Постанова № 57806637, 06.05.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/408/2016 Справа № 490/1757/16-а

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2016 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Гудковій Е.С.,

за участю позивача, його представника, представника відповідача - Галатюк Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі-Управління) в якому просив суд визначити протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про виплату пенсію позивачеві з 01.02.2015 р. у розмірі 3488,86 грн., з 21.10.2015 р. у розмірі 3486,10 грн. про утримання надміру виплачених сум пенсій, скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 29.05.2015 року №38/2 та №67/2 від 21.10.2015 року, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва повернути суми стягнутої з пенсії позивача та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва проводити виплату пенсію позивачу в повному обсязі.

Позивач а його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, оскільки період роботи позивача у ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут» не може бути зарахований до наукового стажу позивача, через відсутність акредитації за рівнем вказаного навчального закладу, позивачу безпідставно було виплачено суму пенсії у загальному розмірі 80 770,71 грн. Також просив суд звільнити управління від сплати судового збору, оскільки станом на момент звернення позивача діє тимчасовий кошторис на І квартал 2016 року, відповідно до якого вказана стаття витрат не передбачена.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

З 11.11.1999 року позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію призначено на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 13.12.1991р.

13.07.2006 року позивач звернувся до управління з заявою про проведення перерахунку пенсії згідно довідки від 12.07.2006 №15, виданої Миколаївським політехнічним інститутом, у зв'язку з чим відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії, з урахуванням заробітної плати позивача за період з 01.09.2004 р. по 30.06.2006 р. за сумісництвом.

25.07.2011 року позивач звернувся до управління з заявою про проведення перерахунку пенсії згідно від 18.07.2011 р. №16, виданої Миколаївським політехнічним інститутом, у зв'язку з чим відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії, з урахуванням заробітної плати позивача за період з 01.09.2006 р. по 25.08.2010 р.

Рішенням Управління про утримання надміру виплачених сум пенсії від 29.05.2015 р. за №38/2, у зв'язку з тим, що у період роботи з 2003 по 2015 роки ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут» не проходив процедури акредитації за рівнем та не отримував сертифікатів про акредитацію за статусом ВНЗ певного рівня (в цілому), період роботи науково-педагогічних працівників в ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут» не зараховується до стажу наукової роботи. У зв'язку з чим, сума переплати 79094,23 грн. підлягає поверненню ОСОБА_2 Також, у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з дня після сплину місячного строку, встановленого для добровільного повернення коштів, до повного погашення.

Рішенням Управління про внесення змін до вищевказаного рішення від 21.10.2015 р. №67/2 встановлено, що рішенням Управління від 29.05.2015 р. за №38/2 визначена сума пенсії, виплаченої надміру, в розмірі 79 094,23 грн. за період з 01.03.2009 по 31.01.2015. В результаті приведення пенсійної справи у відповідність встановлено, що сума переплати утворилась за період з 01.07.2006 по 30.09.2015 і становить 80 771,01 грн. З урахуванням вже утриманих надміру виплачених сум з пенсій ОСОБА_2 з 01.08.2015, сума переплати станом на 01.10.2015 р. складає 78992,15 грн.

Відповідно до Довідки про акредитацію спеціальностей за ІІІ рівнем у ВНЗ «Миколаївських політехнічний інститут» в 2009-2010 роках від 31.03.2016 року за №123, за якою: фізична реабілітація за кодом спеціальності 7.010202 за сертифікатом (серія, №, дата видачі) серія НІ-ІІІ, №152706 від 18.04.2006 р., серія НІ-ІІІ, №1520417 від 25.10.2010 р.; банківська справа за кодом спеціальності 7.050105 за сертифікатом (серія, №, дата видачі) серії І-ІІІ, №151249 від 14.12.2004 р., серія НІ-ІІІ, №158249 від 13.11.2009 р.; облік і аудит кодом спеціальності 7.050106 за сертифікатом (серія, №, дата видачі) серія І-ІІІ, №151249 від 14.12.2004 р., серія НІ-ІІІ, №158250 від 13.11.2009 р.; автомобілі та автомобільне господарство за кодом спеціальності 7.090258 за сертифікатом (серія, №, дата видачі) серія І-ІІІ, №152707 від 18.04.2006 р., серія НІ-ІІІ, №1520419 від 25.10.2010 р., комп'ютерні системи і мережі за кодом спеціальності 7.091501 за сертифікатом (серія, №, дата видачі) серія І-ІІІ, №153208 від 23.10.2006 р., серія НІ-ІІІ, №153208 від 23.10.2006 року.

