Рішення № 57840116, 16.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016

Справа №910/3587/16

За позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "HMS Разборн", м. Київ

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Департамент економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

про стягнення 8 863, 81 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

від третьої особи: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "HMS Разборн" (далі-відповідач) про стягнення 8 482, 57 грн. – основного боргу за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів та 381, 24 грн. – пені за прострочення виконання зобов’язання за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів № 60 від 01.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.03.2016 за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи. Зокрема, залучено до участі у справі третьою особою, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Департамент економічної політики Львівської міської ради.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

22.03.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання, в якому просив суд розгляд справи проводити за відсутності представника Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", а також надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 зобов’язано Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" у строк до 12.05.2016 надати суду: належним чином засвідчені копії актів надання послуг №: 268, 267, 272, 288, 276, 282 та рахунків: № 59/277 від 02.08.2014, № 59/267 від 03.07.2014, № 73/270 від 03.06.2014, № 267/267 від 06.05.2014, № 168/264 від 03.04.2014, № 70/264 від 04.03.2014, а також оригінали даних документів для огляду їх в судовому засіданні, зокрема, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 16.05.2016 за участю представників сторін.

16.05.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав витребувані ухвалою суду від 21.04.2016 документи.

У дане судове засідання представники сторін не з’явилися, причин неявки суду відповідач та третя особа не повідомили, однак про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення третій особі.

Щодо доказів повідомлення відповідача, суд відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "HMS Разборн" тричі повідомлялося ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте заперечень на позовну заяву не подано, у судове засідання представників не направлено.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "HMS Разборн" є: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 02.03.2016, від 21.03.2016 та від 21.04.2016 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 02.03.2016 та від 21.03.2016 з відмітками: «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення»,«за вказаною адресою не знаходиться», при цьому, поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 21.04.2016 до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.05.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (далі – робочий орган), Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" (далі - оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "HMS Разборн" (розповсюджувач) укладено договір № 60 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, умовами якого передбачено, що даний договір регулює правовідносини, що виникають між робочим органом, оператором та розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території м. Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м. Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.

Відповідно до п. 3.2.1. договору, робочий орган зобов’язується надавати розповсюджувачу у тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м. Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.

Згідно п.п. 3.4.2. та 3.4.3. договору, оператор зобов’язується до 15 числа поточного місяця надсилати розповсюджувачу рахунки за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу відповідно до умов даного договору.

До 15 числа наступного після звітного місяця надавати розповсюджувачу акти виконаних робіт (наданих послуг).

За приписами п. 3.6.8. договору, розповсюджувач зобов’язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати плату за тимчасове користування місцями з дати встановлення пріоритету або дозволу на розміщення зовнішньої реклами за діючими на день сплати тарифами, визначеними Порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій.

У відповідності до п. 3.6.13 договору, розповсюджувач зобов’язаний щомісячно до 30 числа наступного після звітного місяця повертати оператору підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) або мотивовану відмову від їх підписання.

Розповсюджувач здійснює оператору оплату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до даного договору.

За перший календарний місяць встановленого за розповсюджувачем зовнішньої реклами пріоритету на заявлене місце розміщення рекламного засобу та у разі продовження терміну дії пріоритету щодо такого місця розповсюджувач вносить плату у 5-денний термін з дати встановлення пріоритету (п. 4.5. договору).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за невчасне внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу (або внесення не у повному обсязі) розповсюджувач сплачує оператору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Умовами п.п. 5.12 та 5.13 договору передбачено, щодо стягнення штрафних санкцій за даним договором термін позовної давності складає 3 (три) роки.

Сторони дійшли взаємної згоди, що нарахування штрафів та пені за даним договором не припиняється із закінченням 6-місячного терміну з моменту виникнення підстав для їх нарахування.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.10.2017 (п. 8.1. договору).

Додатком до договору № 60 від 01.10.2012 сторони погодили місячні тарифні ставки, наступним чином:

Місця для розміщення спеціальних конструкцій:

1. На будинках: І А зона – 51, 92 грн., І Б зона – 41, 55 грн., ІІ зона – 28, 58 грн., ІІІ зона – 25, 95 грн.;

2. Просто неба: І А зона – 72, 44 грн., І Б зона – 57, 98 грн., ІІ зона – 39, 85 грн., ІІІ зона – 36, 24 грн.;

3. На інженерних спорудах, дорожньому обладнанні: І А зона – 84, 54 грн., І Б зона – 67, 61 грн., ІІ зона – 46, 51 грн., ІІІ зона – 42, 24 грн.;

4. Холдер: І А зона – 25, 37 грн., І Б зона – 20, 29 грн., ІІ зона – 13, 95 грн., ІІІ зона – 12, 69 грн.

Як зазначає позивач, за період з 01.03.2014 по 31.08.2014 за відповідачем утворилась заборгованість за надані згідно договору послуги щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами, яка станом на 02.02.2016 становить 8 482, 57 грн.

Так, на виконання умов п.п. 3.4.2. та 3.4.3. договору, позивачем на адресу відповідача направлялись акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000268 від 31.08.2014, № ОУ-0000279 від 31.07.2014, № ОУ-0000270 від 30.06.2014, № ОУ-0000301 від 31.05.2014, № ОУ-0000280 від 30.04.2014, № ОУ-0000284 від 31.03.2014, а також рахунки № 59/277 від 02.08.2014, № 59/267 від 03.07.2014, № 73/270 від 03.06.2014, № 267/267 від 06.05.2014, № 168/264 від 03.04.2014, № 70/264 від 04.03.2014, що підтверджується копією згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та копією фіскального чеку № 1525 від 17.03.2016.

Проте, відповідач в порушення умов п. 3.6.13 договору, зазначені вище акти не підписав, вмотивовану відмову від їх підписання не надав, наявну заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 8 482, 57 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 381, 24 грн. – пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 60 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів від 01.10.2012, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, в порушення умов п. 3.6.13 договору, надіслані акти не підписав, вмотивовану відмову від їх підписання не надав.

Отже, не підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг у вказаний термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторонами у договорі та у додатку до нього, чітко визначено розмір, строк та порядок здійснення щомісячного платежу, що підлягає оплаті розповсюджувачем.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідно до п. 4.5. договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов’язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 60 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів від 01.10.2012 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 482, 57 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 381, 24 грн. – пені.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що нарахування відповідають вимогам законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов’язання та за відповідний період прострочення.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 381, 24 грн. – пені, відповідно є такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "HMS Разборн" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, ідентифікаційний код - 23395082) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (79012, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 42, ідентифікаційний код - 13804591) 8 482 (вісім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 57 коп. – заборгованості, 381 (триста вісімдесят одну) грн. 24 коп. – пені та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.05.2016.

Суддя Бондарчук В.В.