Рішення № 57811711, 18.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/3883/14-ц Провадження № 22-ц/772/1307/2016Головуючий в суді першої інстанції Крейдін О. О.Категорія 27 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Шемети Т. М.

суддів: Зайцева А.Ю., Панасюка О.С.

при секретарі: Топольській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.01.2016 року,

в с т а н о в и л а:

05.12.2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та висував вимогу стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість по кредитному договору № 2719-032/08Р від 28.08.2008 року у розмірі 1 171 590 грн. 41 коп., з яких:

3 288 доларів США - заборгованість за кредитом

24 862 долари США - прострочена заборгованість за кредитом;

19 876,48 долари США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

328,19 долари США - відсотки;

17 117,81 долар США - заборгованість по відсотках;

12 377, 68 - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.01.2016 року позов задоволено частково:

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 45596 доларів США, що складається з 28 150 доларів США основного боргу та відсотків в розмірі 17 466 долари США, а також стягнуто 114 695, 58 грн. пені та понесені позивачем судові витрати в розмірі 3 654 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку обставин, що склалися, порушення судом вимог чинного законодавства просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд не взяв до уваги надані ним заперечення щодо заявлених позивачем сум та безпідставно, без наведення відповідного розрахунку взяв до уваги необґрунтовані нарахування позивача, який здійснив їх без врахування строку позовної давності. Він подавав до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності: право кредитора було порушено в грудні 2010 року, тоді як до суду він звернувся лише 05.12.2014 року, однак суд цього не врахував. Тому він вважає, що позовні вимоги недоведені і задоволенню не підлягають.

В судове засідання апеляційного суду сторони по справі не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. ПАТ КБ «Правекс-Банк» подав письмові заперечення проти апеляційної скарги, в яких вказав, що ухвалене по справі рішення є вірним: строк позовної давності баком не пропущено, оскільки термін дії договору закінчився 28.08. 2015 року, а вони звернулися до суду в листопаді 2014 року.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, послався на те, що розмір заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором є доведеним та становить 28 150 доларів - заборгованість за основною сумою кредиту і 17 4666 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків, яка підлягає стягненню в заявленому розмірі. Пеня за порушення термінів сплати відсотків за користування кредитом та за порушення термінів повернення кредиту - це подвійна цивільно-правова відповідальність за одне і те саме порушення, а тому, виходячи з положень ст. 61 Конституції України, з відповідача має бути стягнена пеня лише за порушення термінів повернення коштів за кредитом (28 150 доларів - це 423 637, 8 гривні), яка, з урахуванням річного строку позовної давності, становить 114 695,58 грн..

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, вірно встановивши фактичні обставини справи, допустився помилки при застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено наступні факти:

28.08.2008 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», було укладено кредитний договір № 2719-032/08Р з Додатками (а.с.6 - 17) , за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав 29 872 долари США на строк до 28.08.2015 року зі сплатою 13. 99 % річних. За умовами Договору, зокрема п. 4.4., тіло кредиту підлягає погашенню шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 356 доларів США щомісячно до 10 числа наступного місяця.

29.08.2008 р. ОСОБА_2 подав заяву про отримання кредитних коштів через касу Козятинського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк» (а.с.66), сума кредитних коштів була отримана ОСОБА_2 в цей же день, що підтверджено розпорядженням про занесення коштів на рахунок(а.с.67) та про їх видачу (а.с.68), а також випискою банку за особовим рахунком за договором № 2719-032/08Р від 28.08.2008 року (а.с.76-78).

09.01.2009 року між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 2719-032/08Р від 28.08.2008 року, яким змінено порядок погашення заборгованості та сплату відсотків (а.с.127 - 130), за умовами якого з квітня 2009 року погашення основної суми кредиту здійснюється шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 370 доларів США щомісячно до 10 числа наступного місяця.

Скориставшись закріпленим в пункті 9.1 Договору правом в разі порушення термінів повернення кредиту та сплати відсотків за його користування (п.п.4.4, 4.5) вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків, а також передбачених Договором неустойок і збитків, банк звернувся до суду з вказаним позовом.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п.1.2. Договору.

