Рішення № 57833339, 19.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/1542/16-ц Провадження № 22-ц/772/1768/2016Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 53 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Денишенко Т.О., Копаничук С.Г.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача - адвоката Вдовцової Л.К.; представника відповідача Максимчука А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 2 м. Вінниці» і до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 Філії «Центр охорони здоров'я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В с т а н о в и л а:

28 січня 2016 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 2 м. Вінниці» і до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу протягом 30 днів в сумі 3 538,73 гр. Свої вимоги мотивувала наступним. З 1999 року вона працювала на посаді фельдшера медпункту вокзалу станції Вінниця. 31 грудня 2015 року її звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки ніякого скорочення штату працівників взагалі не відбулося, медпункт вокзалу станції Вінниця працює у тому ж складі як і раніше. При її звільненні не було враховано право на залишення на роботі працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, з тривалішим безперервним стажем роботи в даній установі. А вона має вищу категорію, безперервний стаж роботи в даній установі складає понад 16 років, за сумлінне ставлення до роботи неодноразово заохочувалася керівництвом лікарні.

19 лютого 2016 року позивач подала додаткову позовну заяву якою просила стягнути заробітну плату за вимушений прогул протягом 52 днів в сумі 6 334,17 гр.

10 березня 2016 року позивач подала додаткову позовну заяву, у якій зазначила, що відповідно до листа Міністерства Інфраструктури України від 27 листопада 2015 року фельдшерський пункт на вокзалі станції Вінниця буде підпорядковано і входити до штату ДКЛ № 1 станції Київ. Вона від такого переведення не заперечувала, проте їй ніхто не пропонував оформити таке переведення. Їй було лише запропоновано переведення на роботу до комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 2 м. Вінниці», з чим вона не погодилася. Провівши її звільнення у зв'язку із скороченням штату відповідачем порушено вимоги частини 3 статті 36 КЗпП України. Внаслідок реорганізації медичний пункт вокзалу станції Вінниця був приєднаний до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, скорочення штату працівників фельдшерів не було: їх чисельність до 31.12.2015 року складала 5 штатних одиниць так же і залишилося їх 5 штатних одиниць після реорганізації з 01.01.2016 року . Також у цій заяві позивач просила стягнути за 76 днів вимушеного прогулу заробітну плату в сумі 8 962,69 гр.

15 березня 2016 року позивач подала додаткову позовну заяву, якою свої вимоги виклала уточненим змістом і просила визнати неправомірними дії відповідача Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 2 міста Вінниці», які полягають у тому, що знаючи про обставини, що медпункт на вокзалі станції Вінниця внаслідок реорганізації буде приєднано до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, відносно неї у порушення вимог ч. 3 ст. 36 КЗпП України, яка передбачає у таких випадках продовження трудового договору, виніс 31.12.2015 року завідомо незаконний наказ про її звільнення у зв'язку із скороченням штату та происла скасувати цей наказ від 31 грудня 2015 року про її звільнення з роботи, також просила визнати неправомірними дії головного лікаря Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 О. Каневського, які полягають в умисному порушенні вимог ч. 3 ст. 36 КЗпП України, якою передбачено продовження дії трудового договору внаслідок реорганізації державного закладу «Вузлової клінічної лікарні станції Вінниця Південно-Західної залізниці» і приєднання медичного пункту на вокзалі станції Вінниця до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 й поновити її на посаді фельдшера вищої категорії медичного пункту на вокзалі станції Вінниця. Просила стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу на час винесення рішення суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Комунального закладу «Вінницька міська клінічна лікарня № 2» і Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі її позовні вимоги.

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд не розібрався з обставинами і доказами по справі, законодавчою базою і безпідставно відмовив їй у задоволенні позову, чим порушив її конституційне право на працю й достойне життя.

У судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник належного відповідача Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 2 м. Вінниці» заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити і залишити без змін рішення суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

По справі встановлено, що з 23.09.1999 року позивач ОСОБА_4 працює на посаді фельдшера медичного пункту на вокзалі станції Вінниця відповідно до наказу № 10 від 23.09.1999 року. Наказом № 61-НВС від 27.11.2008 року їй присвоєно першу кваліфікаційну категорію за фахом «лікувальна справа». Наказом № 66-НВС від 20.12.2013 року їй присвоєно вищу категорію за фахом «лікувальна справа» (а. с. 4, 7-8).

Наказом про припинення трудового договору № 387/ОС від 31.12.2015 року головного лікаря Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» ОСОБА_4 31.12.2015 року звільнена з посади фельдшера вищої категорії медпункту на вокзалі станції Вінниця за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату (а. с. 5, 7).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 798-р цілісні майнові комплекси державних закладів охорони здоров'я передані у власність територіальних громад за переліком згідно з додатком, до якого внесено Державний заклад «Вузлову клінічну лікарню станції Вінниця Південно-Західної залізниці» (а. с. 31).

Міністерство інфраструктури України листом № 4209/24/14-15 від 13.08.2015 року довело до відома Вінницьку міську раду про виконання даного розпорядження (а. с. 32).

Рішенням 67 сесії 6 скликання Вінницької міської ради № 2290 від 25.09.2015 року внесені та затверджені зміни до Статуту Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці», якими пункт 1.1 Статуту викладено у новій редакції і доповнено пунктом 1.2 такого змісту: «1.2. Власником закладу є територіальна громада міста Вінниці в особі Вінницької міської ради (далі - Власник). Органом, за яким закріплено функції управління закладом, є департамент охорони здоров'я міської ради (далі - Орган управління майном)» (а. с. 33-34).

Рішенням 67 сесії 6 скликання Вінницької міської ради № 2291 від 25 вересня 2015 року «Про реорганізацію Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» шляхом перетворення» припинено шляхом перетворення Державний заклад «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» та створено комунальний заклад «Міська клінічна лікарня № 2 м. Вінниці» шляхом перетворення з Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці». Затверджено Статут комунального закладу згідно з додатком до цього рішення. Доручено Департаменту охорони здоров'я забезпечити проведення заходів, пов'язаних із припиненням закладу, у порядку, визначеному законом (а. с. 35).

Згідно Статуту Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» лікарня є юридичною особою, яка набуває прав і обов'язків з дня її державної реєстрації - 19.09.2007 року (пункт 3.1. - а . с. 165-169).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Статутом Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 2 міста Вінниці», зареєстрованого 31.12.2015 року, визначено, що заклад є окремою юридичною особою (пункт 1.6 - а. с. 159-164).

Наказом Департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради від 16 жовтня 2015 року № 185 «Про реорганізацію Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» зобов'язано головного лікаря закладу Шуткевич Н.Г. надати в департамент охорони здоров'я Вінницької міської ради штатний розпис комунального закладу; попередити про наступне з 31.12.2015 року вивільнення працівників державного закладу у зв'язку із реорганізацією у встановленому законодавством порядку; здійснити звільнення та переведення працівників за згодою на посади в комунальний заклад (а. с. 36).

Наказом Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» від 28.10.2015 року № 328/ОС попереджено про наступне вивільнення 31 грудня 2015 року працівників Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» згідно додатку 1. Переведення та звільнення працівників із врахуванням пільг та компенсацій, встановлених чинним законодавством, на новостворені посади комунального закладу здійснити з 01.01.2016 року у визначеному порядку, враховуючи переважне право на залишення на роботі, встановлене статтею 42 КЗпП України (а. с. 38).

У додатку 1 до цього наказу (а. с. 39-44) за № 111 зазначена ОСОБА_4 - фельдшер медпункту на вокзалі станції Вінниця, де міститься відмітка про ознайомлення із цим наказом ОСОБА_4 із її підписом і датою ознайомлення 29.10.2015 року (а. с. 42).

ОСОБА_4 були запропоновані вакантні у закладі посади у кількості 5, які відповідають її кваліфікаційному рівню. Своєю заявою від 30.10.2015 року ОСОБА_4 повідомила про відмову від запропонованих їй цих вакантних посад (а. с. 45).

15 грудня 2015 року головний лікар державного закладу звернулася із письмовим листом до голови профкому державного закладу надати згоду згідно вимог ст. 43 КЗпП України на розірвання трудового договору 31.12.2015 року із 11 працівниками закладу, що містяться у переліку, за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України.

21.12.2015 року профспілка за № 24 повідомила адміністрацію про те, що дане подання розглянуто на засіданні профспілкового комітету 21.12.2015 року, протокол № 74, та прийнято рішення про надання згоди на розірвання трудового договору із трьома працівниками, які являються членами профспілки, а інші 9 чоловік членами профспілки не являються, тому їх питання не розглядалося.

