Ухвала суду № 57808757, 16.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1456/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура А. О.Номер провадження 11-кп/788/86/16 Суддя-доповідач - Захарченко О. П. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Яременка Г. М., Шунька Г. О.,

з участю секретаря судового засідання Лобанової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження , відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012200090000043, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Тимощенка Є.І., потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23 листопада 2015 року, яким

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець і

мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

виправданий за ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та виправданий за ч. 1 ст. 135 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та ухвалено залишити без розгляду цивільні позови про відшкодування моральної шкоди, заявлені потерпілими: ОСОБА_4 - в розмірі 150000 грн.; ОСОБА_5 - 150000 грн.; ОСОБА_6 -160000 грн. та 5000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, та в інтересах її неповнолітнього сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 - 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди і щомісячно 696 грн. 27 коп. в якості допомоги у зв"язку з втратою годувальника, а також вирішено долю речових доказів і ухвалено віднести процесуальні витрати у кримінальному провадженні на рахунок держави,

з участю прокурора Тимошенка Є.І.,

потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5,

представника потерпілих - адвоката Ковальової О.М.

обвинуваченого ОСОБА_8,

захисника - адвоката ОСОБА_7,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме в тому, що він 13 листопада 2012 року, близько 18 години 15 хвилин , після вживання спиртних напоїв чи лікарських препаратів, що містять етиловий спирт, керував автомобілем "Renault Trafic 1.9 DCI" з номерним знаком НОМЕР_1 на проїзній частині вулиці Кобіжча в місті Лебедин Сумської області і в районі будинку за №80 в порушення вимог п.12.3 і п.13.3 Правил дорожнього руху України не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу та безпечного інтервалу для об"їзду та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_11, який рухався у попутному напрямку, який внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в Лебединській районній лікарні.

Також, вищевказаним обвинувальним актом ОСОБА_8 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України, а саме - завідоме залишення потерпілого ОСОБА_11 без допомоги в умовах, коли потерпілий після наїзду на нього керованого ОСОБА_8 автомобіля перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 був виправданий за ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а за ч. 1 ст. 135 КК України виправданий за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

У поданих апеляційних скаргах:

- прокурор Тимощенко Є.І. в апеляційній скарзі із змінами та доповленнями не погоджується з виправдувальним вироком суду, посилається на його незаконність через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло безпідставне виправдання обвинуваченого ОСОБА_8 і уникнення ним справедливого покарання за вчинені правопорушення, та просить вирок суду скасувати і призначити у даному кримінальному провадженні новий судовий розгляд.

За змістом доводів апеляційної скарги прокурор вважає, що суд безпідставно визнав недопустимими доказами протокол огляду місця події та схему до нього від 13.11.2012 року, протоколи огляду транспортних засобів, висновки транспортно-трасологічної, комплексної медико-автотехнічної експертиз і висновки судово- автотехнічних експертиз, відповідно, за №11 від 06.02.2014 року і за № 76 від 15.05.2014 року, протоколу слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_12, а також, не надав оцінку показам свідків сторони обвинувачення, як допустимих доказів, в їх сукупності, не вирішив в порушення вимог ст. 374 КПК України цивільного позову прокурора, не оглянув речові докази у кримінальному провадженні, які зберігаються в Лебединському відділі поліції на підставі квитанції за №120, визнавши при цьому зазначену квитанцію фіктивною, та при ухваленні вироку не вирішив долю частини речових доказів.

На думку прокурора, є необгрунтованими на законі висновки суду про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 13.11.2012 року з посиланням на те, що заступником прокурора Лебединського району ОСОБА_59., яким підписаний протокол, такий огляд не здійснювався, оскільки ОСОБА_59. лише перебував на місці події, що огляд проводився у відсутність водія ОСОБА_8, як такого, що перебував на освідуванні в Лебединській ЦРЛ, а також що поняті ОСОБА_14 і ОСОБА_15 під час огляду відлучалися з місця події. При цьому, прокурор посилається на те, що суд не дав оцінку показанням понятих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 про те, що слідова картина на місці дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі - дані замірів, повністю відповідають даним, зазначеним за змістом протоколу огляду місця події, а посилаючись на те, що поняті відлучалися з місця огляду, не вказав протягом якого часу вони були відсутні і чи виконувалися в їх відсутність якісь дії з огляду місця події, чим не спростував даних ними показів.