Відповідач в апеляційній скарзі не звертає увагу на те, що суд відмовив в задоволенні стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за договором, вважаючи це подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне й те саме порушення: недотримання строку повернення грошових коштів. Однак суд апеляційної інстанції в даному випадку вважає за необхідне вийти за межі апеляційного оскарження (ст. 303 ЦПК України), оскільки таке твердження суду є надуманим та безпідставним. Пеня є видом неустойки, яка виступає гарантом виконання грошового зобов'язання (ст. 549 ЦК України). За кредитним договором банк надає стороні грошові кошти, яка в свою чергу зобов'язується повернути отримані кошти та сплачувати проценти за користування цими грошовими коштами (ст.ст. 1054,1056-1 ЦК України). Отже, і повернення коштів, і сплата процентів за їх використання - це грошове зобов'язання сторони, а тому відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів за його користування - це не подвійна цивільно-правова відповідальність за одне й те саме порушення, оскільки об'єкт забезпечення відмінний один від одного: тіло кредиту і проценти за користування грошовими коштами. В справі що розглядається обов'язок позичальника сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування передбачений мовами договору: п.10.1. укладеного Договору, а тому вимога позивача про стягнення пені за порушення термінів сплати коштів є правомірною.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність. Отже, можливість застосування і загальної, і спеціальної позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони ( Правова позиція Верховного Суду України № 6-25цс15).

Відповідач 29.01.2016 року (до ухвалення оскаржуваного рішення) подав заяву про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду (а.с.191), таку ж заяву 01.02.2016 року подав представник позивача адвокат Гореванова В.Г. (а.с.192).

Суд першої інстанції не дав оцінку поданим заява відповідача та його представника про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (зазначив про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду лише щодо пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, однак припустився помилки при обрахуванні розміру, що підлягає стягненню), а тому в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та цій обставині дає оцінку апеляційний суд.

Заборгованість по сплаті тіла кредиту виникла 31.03.2009 року, заборгованість по сплаті відсотків виникла 31.07.2010 року, що підтверджено розрахунком заборгованості (а.с.18-19) та з цього часу будь-яких оплат за договором відповідач не здійснював.

Позивач звернувся до суду 05.12.2014 року (згідно відбитку штемпеля на поштовому конверті, а. с. 23).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Аналіз норм ст. 266, 260, 257, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення процентів обмежується останніми 3 роками перед зверненням кредитора до суду, а стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року по справі за № 6-1206цс15 .

Отже, вимога позивача про стягнення тіла кредиту, процентів та пені, що заявлена в межах строку позовної давності, підлягає задоволенню, а саме:

- прострочену заборгованість по тілу кредиту слід стягнути за період з 01.12.2011 року (за три роки до моменту звернення в суд з позовом) по листопад 2014 року (в межах заявлених позовних вимог), що становить 12 950 доларів США ;

- прострочену заборгованість по процентах за користування кредитними коштами за період з 01.12.2011 року по листопад 2014 року включно, що становить 11 660,75 доларів США;

- пеню за несвоєчасність повернення тіла кредиту за період з 01.12.2013 року по жовтень 2014 року включно, що становить 548,69 доларів США, а в еквіваленті за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року (в межах заявлених вимог) становить 8 257, 40 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.12.2013 року по листопад 2014 року включно, що становить 492,72 долари США, а в еквіваленті за курсом НБУ станом на 01.12.2014 року (в межах заявлених вимог) становить 7 415,09 грн..

Окрім того, враховуючи право позивача, закріплене в пункті 9.1 Договору, на дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків, а також передбачених Договором неустойок і збитків, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 288 доларів США. Разом з тим оскільки нарахування відсотків за користування кредитними коштами прямо пов'язано з фактом неповерненням тіла кредиту та його розміру, то стягнути 328,19 доларів США як майбутню вимогу по сплаті відсотків (згідно графіку) не представляється можливим, а тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позивач поніс судові витрати при зверненні до суду у вигляді судового збору в розмірі 3 654 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 28.11.2014 року (а.с.1), а позов підлягає до часткового задоволення, то й понесені судові витрати підлягають частковій компенсації (ч.1 ст. 88 ЦПК України). Так як позивач просив стягнути з відповідача 1 171 590 грн. 41 коп., а до стягнення підлягає лише 696 921,35 грн., що становить 59,49% від заявлених вимог, то й компенсації підлягає лише 59,49% сплаченого позивачем судового збору, що становить 2 173 грн. 76 коп. ( 3 654 х 59,49% = 2 173,76).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, - Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.01.2016 року скасувати та ухвалити нове:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс Банк" (код ЄДРПОУ 14360920) заборгованість по кредитному договору № 2719-032/08Р від 28.08.2008 року, яка склалася станом на 01.12.2014 року, а саме:

- 3 288 (три тисячі двісті вісімдесят) доларів США 04 центи заборгованості за кредитом;

- 12 950 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) доларів США простроченої заборгованості за кредитом;

- 11 660 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят доларів США 75 центів заборгованості по процентах за користування кредитом;

- 8 257 (вісім тисяч двісті п'ятдесят сім) гривень 40 коп. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту;

- 7 415 (сім тисяч чотириста п'ятнадцять) гривень 09 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" (код ЄДРПОУ 14360920) 2 173 (дві тисячі сто сімдесят три) гривні 76 коп. понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис А. Ю. Зайцев

підпис О. С. Панасюк

З оригіналом згідно: Т. М. Шемета