Працівник ОСОБА_4 являлася членом профспілки державного закладу до 23.01.2012 року, коли була виключена із членів профспілки за власним бажанням, згідно поданої нею заяви.

Департаментом охорони здоров'я Вінницької міської ради затверджено штатний розпис Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 2 м. Вінниці» станом на 01.01.2016 року, до якого не ввійшов структурний підрозділ - медичний пункт на вокзалі станції Вінниця та, відповідно, не введено посад на цьому медпункті (а. с. 46-50).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_4 до Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 2 м. Вінниці» суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок проведеної реорганізації Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» шляхом перетворення в Комунальний заклад «Міська клінічна лікарня № 2 м. Вінниці», відбулося скорочення чисельності та штату працівників і позивач відмовилася від переведення на іншу роботу, тому дії цього відповідача є правомірними, оскільки відповідають вимогам закону.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Відповідно до статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1).

При вирішенні спору про поновлення працівника на роботі суд у першу чергу зобов'язаний з'ясувати наявність підстав для звільнення - чи мало місце скорочення штату.

Як уже по справі встановлено мала місце реорганізація шляхом перетворення державного закладу охорони здоров'я у комунальний заклад охорони здоров'я.

Відповідно до частини 4 статті 36 КЗпП України (у редакції, що діяла по час звільнення позивача) у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у пункті 19 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9, із послідуючими змінами, при розгляді трудових спорів, пов'язаних зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП України в редакції від 19 січня 1995 року, а станом на 2015 рік - це частина 4 цієї статті). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Отже, законне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у даному випадку по цій справі може мати місце лише у разі реорганізації підприємства шляхом перетворення за наявності скорочення чисельності або штату працівників.

При реорганізації юридична особа припиняється. Водночас можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства допускається лише за умови скорочення штату або чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить лише власникові або уповноваженому ним органу.

Скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, внаслідок чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в деяких випадках навіть збільшуватися.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Із встановлених по справі обставин вбачається, що при реорганізації державного закладу охорони здоров'я шляхом перетворення у комунальний заклад охорони здоров'я відбулося скорочення штату працівників, про що свідчить штатний розпис комунального закладу, що діє з 01.01.2016 року (після перетворення), а також подання адміністрації закладу до профспілкового комітету і його відповідь на дане подання, із яких вбачається, що такий підрозділ закладу як медичний пункт на вокзалі станції Вінниця та працівники цього пункту не ввійшли до даного штатного розпису.

Працівник цього підрозділу ОСОБА_4 відмовилася від запропонованих їй в перетвореному комунальному закладі вакантних посад, які відповідають її кваліфікаційному рівню.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про правомірність дій першого відповідача Комунального закладу «Міська клінічна лікарня № 2 м. Вінниці» являється вірним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до другого відповідача Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем взагалі не доведено яким саме чином цим відповідачем порушено її право, оскільки медичний пункт на вокзалі станції Вінниця не приєднувався (не передавався) до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, а є новоствореним підрозділом і заяви про працевлаштування на роботу до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 Філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця» з 01.01.2016 року не надходило.

Такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам матеріального закону і процесуального закону.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735, наказу ПАТ «Українська залізниця» від 18.11.2015 року № 012 «Про затвердження Положення про Філію «Центр охорони здоров'я Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», протокольного рішення засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 22.12.2015 року № 12, начальником Філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця» Лісневською Н.О. 23.12.2015 року видано наказ № 011 «Про переведення працівників Державних закладів охорони здоров'я Укрзалізниці до структурних підрозділів Філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця» (а. с. 63).

Цим наказом зобов'язано головних лікарів структурних підрозділів Філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця»: 1.1. Провести переведення працівників Державних закладів охорони здоров'я Укрзалізниці, які увійшли у ПАТ «Укрзалізниці» до структурних підрозділів Філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця»; 1.2. Включити до штатних розписів структурних підрозділів в Філії «Центр охорони здоров'я» штатні одиниці здоровпунктів, медпунктів, які знаходилися у структурі закладів охорони здоров'я Укрзалізниці, що на даний час передаються або передані до комунальної власності, створивши накази про переведення працівників до 31.12.2015 року (а. с. 63).

Одним із таких структурних підрозділів Філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця», згідно затвердженого наказом від 7 грудня 2015 року № 008 цієї філії Положення, являється Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 (а. с. 64).

Зміст цього наказу № 011 від 23.12.2015 року заперечує твердження головного лікаря структурного підрозділу - Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 Каневського О.С. (а. с. 55) про те, що медичний пункт на вокзалі станції Вінниця є новоствореним структурним підрозділом, а також спростовує ці твердження і робить їх надуманими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Спростуванням цього також є відповідь заступника начальника медичної служби - начальника відділу Я.Й. Хохліча, адресована начальнику Управління охорони здоров'я Укрзалізниці Бабічу О.В., на виконання листа цього управління щодо вирішення трудового спору з приводу звільнення фельдшера медичного пункту на вокзалі станції Вінниця, у якій зазначено, що медичний пункт на вокзалі станції Вінниця переданий, а не новостворений, до структури Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 (а. с. 56).

Жодних, визначених законом доказів (постанови, накази, розпорядження, рішення тощо) підтверджуючих, що структурний підрозділ, яким являється медичний пункт на вокзалі станції Вінниця, є новоствореним, по даній справі не надано та судом таких обставин не встановлено.

Затвердженим рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 22 грудня 2015 року, протокол № 12, штатним розписом, діючим з 01.01.2016 року, структурного підрозділу «Київська клінічна лікарні на залізничному транспорті № 1» Філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниці», (а. с. 170-195) підтверджується включення до нього медичного пункту на вокзалі станції Вінниця, у кількості штатних працівників - 5, у тому числі фельдшер вищої категорії - 2 штатних посади (а. с. 193), тобто така ж кількість штатних одиниць була до 01.01.2015 року - до реорганізації.

Доказів того, що у цьому підрозділі - медичному пункті на вокзалі станції Вінниця, при реорганізації Державного закладу «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» відбулося скорочення чисельності або штату працівників сторонами не надано.

Відповідно до частини 4 ст. 36 КЗпП України, що діяла в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

З урахуванням вимог зазначеної норми матеріального права, роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9, із послідуючими змінами, таких встановлених по справі обставин, колегія суддів вважає, що структурним підрозділом - Київською клінічною лікарнею на залізничному транспорті № 1 допущено порушення вимог частини 4 статті 36 КЗпП України, яка передбачає у таких випадках продовження дії трудового договору працівника.

В той же час, колегією суддів враховуються положення цивільного процесуального закону.

Статтею 26 ЦПК України визначено, що у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Згідно зі статтею 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Юридичною особою, відповідно до статті 80 ЦК України є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Позивач заявила свої вимоги і до другого відповідача - Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 (а. с. 1). Всі свої вимоги, зазначені у її заявах про доповнення до позовних вимог вона заявляла саме до цього відповідача (а. с. 25, 82, 122).

Затвердженим 7 грудня 2015 року Положенням про структурний підрозділ Київську клінічну лікарню на залізничному транспорті № 1 Філії «Центр охорони здоров'я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», визначений правовий статус цього закладу охорони здоров'я і у пункті 2.1. вказано: «Заклад охорони здоров'я є структурним підрозділом Філії, який не має статусу юридичної особи.», пункт 2.3 «Заклад охорони здоров'я перебуває у підпорядкуванні Філії «Центр охорони здоров'я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». (а. с. 64, 65).

Тому вимоги позивача заявлені до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 не можуть бути задоволені саме з тих підстав, що цей відповідач являється неналежним відповідачем, оскільки не має статусу юридичної особи, а тому не може самостійно мати права і обов'язки та самостійно нести цивільну відповідальність.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права (ч. 1 п. 3 і 4).

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (частина 2 статті 309 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 3 статті 309 ЦПК України).

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову з інших підстав у задоволенні цих позовних вимог до другого відповідача, який згідно вимог цивільно-процесуального закону являється неналежним відповідачем, оскільки не має статусу юридичної особою, а є структурним підрозділом Філії «Центр охорони здоров'я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Апеляційна інстанція в силу положень норм цивільного процесуального закону не наділена повноваженнями на реалізацію роз'яснення позивачу змісту частини 4 статті 10 ЦПК України про її права та обов'язки щодо вчинення чи не вчинення процесуальних дій, зокрема про заявлення клопотання про заміну чи про залучення належного відповідача, згідно вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 36, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, ст. 80 ЦК України, ст. 26, 30, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_4 до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 Філії «Центр охорони здоров'я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання неправомірними дій, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ Т.О. Денишенко

/підпис/ С.Г. Копаничук

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська