Рішення № 57833200, 13.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/198/15-ц Провадження № 22-ц/772/1617/2016Головуючий в суді першої інстанції Корнієнко О. М.Категорія 33 Доповідач Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої: Стеблюк Л.П.,

суддів: Колоса С.С., Якименко М.М.,

при секретарі: Кирилюк Л.М.,

за участю ОСОБА_2, представника ОСОБА_3,

прокурора Ярмощука В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Немирівської місцевої прокуратури, Гайсинського районного суду Вінницької області на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області, Гайсинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Гайсинського районного суду Вінницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю органу досудового розслідування, прокуратури і суду ,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області, Гайсинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Гайсинського районного суду Вінницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю органу досудового розслідування, прокуратури і суду. Зазначив, що 13.10.2010 року слідчим Гайсинського РВ УМВС України винесено постанову, якою відносно нього було порушено кримінальну справу №10050321 за ч.1 ст.320 КК України. 23.05.2011 року йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.320 КК України. Вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.12.2011 року його було визнано винним в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст.320 КК України. Виконуючи вирок Гайсинського районного суду від 09.12.2011 року ним було сплачено штраф у розмірі 700 грн. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02.10.2013 року вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.12.2011 року скасовано, а справу провадженням закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.04.2014 року вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.12.2011 року скасовано, а справу закрито за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.320 КК України. 27.08.2014 року він звернувся до Гайсинського районного суду з проханням роз'яснити порядок поновлення його порушених прав та порядок відшкодування завданої шкоди. В даному роз'ясненні йому було відмовлено. Також він звернувся з заявами про роз'яснення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та до Апеляційного суду Вінницької області, на що отримав відповіді, що усі дії по виконанню вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» проводить суд, що розглядав справу у першій інстанції. В зв'язку з отриманим роз'ясненням він звернувся до Гайсинського районного суду з заявою в порядку КПК, однак його заява була розподілена в порядку ЦПК та залишена без руху. Зазначив, що право на відшкодування шкоди в розмірі і в порядку, передбачених Законом виникає в зв'язку із закриттям кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінальнаого правопорушення. У наведених в своєму позові розрахунку вказав, що під слідством та судом він перебував з 23.05.2011 року по 10.04.2014 року, що складає 34 місяці та 17 днів. Також відшкодуванню підлягають кошти в сумі 700 грн. сплачені з метою виконання вироку суду, штрафу та витрати на надання йому правової допомоги. Вважає, що своїми незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) держава України в особі досудового слідства ( Гайсинське РВ УМВС України, Прокуратура Гайсинського району ) і суду ( Гайсинського районного суду ) завдала йому значної майнової (матеріальної) і моральної (немайнової) шкоди, внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу - підписки про невиїзд, зверхнє відношення, як до злочинця погіршило його фізичний стан здоров'я та психологічний стан як людини і громадянина. Після пред'явлення обвинувачення він був у подавленому стані, не маючи ані роботи, ані коштів до існування, так як на роботу не міг працевлаштуватися, так як всі вважали що він злочинець, принизивши його честь, гідність, ділову репутацію. Також погіршились відносини з оточуючими і близькими людьми. Під слідством та судом він знаходився майже 4 роки, на протязі яких він не міг вільно та за власним бажанням покидати місце проживання, чим було суттєво порушені його конституційні права на вільне пересування територією України та інших держав, був обмежений у виїзді за межі України. Було підірвано його авторитет у суспільстві, повністю усунуто від активного життя, принижено його честь лікаря. В зв'язку з чим просив суд стягнути за рахунок державного бюджету (Державне Казначейство України) на його користь завдану Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області, прокуратурою Гайсинського району, Гайсинським районним судом Вінницької області майнову (матеріальну) шкоду у розмірі 17110 грн., що складається із 700 грн. - безпідставно сплаченого штрафу, 16372 грн. - витрат на правову допомогу та в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди 99216 грн.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 55000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; вирішено питання щодо судових витрат. У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на часткову незаконність рішення міського суду, просив змінити рішення, шляхом ухвалення рішення про списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 99216 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Не погодилась з таким рішення Ладижинського суду також Немирівська місцева прокуратура Вінницької області та оскаржила його в апеляційному порядку. У скарзі, вказуючи на незаконність та необґрунтованість суду першої інстанції, прийняття його без врахування всіх обставин у справі, неправильність застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове , про відмову у позові.

Гайсинський районний суд, оскаржуючи постановлене судом рішення, посилався на істотне порушення норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним, необґрунтованим, а тому просив його скасувати , а в задоволенні вимог позивача відмовити повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги Немирівської місцевої прокуратури, Гайсинського районного суду Вінницької задовольнити.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає з огляду на наступне. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд керувався вимогами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У відповідності до ст.1 цього Закону підлягає до відшкодування шкода, завдана громадянинові внаслідок, в тому числі, незаконного засудження.

Як встановлено матеріалами справи, зокрема, вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.12.2011 року, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.320 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 700 гривень з позбавленням права обіймати у медичних закладах посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 2 роки. Ухвалою судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 02.10.2013 року вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.12.2011 року скасовано, провадження у справі закрито в зв'язку з відсутністю складу злочину.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах вищого спеціалізованого суду України від 10.04.2014 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 02.10.2013 року щодо ОСОБА_2 змінено, вирішено вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.12.2011 року скасувати, а справу щодо нього провадженням закрити на підставі п.2 ч.1 ст.11 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.320 КК України, через малозначність.

В тексті вищезазначеної ухвали ВССУ зазначив, що ОСОБА_2 у період з 18.06.2010 року до 28.07.2010 року, тобто протягом 1 місяця, 10 днів, не вживав заходів до облаштування спеціальної кімнати, відповідно до положень наказу Міністерства внутрішніх справ України № 216 від 15.05.2009 року, яким передбачено вимоги до об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин.

Також вказано, що за відсутності реальних перешкод ОСОБА_2 протягом тривалого часу порушував порядок провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за їх обігом, затвердженого постановою кабінету міністрів України № 589 від 03.2001 року, і не вжив заходів до отримання ЦБЛ спеціального дозволу (ліцензії) на право провадження господарської діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

З урахуванням конкретних обставин справи порушення правил обігу наркотичних засобів не було істотним, тому судова колегія ВССУ вказала, що ОСОБА_2 вчинив малозначне діяння.

Стаття 61 ЦПК України передбачає які обставини не підлягають доказуванню, в даному випадку ч.4, відповідно до якої вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

Тому колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирі шил а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційні скарги Немирівської місцевої прокуратури, Гайсинського районного суду задовольнити.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді: