Постанова № 57866023, 19.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 травня 2016 р. Справа № 820/1518/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю представника відповідача - Лисенко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Київському районі про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Київському районі, в якому просить суд:

- визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі ГУ ДФС у М.Харкові №936/М-17 від 30.11.2015 року;

- стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 551,21 грн, що підтверджується квитанцією;

- стягнути на мою користь у Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова частково сплачений транспортний податок у розмірі 9880 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн та 118,56 (сто вісімнадцять грн 56 коп.) комісії згідно тарифів банку за прийом платежів, сплачений ОСОБА_2 згідно з квитанції №70 від 05 лютого 2015 року на рахунок ГУ ДКСУ у Харківській області МФО 851011.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області податкове повідомлення-рішення №936/М-17 від 30.11.2015 року за платежем транспортний податок є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його прийняття звужує конституційні права та свободи щодо належного йому транспортного засобу. Крім того, що оскільки позивачем частково було сплачено суму податкового повідомлення-рішення, сума сплати підлягає поверненню.

Представник відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі та у спосіб визначений діючим законодавством, позивач повинен сплатити транспортний податок за легковий автомобіль, який використовуються до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см., а оскільки позивачем було подано заяви щодо повідомлення контролюючого органу про продаж транспортного засобу, то сума податкового повідомлення-рішення розраховано з врахуванням місяців користування позивачем зазначеним транспортним засобом. Отже позовні вимоги позивача, є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі, у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що в п. 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а отже позивачу необхідно звернутися до ДФС, на депозитний рахунок якого були сплачені позивачем кошти для отримання подання. Таким чином позовні вимоги в частині зверненій до відповідача не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що за позивачем ОСОБА_2 отримано податкове повідомлення-рішення №936/М-17 від 30.11.2015 року, відповідно до якого позивачу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 пункту 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок у розмірі 14583,33 грн (а.с. 10).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що за позивачем на праві власності було зареєстровано 07.09.2012 року транспортний засіб TOYOTA, LAND CRUISER 200, номер кузову НОМЕР_3, діючий номерний знак НОМЕР_1, тип кузову універсал - В, номер двигуна НОМЕР_2, 2012 року випуску.

Контролюючим органом сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення №60-17 від 30.06.2015 року, відповідно до якого позивачу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 пункту 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок у розмірі 25000,00 грн, докази направлення та вручення зазначеного податкового повідомлення-рішення містяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що позивач після отримання вказаного податкового повідомлення-рішення №60-17 від 30.06.2015 року, 25.11.2015 року звернулась до контролюючого органу із заявою щодо повідомлення стосовно продажу вказаного транспортного засобу 14.08.2015 року.

Матеріали справи містять довідку датовану 21.11.2015 року за підписом начальника територіального сервісного центру 6342 регіонального сервісного центру МВС у Харківській області, відповідно до якої встановлено, що 14.08.2015 року у центрі №1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів транспортний засіб TOYOTA, LAND CRUISER 200, 2012 року випуску, номер кузову НОМЕР_3, діючий номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію САО206012, що був зареєстрований за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, було знято з обліку, станом на 21.11.2015 року за ОСОБА_2 інших транспортних засобів не значиться.

Листом від 30.11.2015 року №5913/10/20-31-17-05-20 за підписом заступника начальника, позивача було повідомлено про винесення Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області податкового повідомлення-рішення від 30.11.2015 року №936/М-17 на суму 14583,33 грн про сплату транспортного податку, при цьому вказано що податкове повідомлення-рішення №60-17 від 30.06.2015 року слід вважати відкликаним (а.с. 11).

З наявного в матеріалах справи розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 30.11.2015 року №936/М-17 судом встановлено, що сума транспортного податку належного до сплати позивачу розрахована з врахуванням заяви ОСОБА_2 стосовно продажу транспортного засобу, тобто за період з 01.01.2015 року по 14.08.2015 року (а.с. 21).

Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно, в склад якого, відповідно до п.п. 265.1.2 п.265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок, належить до місцевих податків. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПКУ Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.

Суд зазначає, що 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок.