Також, прокурор вважає, що визнаючи недопустимими доказами протокол оглядуц велосипеда і протокол огляду автомобіля, суд не обгрунтував таке своє рішення з посиланням на закон та не взяв до уваги показання понятих ОСОБА_16 і ОСОБА_17, показання експерта ОСОБА_18, які підтвердили свою участь і участь водія ОСОБА_8 у вказаних процесуальних діях, в тому числі - підписанні складених протоколів, а визнаючи недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 11.04.2014 року, як такого, що проводився в інший день, суд не дав оцінку з цього приводу показанням свідка ОСОБА_12 і експерта ОСОБА_19

Крім цього, прокурор вважає, що суд безпідставно визнав недопустимим доказом саме висновок судової автотехнічної експертизи від 06.02.2014 року, яким підтверджується нявність у діях водія ОСОБА_8 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, яка перебуває в прямому причинному зв"язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та її настідками, а також не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, як таких, що підтверджують наявність в діях ОСОБА_8 об"єктивної і суб"єктивної сторін складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України, та взагалі не дав оцінку показанням свідків сторони обвинувачення в сукупності з дослідженими матеріалами кримінального провадження.

- Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не погоджуючись з вищевказаним вироком суду, просять скасувати вирок щодо ОСОБА_8 з підстав неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права та призначити новий судовий розгляд в Лебединському районному суді Сумської області в іншому складі суду. Свої доводи потерпілі мотивують тим, що суд, виправдовуючи ОСОБА_8, безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_12, показання експертів ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_18, протоколи огляду транспортних засобів, не допитав в судовому засіданні свідка ОСОБА_28, покази якого мають значення для встановлення істини.

- Захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок суду в частині виправдання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини, та постановити в цій частині вирок, яким виправдати ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення, а в іншій частині вирок залишити без змін. При цьому, захисник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недопустимості висновку автотехнічної експертизи за №15 від 22.07.2014 року, проведеної експертом ОСОБА_29, про відсутність в діях водія ОСОБА_8 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, а також вважає, що суд за змістом вироку привів показання свідків, які вони давали на досудовому розслідуванні а не в суді.

Апеляційний розгляд проведено за неявки потерпілої ОСОБА_4, яка належним чином повідомлена про день, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінального провадження та зміст поданих апеляційних скарг, думку прокурора Тимошенка Є.І., пояснення потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, думку представника потерпілих адвоката Ковальової О.М., які апеляційні скарги прокурора і потерпілих підтримують, а проти апеляційної скарги захисника заперечують, вважаючи її необгрунтованою, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 і думку захисника ОСОБА_7, які підтримують апеляційну скаргу захисника і заперечують проти доводів апеляційних скарг прокурора і потерпілих, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження. колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги частково підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

При цьому, законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, а обгрунтованість рішення визначається ухваленням його на підставі об"єктивно з"ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Згідно ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв"язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Судом першої інстанції вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону належно виконані не були.

Так, допитавши в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_39, ОСОБА_16, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_21, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_15, ОСОБА_59 ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, експертів ОСОБА_24, ОСОБА_54, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_55, ОСОБА_56, суд виклав їх показання за змістом мотивувальної частини вироку, але оцінки їм з точки зору їх допустимості, належності, достовірності не надав.

При цьому, не зважаючи на наявність клопотання прокурора про допит безпосереднього свідка дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_28, показання якого мають значення для всебічного та повного з"ясування обставин кримінального провадження, суд зазначеного свідка не допитав, обмежившись тим, що даний свідок не з"явився за викликом суду по причині його відсутності за місцем проживання на момент виклику і в подальшому протягом тривалого періоду судового розгляду кримінального провадження повторно виклик цього свідка судом не здійсювався.

Судом визнано недопустимими доказами протокол огляду місця події та схему до нього від 13 листопада 2012 року, висновки судових автотехнічних експертиз, відповідно, від 06.02.2014 року, 15.05.2014 року і від 22.07.2014 року, протокол огляду місця події від 18.07 2014 року, протокол огляду велосипеда від 05.12.2012 року протокол огляду автомобіля від 07.12.2012 року, висновок транспортно- трасологічної експертизи від 26.03.2013 року і висновок комплексної - медико-автотехнічної експертизи від 13.12.2013 року.

При цьому, суд обгрунтував такі висновки посиланням на порушення слідчим норм кримінального процесуального закону, але не вказав про які саме норми КПК України йдеться.

За змістом мотивувальної частини вироку суд зазначив, що не дивлячись на суперечливі висновки проведених в процесі досудового розслідування судових експертиз, суд зважаючи на положення ч.2 ст. 332 КПК України щодо вичерпного переліку підстав для призначення експертизи з ініціативи суду, був позбавлений можливості призначити належну експертизу.

Такий висновок суду суперечить вимогам п.1 ч.2 ст. 332 КПК України, яким прямо передбачено право суду своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання сторін кримінального провадження або потерпілого, якщо надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.

Крім цього, судом фактично не надано оцінку висновкам проведених у кримінальному провадженні судово-медичної експертизи від 16.12.2012 року і додаткової судово-медичної експертизи від 08.07.2013 року.

Разом з тим, ухвалюючи стосовно ОСОБА_8 виправдувальний вирок, суд критично оцінив показання обвинуваченого, який визнав факт наїзду керованого ним автомобіля на велосипедиста ОСОБА_11 та показав, що дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок дій велосипедиста, який під час його обгону автомобілем різко змінив напрямок руху вліво. При цьому, в такій оцінці суд послався на докази, які свідчасть про те, що потерпілий ОСОБА_11 в момент наїзду на нього отримав тілесні ушкодження ззаду, а тому підстав вважати отримання потерпілим тілесних ушкоджень зліва - немає.

За таких умов, суд за змістом мотивувальної частини вироку допустив суперечності в оцінці доказів щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом при постановленні вироку дійсно не було ухвалено рішення за позовом прокурора, який розглядався разом з цим провадженням в порядку ч.3 ст. 128 КПК України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів визнає обгрунтованими доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілих в частині ухвалення судом стосовно ОСОБА_8 виправдувального вироку в умовах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, колегія суддів вважає такими, що частково заслуговують на увагу і доводи захисника ОСОБА_7 щодо неправильного зазначення судом підстави виправдання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - у зв'язку з недоведеністю його вини, оскільки ч.1 ст. 373 КПК України, якою встановлено виключний перелік підстав, за якими обвинувачений може бути виправданий вироком суду, такої підстави не передбачено.

Таким, чином, виправдовуючи ОСОБА_8 з підстави, не передбаченої ч.1 ст. 373 КПК України, суд також допустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Тому, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст. 407, п.3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст.412 КПК України та за відсутності з огляду на вимоги ст. 404 КПК України підстав для ухвалення апеляційним судом нового вироку, колегія суддів вбачає за необхідне скасувати ухвалений щодо ОСОБА_8 виправдувальний вирок та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, чим частково задовольнити апеляційні скарги прокурора, потерпілих і захисника.

При цьому, колегія суддів не вирішує наперед питання про доведеність чи не доведеність пред"явленого ОСОБА_8 обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність.

Тому, керуючись ч.2 ст. 376, ст.404, ст. 405, п.6 ч.1 ст. 407, п.3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412 , ст. 418 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Тимошенка Є.І., потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Виправдувальний вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23 листопада 2015 року стосовно ОСОБА_8 скасувати через істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ця ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Захарченко О. П. Яременко Г. М. Шунько Г. О.