Відповідно до повідомлення Управління ліцензування та акредитації від 18.05.2015, період з 2003р. по 2015р. вищевказаний університет не проходив процедуру акредитації за рівнем та не отримував сертифікаті про акредитацію за статусом вищого навчального закладу певного рівня (в цілому).

Згідно довідки, Вищий навчальний заклад "Миколаївських політехнічний інститут" (ВНЗ "МПІ") перейменовано у Вищий навчальний заклад "Міжнародний технологічний університет "Миколаївська політехніка" наказом №23 від 07.04.2014р.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Частиною 8 вказаної статті передбачено, що перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону.

Частиною 17 цієї ж статті передбачено, що пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за строковим трудовим договором (контрактом) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників не менш як два роки, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням стажу наукової роботи після призначення пенсії.

Відповідно до положень Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 257 від 4 березня 2004 року, доцент вищого навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації має право на пенсію, передбачену ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Статтею 1 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002р., що діяв на час виникнення спірних відносин, передбачено, що акредитація - це процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Акредитований вищий навчальний заклад - вищий навчальний заклад, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше двох третин з яких є акредитованими.

Стаття 24 цього Закону встановлює визначення конкретних рівнів акредитації вищих навчальних закладів. Згідно з її положеннями вищим навчальним закладом третього рівня акредитації є вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра.

Згідно п.2 постанови КМУ від 04.03.2004р. №257 "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ- ІV рівнів акредитації", до наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота на посадах, передбачених переліком, та час роботи осіб, які мають науковий ступінь, на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю, час роботи на посадах керівника (начальника, завідуючого тощо), старшого викладача, викладача Вищих курсів іноземних мов Міністерства закордонних справ України в період з 1 січня 1990 р. по 1 січня 2004 року, на посаді начальника (керівника) бригади в наукових підрозділах наукових установ у період до 1 січня 1980 р.; час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, передбачених переліком, у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством промислової політики; час навчання в аспірантурі або ад'юнктурі за денною (очною) формою навчання випускників аспірантури, ад'юнктури, час перебування в докторантурі випускників докторантури.

Згідно п.15 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у ВНЗ та вищих професійних училищах, затвердженого постановою КМУ від 09.08.2001р. акредитованим за певним рівнем може бути визнаний вищий навчальний заклад, який проводить підготовку (перепідготовку) фахівців за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше ніж дві третини яких акредитовано за рівнем, не нижчим за заявлений рівень акредитації закладу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Під розумністю (розсудливістю) слід виходити з того, що нерозсудливими (безглуздими, ірраціональними) рішеннями, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень можна розуміти таки, яких жоден суб'єкт владних повноважень не міг би допустити, діючи відповідно до здорового глузду та обов'язків, покладених на нього законом. Нерозсудливими слід вважати також рішення, дії, бездіяльність, що є неприпустимими з погляду законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів.

Крім того, відповідно до норм ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванню», ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 1215 ЦК України стягнення надмірно сплачених сум пенсій передбачено лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, зловживання з його боку (надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації).

Згідно п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зі змісту вище викладеної статті випливає, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Також слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій відповідача в частині прийняття рішення про утримання з нього виплаченої пенсії , зобов'язання вчинити певні дії, а саме повернути стягнуту пенсію - є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки будь-яких зловживань з боку ОСОБА_2 при поданні документів на перерахунок пенсії не було.

Щодо позовних вимог в частині визнання противними дії Управління про зменшення виплати пенсію позивачу з 01.02.2015 року у розмірі 3488,86 грн., з 21.10.2015 року у розмірі 3486,10 грн. та в частині зобовязання Управління проводити виплату пенсію позивачу в повному обсязі, то у задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки позивач не довів та не надав обґрунтованих доказів протиправності дій управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва в цій частині, а тому відповідач діє відповідно до вимог чинного законодавства- адже суд враховує, що такі рішення приймалися відповідачем з зазначенням "до з'ясування обставин". Навдене не перешкоджає позивачеві після прийняття остаточного рішення відповідачем звернутися до суду за захистом пенсійних прав в разі їх порушення.

Що стосується клопотання представника відповідача про звільнення від сплати судового збору, то вказане клопотання підлягає задоволенню на підставі ст.88 КАС України, оскільки Управління не має можливості сплатити судовий збір, у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на його оплату.

Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 70, 71, 158-163 КАС України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва про утримання з ОСОБА_2 надміру виплачених сум пенсій.

Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва припинити стягнення з ОСОБА_2 надміру виплачених сум пенсій в розмірі 80 770,71 грн. та повернути суму, стягнуту з пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення Управління від 29.05.2015 року №38/2 зі змінами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу може бути подано до Одеського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

СУДДЯ ГУДЕНКО О.А.