Постанова № 57806923, 10.05.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/404/2016 Справа № 490/1637/16-а

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ПОСТАНОВА

І м ?я м У к р а ї н и

10 травня 2016 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.

при секретарі - Шевельовій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального ВДВС ММУЮ, старшого державного виконавця Шевченка А.Ф. про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просив скасувати постанову органу ДВС, видану старшим державним виконавцем Шевченко А.Ф. за номером ВП №45515316 від 09.09.2015 року «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження» (отримано особисто 21.09.2015 року), яку видано на підставі незаконної постанови № б/н від 07.11.2014 року «Про накладення штрафу» (яка не отримувалася).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постанову ВП «№45515316 від 09.09.2015 року «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження» видано на підставі постанови б/н від 07.11.2014 року «Про накладення штрафу», яку позивач не отримував. За такого, винесена постанова від 09.09.2015 року порушує його права, а отже підлягає скасуванню.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати постанову органу ДВС, видану старшим державним виконавцем Шевченко А.Ф. за номером ВП №45515316 від 09.09.2015 року «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження» (отримано особисто 21.09.2015 року), яку видано на підставі незаконної постанови № б/н від 07.11.2014 року «Про накладення штрафу» (яка не отримувалася), як незаконну, а також скасувати реєстрацію обтяжень рухомого майна за №14553859 наданого за Витягом з ДРОМ №49493179 на підставі постанови: ВП №44772027 та ВП №44771864 від 26.04.2016 року «Про повернення виконавчого документа стягувачеві - ВЛ №1423/15678/2012 та завершення об*єднаного виконавчого провадження на підставі п. 6 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач до судового засідання не з*явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та уточнені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача до судового засідання не з*явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та надав заперечення проти позову, в яких посилався на те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, так сама постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження вчинені в межах та в порядку виконання рішень суду та визначені ст.ст. 53, 57 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року. За такого, у задоволенні позову просив відмовити.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть у участи у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

23.01.2014 року Центральним районним судом м. Миколаєва задоволено позов Миколаївського обласного центру здоров*я до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

19.08.2014 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №1423/15678/2012 про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 гаражу, зобов*язавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути гараж Миколаївському обласному центру здоров*я - установі комунальної власності.

19.11.2014 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45515316 на підставі постанови №Б/н, виданої 07.11.2014 року, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь держави боргу у сумі 170,00 грн.

11.11.2014 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ винесено постанову про накладення штрафу ВП №44772027 за виконавчим листом №1423/5678/2012.

19.11.2014 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45515392 на підставі постанови №Б/н, виданої 11.11.2014 року, виданої Центральним ВДВС ММУЮ про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь держави боргу у сумі 340,00 грн.

20.11.2014 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №45554329 та ВП №45554435 на підставі постанови №Б/н, виданої 07.11.2014 року, виданої Центральним ВДВС ММУЮ про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь держави боргу у сумі 680,00 грн. та 100,00 грн.

На підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчудження від 09.09.2015 року ВП №45515316, державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ було накладено арешт на все майно, що належить позивачу, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру заборон відчудження нерухомого майна.

26.04.2016 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №44772027, виконавчий лист №1423/15678/2012 року, виданий 19.08.2014 року Центральним районним судом м. Миколаєва про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 гаражу, зобов*язавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути гараж Миколаївському обласному центру здоров*я - установі комунальної власності, оскільки у боржника відсутнє за виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.04.2016 року реєстрацію обтяжень рухомого майна за №14553859 на підставі постанови ВП №44772027 від 25.09.2014 року «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження», яке належить ОСОБА_1, не знято.

Відповідно до ст. 4 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також постановою пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" розтлумачено, що до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (пункт 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (із змінами, внесеними згідно з постановами Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5, від 14 вересня 2012 року № 10))

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав.

Згідно з п. 5 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування накладеного на майно позивача арешту.

Окрім того, дії державного органу щодо накладення арешту на все майно боржника позбавляє останнього права вільно розпоряджатись майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який набув чинності 11 вересня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Однак, державний виконавець фактично наклав арешт на все належне майно боржника та заборону його відчудження з метою боргу на користь держави у сумі 170,00 грн., що є неспівмірним та недоцільним при виконанні рішення суду. Адже, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та з метою його реалізації. При цьому, державним виконавцем накладений арешт на все майно боржника, чим порушені його права на розпорядження належним йому майном.

У відповідності до ч. 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За такого, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчудження від 09.09.2015 року підлягає до скасування з підстав, викладених вище.

Що стосується позовних вимог про скасування реєстрації обтяжень рухомого майна за №14553859 наданого за Витягом з ДРОМ №49493179 на підставі постанови: ВП №44772027 та ВП №44771864 від 26.04.2016 року «Про повернення виконавчого документа стягувачеві - ВЛ №1423/15678/2012 та завершення об*єднаного виконавчого провадження на підставі п. 6 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», то у вказаній частині слід відмовити за передчасністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 71, 86, 158-163, 167, 186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд-,

ПОСТАНОВИВ:

Позов - задовольнити частково.

Зобов'язати Центральний відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції зняти арешт з усього майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження ВП №45515316 від 09.09.2015 року Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена у порядку, та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя: Н.П. Черенкова