Постанова № 57837103, 14.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 р. Справа № 804/179/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представників: позивача - Полякова В.В., Житня С.О., Музичук В.В., відповідача - Гагарського А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний

завод»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства «Марганецький рудоремонтний завод» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, з урахуванням уточнень, до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: від 17.12.2015 року № 0002082201, від 02.02.2016 року № 0000112202, від 15.02.2016 року № 0000152202, від 11.02.2016 року № 0001142210, від 11.02.2016 року № 0001152210.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено ряд перевірок ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод», за результатами яких складені акти перевірок № 1908/2201/0548389 від 30.11.2015 року, № 17/2202/05448389 від 14.01.2016 року, № 146/2201/05448389 від 29.01.2016 року, № 35/04-36-32-08/0544838 від 01.02.2016 року. На підставі актів перевірок податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акти перевірок складені правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами актів перевірок є цілком обґрунтованими, тому винесені податкові повідомлення - рішення є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство «Марганецький рудоремонтний завод» перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено ряд перевірок ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод»:

- акт перевірки № 1908/2201/0548389 від 30.11.2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Гере Союз» за жовтень 2015 року». Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у жовтні 2015 року на загальну суму 478729 грн.

- акт перевірки № 17/2202/05448389 від 14.01.2016 року «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Декком», ТОВ «Фортуна Альянс», ТОВ «Сайлес Груп», ТОВ «Енергетична будівельна компанія «Грицівград» за період діяльності листопад 2015 року». Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2015 року на суму 906525 грн.

- акт перевірки № 146/2201/05448389 від 29.01.2016 року «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Декком» та ТОВ «Бізнес Перфект Груп за період діяльності грудень 2015 року». Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2015 року на суму 611201 грн.

- акт перевірки № 35/04-36-32-08/0544838 від 01.02.2016 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року». Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 174749 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 174749 грн.; п.п. 198.1, п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 194166 грн., у тому числі за січень 2014 року у сумі 15360 грн., за квітень 2014 року у сумі 21378 грн., за травень 2914 року у сумі 2333 грн., за серпень 2014 року у сумі 109021 грн., за вересень 2014 року у сумі 6055 грн., за жовтень 2014 року у сумі 24664 грн., за листопад 2014 року у сумі 13850 грн., за грудень 2014 року у сумі 1502 грн.; порушення п. 2.2, 2.6 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, в результаті не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій КОРО на загальну суму 6752 грн. 53 коп.

На підставі висновків перевірки та складених актів були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0002082201 від 17.12.2015 року на загальну суму 718093 грн. 50 коп., з яких: 478729 грн. - за основним платежем, 239364 грн. 50 коп. - штрафні санкції;

- № 0000112202 від 02.02.2015 року на загальну суму 1359787 грн., з яких: 906525 грн. - за основним платежем та 453262 грн. 50 коп. - штрафні санкції;

- № 0000152202 від 15.02.2016 року на загальну суму 916081 грн. 50 коп., з яких: 611201 грн. - за основним платежем та 305600 грн. 50 коп. - штрафні санкції;

- № 0001142210 від 11.02.2016 року на загальну суму 291249 грн., з яких: 194166 грн. - за основним платежем та 97083 - штрафні санкції;

- № 0000692210 від 22.01.2016 року на загальну суму 510 грн.

Суд вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.137.1, 137.2, 137.3, п.п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пунктах 57.1 та 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що вищезазначені висновки сформовано відповідачем на підставі аналізу взаємовідносин позивача з контрагентами.

Так, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Гере Союз», ТОВ «Юркен - Гор», ТОВ «Декком», ТОВ «Фортуна Альянс», ТОВ «Сайлес Груп», ТОВ «Енергетична будівельна компанія «Грицівград»,ТОВ «Бізнес Перфект Груп», ТОВ «Фірма Ламберта», ТОВ «Феросистема», ТОВ «Парада».

Реальність вчинення господарських операцій з вищевказаними контрагентами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договору від 20.11.2013 року № 17, договору від 29.04.2014 року № 34, договору від 22.07.2014 року № 227, договору від 01.12.2015 року № 011215, договору від 01.10.2015 року № 011015, договору від 02.11.2015 року № 021115, договору від 02.11.2015 року № 021115, договору від 15.10.2015 року № 151015, договору від 03.11.2015 року № 031115, актів виконаних робіт, прибуткових ордерів, товарно - транспортних накладних, видаткових накладних, сертифікатів якості, рахунків - фактури.

За таких обставин, висновки про існування у платника податків порушень законодавства з питань оподаткування, не відповідають дійсності та суперечать законодавству з питань оподаткування.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені позивачем правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, доходить висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Щодо протиправності податкового повідомлення - рішення № 0000692210 від 22.01.2016 року на загальну суму 510 грн., суд зазначає наступне.

Вищевказане податкове повідомлення - рішення було прийняте відповідачем на підставі акту «відмови від надання документів» № 52/04-36-22-08/054483 від 22.01.2016 року, у якому зазначено, що позивачем не надано первинні документи, облікові регістри аналітичного та синтетичного обліку, які є підставою для складання податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

Проте, судом встановлено, що до перевірки позивачем були надані всі належні первинні документи, що ведуться на підприємстві, які були враховані в акті планової перевірки.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0000692210 від 22.01.2016 року на загальну суму 510 грн. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень, у зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийняте всупереч нормам діючого законодавства, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.12.2015 року № 0002082201, від 02.02.2016 року № 0000112202, від 15.02.2016 року № 0000152202, від 11.02.2016 року № 0001142210, від 11.02.2016 року № 0001152210, винесені Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 10771,40 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят одну гривню сорок копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 18.04.2016р.

Суддя П.О.Борисенко