Вирок № 57796320, 20.05.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1103/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2016 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Тарасюк К.Е.,

при секретарях - Сулимі А.А., Єрмоленко М.В., Рибальченко О.Д., Лейко І.І., Хлуд А.Ю., Горовій Н.Г., Грицюк Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014100060006353 від 13.11.2014 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, який офіційно не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4, ідент. номер НОМЕР_1, судимий:

- 13.10.2004 Оболонський районним судом м.Києва за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, постановою Оболонського районного суду м.Києва від 13.12.2005 випробування скасовано та засудженого направлено для реального відбуття покарання;

- 26.11.2009 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі, звільнився 08.02.2014 по відбуттю строку покарання, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Тбілісі Республіка Грузія, громадянина України, з повною загальною середньо освітою, одруженого, який офіційно не працює, ФОП, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6, раніше не судимий, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Сказка С.І., Подоби А.В., Клімаса В.В.,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілого - ОСОБА_5,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_1 до того ж повторно, вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням в житло, за наступних обставин.

12 листопада 2014 року приблизно о 23 год. 50 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрілись на вул. Вишгородській в м. Києві, де під час розмови у них винник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направились до Печерського району м. Києва, де почали ходити по вулицях в пошуках квартир, з яких можна було б вчинити крадіжку. Підійшовши до будинку № АДРЕСА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на другому поверсі помітили відчинене на режим «провітрювання» вікно до квартири № 5.

В подальшому впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 залишився чекати внизу під вікном вище вказаної квартири, а ОСОБА_2 по газовій трубі піднявся до вікна квартири АДРЕСА_1, за допомогою викрутки, яку він мав при собі, відчинив вказане вікно та незаконно проник до середини квартири, звідки викрав чуже майно, а саме:

- мобільний телефон «Соні еріксон», чорного кольору, вартістю 200 грн., з сім-картою мобільного оператора «Лайф» ( НОМЕР_6), вартістю 10 грн;

- мобільний телефон «Нокіа 1616», чорного кольору, вартістю 239 грн., з сім-картою мобільного оператора мобільного зв'язку «Київстар» (НОМЕР_2), вартістю 25 грн, на рахунку якої було 12 грн;

- мобільний телефон «Нокіа С2-01», чорного кольору, без сім-карти, вартістю 800 грн.;

- мобільний телефон «Нокіа С1-02», чорного кольору, вартістю 239 грн., з сім-картою мобільного оператора мобільного зв'язку «МТС» (НОМЕР_3), вартістю 15 грн, на рахунку якої було 39 грн;

- мобільний телефон «Самсунг GT-3530», темно-коричневого кольору, вартістю 615 грн., з сім-картою мобільного оператора «МТС» (НОМЕР_7), вартістю 15 грн., на рахунку якої було 40 грн;

- мобільний телефон «Самсунг GT-3530», темно-коричневого кольору, вартістю 615 грн., з сім-картою мобільного оператора «МТС» (НОМЕР_4), вартістю 15 грн., на рахунку якої було 35 грн;

- мобільний телефон «Моторолла В 220», чорного кольору, вартістю 200 грн., з сім-картою мобільного оператора «Київстар» (НОМЕР_5), вартістю 15 грн., на рахунку якої було 15 грн;

- смартфон «Prestigio PAP 3350», чорного кольору, вартістю 999 грн, з сім-картою мобільного оператора «Київстар» ( НОМЕР_8) вартістю 15 грн., на рахунку якої було 65 грн;

- GPS навігатор «Garmin» чорно-сірого кольору, вартістю 1100 грн;

- грошові кошти в сумі 1000 грн.,-

а всього на загальну суму 6323 грн. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпорядились викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 6323. грн.

Вказані дії обвинувачених органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка - таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло (ОСОБА_1 повторно).

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожний окремо, в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину не визнали, категорично заперечували факт крадіжки з квартири потерпілого.

