Ухвала суду № 57815871, 17.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Київ К/800/450/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2014

у справі № 2а-11962/10/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

за участю Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000568812/0 від 18.06.2010, № 0000568812/1 від 08.07.2010, № 0000568812/2 від 23.09.2010.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014, позов задоволено частково; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні та грудні 2008 року, лютому, травні, червні, жовтні та грудні 2009 року, січні та лютому 2010 року, складено акт № 1319/08-02/2-05393122 від 11.06.2010, в якому зафіксовано порушення: абз. а) пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від'ємне значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2010 року на загальну суму 874 975 грн.; абз. б) пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від'ємне значення за березень 2010 року, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 1 684 662 грн.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються на тому, що позивачем в порушення пп. 5.12.5 наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення та подання» не відображений результат планової документальної перевірки (акт № 406/08-02/2-05393122 від 13.03.2010) по р. 23.4 декларації з ПДВ за березень 2010 року в сумі 874 975 грн.

Актом перевірки від 13.03.2010 № 406/08-02/2-05393122 зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму податкового кредиту у розмірі 6 462 568 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 11.06.2010 № 1319/08-02/2-05393122 та процедури адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000568812/0 від 18.06.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 874 975 грн.;

- № 0000568812/1 від 08.07.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 874 975 грн.;

- № 0000568812/2 від 23.09.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 874 975 грн.

На думку податкового органу, відображення результатів попередньої перевірки в звітній декларації передбачено пп. 5.12.5 наказу ДПА України від 30.05.1997 за № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054, де зазначено, що рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом. Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком «-» в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду, тобто податкова вважає, що ВАТ «ДТЗ» необхідно було встановлене в ході проведення комплексної документальної звірки завищення суми від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 2 500 824 грн. відобразити в рядку 23.4 декларації з ПДВ за березень 2010 року з від'ємним значенням, однак, підприємством вищезазначену суму не включено до рядку 23.4 звітної декларації.

Правомірність зазначеного висновку акту перевірки № 406/08-02/2-05393122 від 13.03.2010 та прийнятих на його основі податкових повідомлень-рішень досліджувалась у судовому порядку по справі № 2а-5735/10/0470 за позовом ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Зазначена справа була розглянута по суті заявлених позовних вимог із прийняттям Дніпропетровським окружним адміністративним судом 11.02.2011 постанови, якою суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення: № 0000208812/0 від 29.03.2010 та № 0000208812/1 від 26.04.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 3 961 745 грн., у тому числі - невідшкодованого на момент перевірки у розмірі 2 955 035 грн., відшкодованого на момент перевірки у розмірі 1 006 710 грн.; штрафні (фінансові санкції) в сумі 503 355 грн., всього на загальну суму 4 465 100 грн., а також визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0000218812/0 від 29.03.2010 та № 0000218812/1 від 26.04.2010 щодо нарахування штрафних санкцій на суму 387 765,29 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишена без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 у справі №2а-5735/10/0470 - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом (пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.7.5, пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно абз. «б» пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування..

Крім того, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення правовідносин) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно п. 5.2.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

З огляду на те, що податкове законодавство не передбачає обов'язок платника податків враховувати висновки актів перевірок попередніх податкових періодів при формуванні податкового кредиту наступних податкових періодів та те, що сума визначеного податковим органом податкового зобов'язання перебувала в процедурі судового оскарження, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є правомірним.

Відповідно до встановлених обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний