Ухвала суду № 57802637, 17.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17318/15-ц

Провадження № 22-ц/779/871/2016

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Василишин Л.В., Мелінишин Г.П.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що з грудня 2011 року по червень 2015 року вона з відповідачем проживала однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу, під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначала, що відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати сина, а також відмовляється від її утримання, оскільки вона не працює та знаходиться у відпустці по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 матеріальну допомогу на її утримання та утримання сина в добровільному порядку не надає, хоча є працездатним та працює начальником архівного відділу СБУ у м. Івано-Франківську, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частин усіх його видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною вісімнадцяти року, стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1 500 грн. до досягнення дитиною трьох років, допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частин усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 11 грудня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в спеціальний фонд Державного бюджету України 487,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом не взято до уваги того факту, що він має значні проблеми із здоров'ям, а тому йому потрібна періодична госпіталізація, постійний нагляд лікаря та прийом медикаментозних засобів, що тягне за собою значні грошові витрати.

Крім того, у нього окрім сина ОСОБА_4 на утриманні є дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказує, що судом невірно встановлено той факт, що представник відповідача не заперечував та визнав позов в частині розміру аліментів, однак представник не заперечував сам факт необхідності утримання батьком своєї дитини, шляхом сплати аліментів, однак самого розміру аліментів у ? частин усіх доходів не визнавав.

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини скасувати та ухвалити нове, яким стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 15 % всіх його видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином були повідомлені.

ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено, що згідно свідоцтва про народження від 13 вересня 2013 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану столичного міста Варшава, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є позивач та відповідач.

Малолітній син ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.

Відповідно до ст.180 СК України обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.

Дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Постановляючи рішення про стягнення аліментів, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач, як батько, зобов'язаний утримувати малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, до досягнення ним повноліття.

Оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості щодо добровільної сплати аліментів, ОСОБА_3 має постійне місце праці та стабільний дохід, судом обґрунтовано постановлено рішення про стягнення з нього аліментів та визначення їх розміру в частці від його заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 183 цього ж Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції відповідно до ст. 182 СК України, враховував стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача та правильно визначив розмір аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі ? частин усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки він відповідає положенням чинного законодавства й цим буде забезпечено права малолітньої дитини на належне утримання.

Доказів, які б унеможливлювали сплату відповідачем аліментів у визначеному розмірі, суду першої інстанції надано не було.

А тому підстав для скасування рішення суду в частині визначення розміру аліментів не встановлено.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

До апеляційної скарги апелянтом долучено виписку із медичної карти стаціонарного хворого про проходження лікування в період з 16 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року та докази наявності у платника аліментів неповнолітньої доньки ОСОБА_6, 2001 року народження.

Разом з тим, наведені вище обставини не дають підстави для висновку, що ОСОБА_3 не спроможний сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у визначеному судом розмірі, який складає ? частин усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Л.В Василишин

Г.П. Мелінишин