По суті фактичних обставин справи ОСОБА_1 пояснив, що 12.11.2014 приблизно о 21.00 год. він зустрівся із знайомим ОСОБА_2, якого знав як ОСОБА_14, разом з яким проводили час в центральній частині м.Києва, випивали пиво. Через деякий час вони познайомились із двома дівчинами, з якими разом проводили час, розпили пляшку віскі, після чого, 13.11.2014 в ранішній час, разом із ОСОБА_2 провели дівчат на вул.Кіквідзе, де ті проживали, та попрямували до метро. Приблизно о 06.30 год., коли вони із ОСОБА_2 йшли по вулиці, їх зупинив наряд ППС і запропонували пред'явити документи. У нього паспорту не було. Під час проведення їх поверхневого огляду на місці затримання в нього було виявлено власний мобільний телефон «Самсунг» та дві маленькі викрутки, які він постійно носив з собою, оскільки працює монтажником рекламних конструкцій і потребує їх наявності по роботі. У ОСОБА_2 був виявлений навігатор, який той десь знайшов вночі 13.11.2014 в той час, як відходив справити природні потреби. Оскільки цей навігатор за наявною у працівників міліції інформацією був викрадений вночі цього ж дня, їх було затримано і поміщено до службового автомобіля, на якому їх привезли до будинку АДРЕСА_9, де приблизно о 07.00 год. вони вперше побачили потерпілого ОСОБА_5 Останній впізнав належний йому навігатор, який був при ОСОБА_2, проте на запитання працівників міліції, чи це ті особи, яких він бачив з вікна своєї квартири, коли виявив факт злочину, потерпілий сказав, що це «не вони». Після чого його та ОСОБА_2 було доставлено до приміщення Печерського райуправління, де до 17.00 год. 13.11.2014 з ними вчинялись незаконні дії працівниками міліції з метою схилити їх до дачі неправдивих показань і визнати вину у крадіжці, яку вони не вчиняли. Оперативні співробітники наносили їм численні тілесні ушкодження, погрожували, після чого зняли куртку, в яку він був одягнений, яку через деякий час на нього знов наділи, завівши руки назад у кайданки. Після цього відразу в кабінет були запрошені поняті, в присутності яких було проведено його та ОСОБА_2 огляд, під час якого з його куртки було вилучено мобільний телефон «Престижио», який буцім-то був викрадений у потерпілого. Він відразу стверджував, що вказаний телефон йому не належить, і його було «підкинуто» оперативними співробітниками Печерського РУ, однак цього не було занесено до протоколу, оскільки поняті були особами, які «співпрацюють» з міліцією. В подальшому, з нього та ОСОБА_2, без їй дозволу, без складання відповідних документів і запрошення понятих, за відсутності захисників було зняті кросівки, які в подальшому було використано у сфальшуванні доказів - експертизах за відбитками взуття. Стверджував, що крадіжку майна з квартири потерпілого ОСОБА_5 він не вчиняв, докази сфальсифіковані з метою видимості розкриття злочину і покладення відповідальності на нього, як на особу, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за злочини проти власності.

Згідно показань обвинуваченого ОСОБА_2, з ОСОБА_1 він познайомився за місяць до події інкримінованого злочину, після цього бачився з ним декілька разів та особливо близьких стосунків не підтримував. 12.11.2014 вони зустрілись у вечірній час на вул. Вишгородській, випили по пляшці пива, після чого гуляли по місту, біля станції метро «Майдан Незалежності» познайомилися з двома дівчатами, з якими поїхали до Ботанічного саду по вул. Бастіонній в м. Києві. Коли вже вранці з ОСОБА_1 поверталися до метро, він на перехресті вул. Кіквідзе та вул. Підвисоцького знайшов поліетиленовий пакет з навігатором, який залишив собі. По дорозі їх зупинили працівники ППС, які спочатку запропонували надати документи для посвідчення особи, а потім показати вміст карманів, що він і зробив. Один із патрульних взяв в нього згаданий навігатор, повідомив, що вони поїдуть на місце вчинення злочину. Після чого його спільно з ОСОБА_1 привезли до невідомого будинку, де пред'явили для впізнання потерпілому ОСОБА_5, який впізнав свій навігатор, проте їх, як осіб, що вчинили злочин, не впізнав. Вже після цього патрульні доставили їх до райвідділу, де в нього вилучили мобільний телефон, гаманець, розкладний ніж, пневматичний пістолет, коротке лезо, плоскогубці, в приміщенні райвідділу застосували до нього недозволені методи слідства у вигляді застосування фізичної сили, шляхом обману відібрали в нього взуття. Свою причетність до вчинення крадіжки заперечив.

Суд, провівши судове слідство у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідивши докази сторони обвинувачення та докази сторони захисту, приходить до висновку, що прокурором не доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами обставини винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у зв'язку з чим останні підлягають виправданню з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).

