львова інженерні мережі (водопровідні, каналізаційні та зовнішні теплові) на вул.Лінкольна, 23а поза межами земельної ділянки відведеної для будівництва житлового будинку загальною вартістю 265223,80грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі від 24.07.2015р., підписаними повноважними представниками Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс». Копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи.

Зважаючи на це, 14.12.2015р. ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» звернулося до Департаменту економічної політики Львівської міської ради із листом, в якому викладено пропозицію про доповнення зазначеного договору пунктом 2.2.1 в такій редакції: « 2.2.1. У відповідності до п.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі Замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність (власність територіальної громади м. Львова).».

Проте, Департаментом економічної політики Львівської міської ради у відповідь на вказане звернення, листом №23-3127 від 21.12.2015р., відмовлено у доповненні договору від 27.07.2011р. №105 вказаним пунктом, зважаючи на відсутність правових підстав для вчинення таких дій.

Зазначене зумовило звернення ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» до суду із позовом про про зміну зазначеного договору про пайову участь, доповнивши його вищевказаним пунктом 2.2.1 в редакції позивача.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

При укладенні договору про пайову участь №105 будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з вбудованими автостоянками на вул. А. Лінкольна, 23 від 27.07.2011р., стронами не погоджено порядок внесення змін і доповнень до нього.

Відповідно до ст.188 ГК України, норми якої кореспондують ст.525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судом встановлено, що сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до договору шляхом його доповнення п.2.2.1 в редакції позивача.

Так, у відповіді на пропозицію ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» про внесення змін до договору шляхом його доповнення вищенаведеним пунктом, свою позицію щодо неможливості зміни договору, Департамент економічної політики Львівської міської ради обґрунтовує, зокрема, тим, що типовою формою договору про сплату інвестиційного внеску, затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 року №1697, не передбачено такого пункту, який є предметом спору. Відтак, позивачу, на думку відповідача, необхідно було звертатись з позовом про внесення змін до типового договору, який затверджений ухвалою міської ради, а не до договору від 28.09.2010 року №215, а тому позов є, щонайменше, передчасним. Намір позивача продублювати норму закону, яка є обов'язковою для сторін, в укладеному між ними договорі, відповідач вважає недоцільним.

Водночас, спростовуючи твердження відповідача, позивач звертає увагу на те, що у відповідності до ч.3 ст.180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. В той же час, у типовій формі договору, на яку посилається у своїх поясненнях Департамент економічної політики Львівської міської ради, в розділі 2.2 відсутній розділ «Строк дії договору», де визначається величина інвестиційного внеску, не зазначено величини внеску та порядок та термін його сплати. Відтак, спірний договір не є договором приєднання, а двостороннім індивідуальним договором, укладеним на основі типового договору, в якому сторони погоджують та конкретизують його умови згідно ч.4 ст.179 ГК України.

Беручи до уваги зазначені вище пояснення сторін, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В той же час, аналізуючи умови договору про пайову участь №105 будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з вбудованими автостоянками на вул. А. Лінкольна, 23 від 27.07.2011р., суд приходить до висновку, що встановлені у ньому умови не повністю відповідають тим, що зафіксовані типовою формою договору про пайову участь, затвердженій ухвалою Львівської міської ради від 2779 від 09.07.2009р.

Таким чином, укладений між сторонами договір є таким, окремі умови якого визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч.1 ст.630 ЦК України).

Відтак, оскільки сторонами укладено договір про пайову участь, посилання відповідача у своїх поясненнях на типову форму договору про сплату інвестиційного внеску, затвердженій додатком до Положення про порядок залучення коштів інверсторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-трансопртної та соціальної інфраструктури м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008р. №1697, є безпідставними.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що сторони зазначеного договору не позбавлені можливості внесення у нього змін за умови дотримання встановленого законом порядку.

Так, відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом України 18.09.2013р. ухвалено постанову у справі №6-75цс13, при розгляді якої зроблено правовий висновок щодо істотності порушення умов договору. Так, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Згідно з ч.1 ст.111-28 ГПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У відповідності до ст.4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч.1 ст.33, ст.34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, позивачем не доведено істотності порушення відповідачем умов договору, а позовні вимоги обґрунтовуються в цілому тим, що пункт спірного договору запропонований позивачем повністю відповідає п.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяності».

Так, відповідно до ч.5 ст.30 вказаного Закону, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Як зазначено у поданих відповідачем поясненнях, Департаментом економічної політики Львівської міської ради жодним чином не заперечується можливості застосування вказаної норми закону до договірних відносин, які існують між сторонами. Проте, відповідач звертає увагу на те, що позивач не звертався з жодними пропозиціями щодо зменшення розміру пайового внеску на підставі зацитованої вище норми закону з необхідними документи, які підтверджують кошторисну вартість мереж, збудованих поза межами його земельної ділянки, а також технічні умови, якими передбачається можливість приєднання до мереж поза межами земельної ділянки позивача.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про внесення змін до договору слід відмовити зважаючи на його безпідставність, й звертає увагу на те, що норма, зафіксована у ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяності» може бути застосована у правовідносинах сторін щодо сплати пайового внеску ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» при будівництві 9-ти поверхового житлового будинку з вбудованими автостоянками на вул. А. Лінкольна, 23, не будучи включеною у відповідний договір.

Вирішуючи питання розподілу господарських витрат між сторонами, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Відтак, суд приходить до висновку, що витрати зі сплатити судового збору слід покласти на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 23.05.2016р.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Сухович Ю.О.