Пунктом 12.3 статті 12 ПКУ визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Також, згідно пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"- виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Крім того, норми п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відтак, органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) необхідно в місячний термін, тобто до 01 лютого 2015 року, прийняти рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Так, 21.01.2015 року Харківською міською радою на тридцять шостій сесії шостого скликання прийнято рішення № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України". Даним рішенням затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові, яким встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з п. 2 рішення № 1793/15 це рішення набирає чинності з 01.01.2015 року.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 69 цього Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно положень статті 10 цього Кодексу до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) пункт 10.2 статті 10 Податкового кодексу України.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору /пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України пункт 10.5 статті 10 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 цієї норми).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Харківської міської ради № 1793/15 "Про місцеві податки і збори" в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 21 січня 2015 року.

Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З врахуванням вище зазначеного, суд приходить до висновку, що оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» прийнято 28.12.2014, яким з 01.01.2015 введено транспортний податок, тобто закон прийнято до початку нового бюджетного періоду та за шість місяців до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), отже доводи позивача, що застосування норм згадуваного Закону є передчасними та необґрунтованими.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписами ст. 265 ПКУ, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Таким чином об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років.

При цьому згідно пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що транспортний засіб який було зареєстровано за позивачем до 14.08.2015 року це автомобіль TOYOTA, LAND CRUISER 200, номер кузову НОМЕР_3, діючий номерний знак НОМЕР_1, тип кузову універсал - В, номер двигуна НОМЕР_2, 2012 року випуску, зареєстровано 07.09.2012 року, що підтверджено наявною в матеріалах справи історією транспортного засобу по "НАІС ДДАІ" МВС України, виданої Департаментом ДАІ МВС України.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.163 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Відповідно до п. 267.4, 267.5 ст. 267 ПКУ, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп. 267.6.1 пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПКУ обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що автомобіль, що був зареєстрований за позивачем до 14.08.2015 року є об'єктом оподатковування в розумінні приписів ст. 267 Податкового кодексу України.

Крім того суд зазначає, що оскільки контролюючим органом відкликано податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн, та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №936/М-17 від 30.11.2015 року, яким визначено податкове зобов'язання у розмірі 14583,33 грн, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення на користь ОСОБА_2 з Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова частково сплаченого транспортного податку у розмірі 9880 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн та 118,56 (сто вісімнадцять грн 56 коп.) комісії згідно тарифів банку за прийом платежів, сплаченого ОСОБА_2 згідно з квитанції №70 від 05 лютого 2015 року на рахунок ГУ ДКСУ у Харківській області МФО 851011, суд зазначає наступне.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що ОСОБА_2 у відділенні №1 АТ "УКРСИББАНК", 61023, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 126, сплачено суму у розмірі 9880,00 грн за призначенням платежу транспортний податок, отримувачем якої є УДКСУ у Київському районі м. Харкова м. Харкова, код отримувача 37999675, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією квитанції (а.с. 12), при цьому позивачем сплачено комісію згідно тарифів банку за прийом платежів у розмірі 118,56 грн, що підтверджено копією квитанції №70 від 05.02.2016 року (а.с. 12).

Суд зазначає, що оскільки позивачем вказано на помилкове внесення коштів на рахунок органу казначейської служби в рахунок сплати транспортного податку, то згідно Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», органом, що контролює справляння надходжень бюджету за КБК 18011001 «Транспортний податок з фізичних осіб» є ДФС.

Слід вказати, що повернення помилково зарахованих коштів здійснюється органами Державного казначейства згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182.

Відповідно до приписів пункту 5 розділу І Порядку зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

З врахуванням зазначеного слід дійти висновку, що задля повернення помилково сплачених грошових коштів позивачу слід звернутися до Державної фіскальної служби України.

Стосовно повернення ОСОБА_2 комісії банку АТ «УКРСІББАНК» в сумі 118,56 грн. суд зазначає, що з огляду квитанції № 70 від 05 лютого 2016 р. встановлено що комісія в сумі 118,56 грн. зарахована до АТ «Укрсіббанк» код 09807750 МФО 351005.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях податкового органу, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, порушень тих норм закону, на які посилається позивач.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, враховуючи відсутність порушення відповідачем норм діючого податкового законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Київському районі про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П ОС Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Київському районі про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.