Докази мають бути отримані належним суб'єктом з установленого кримінально-процесуальним законом джерела у встановленому законом порядку та стосуватися предмета доказування в конкретній кримінальній справі, лише в цьому випадку вони відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності. Фактичні дані, отримані із джерел, що не передбачені ч. 2 ст. 84 КПК України, не можуть бути використані у доказуванні як докази, вони можуть мати лише орієнтовне значення для проведення відповідних слідчих дій з метою формування доказів.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або даними слідчому судді на стадії досудового розслідування. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

На підтвердження винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину прокурор в судовому засіданні посилався на показання потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, дані протоколів огляду місця події від 13.11.2014, висновок трасологічної експертизи № 864 від 01.12.2014.

Так, по показанням потерпілого ОСОБА_5 слідує, про те, що він проживає за адресою: АДРЕСА_7. 13.11.2014 він прокинувся о 05:40 год. та відразу звернув увагу на те, що будильник знаходився далеко від ліжка, відчувався сторонній шум, а один із молодиків вилазив з квартири через вікно на кухні. Виглянувши у вікно, він побачив внизу двох невідомих людей, зрозумів, що вчинено крадіжку майна та близько 06:00 год. викликав поліцію. Патрульна служба приїхала через 30-35 хвилин. Коли він вийшов на подвір'я, працівники міліції показали йому мобільний телефон «Престижио» та навігатор, візуально схожі на його, в машині він бачив двох затриманих осіб.

По показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, співробітників Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, слідує, що в ранковий час 13.11.2014 вони здійснювали патрулювання території Печерського районну м. Києва, коли отримали повідомлення про вчинення крадіжки з квартири по вул. Бастіонній. Перебуваючи по вул. Кіквідзе, близько 06.00 год., ними було виявлено двох осіб, які не змогли надати зрозумілих пояснень щодо свого перебування у вказаному місці, у зв'язку з чим вони попросили пред'явити документи для посвідчення особи та показати вміст карманів. У ОСОБА_1 при собі були маленький ліхтарик, викрутка, мобільний телефон, а у ОСОБА_2 - ліхтарик, розкладний ножик, навігатор. Про походження навігатора ОСОБА_2 спочатку зазначав, що навігатор від його машини, яка знаходиться на Троєщині, а потім стверджував про те, що навігатор знайшов за декілька хвилин до приїзду патрульних. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було доставлено до райвідділу поліції для з'ясування обставин справи. При цьому в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 категорично заперечили факт застосування до обвинувачених будь-якого психологічного та/або фізичного насильства з боку працівників міліції.

Згідно фактичних даних протоколу огляду місця події від 13.11.2014, під час огляду території, прилеглої до будинку № АДРЕСА_7, біля першого під'їзду на трав'яному газоні, а також на підвіконнику першого поверху (вікно справа від входу) виявлено відбитки слідів спортивного взуття, з яких зроблено відповідні гіпсові зліпки. На кухні квартири АДРЕСА_2, на підвіконнику з зовнішньої сторони вікна, виявлено фрагмент відбитку взуття, який було вилучено за допомогою липкої стрічки (Том 2 а.с. 41-43).

Даними протоколу огляду місця події від 13.11.2014, підтверджено, що вікно на кухні вказаної квартири на момент проведення огляду було відчинене. Окрім того, під час огляду квартири було виявлено та вилучено 2 сліди папілярних узорів, що знаходились на коробці для компакт дисків, та 1 слід папілярних узорів на кришці від компакт диску на полу (Том 2 а.с. 12-16).

Згідно протоколу огляду місця події від 13.11.2014, в період з 08.40 год. по 09.15 год., в приміщенні патрульної служби Печерського управління поліції Головного Управління Національної Поліції в м. Києві у ОСОБА_2, який був обутий в кросівки «Адідас», вилучено GPS навігатор «Garmin» з зарядним пристроєм та кріпленням, складний універсальний ніж, мобільний телефон «Нокіа 6500» з сім-картою оператора «Лайф», предмет схожий на пістолет з маркуванням «Макаров» (номер 116667110).

У відповідності до висновку трасологічної експертизи № 864 від 01.12.2014, сліди взуття, що вилучені при огляді ділянки місцевості біля першого під'їзду будинку № АДРЕСА_8, які зафіксовані на гіпсовових зліпках під № 0726294 та № 0726295, могли бути залишені взуттям, вилученим у ОСОБА_1, а під реєстраційним № 0726296 - взуттям вилученим у ОСОБА_2 (Том 2 а.с. 52-68).

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, судом враховувались наступні обставини:

1) потерпілий ОСОБА_5 підтримавши в судовому засіданні свої показання на досудовому розслідування в частині того, що бачив 13.11.2014 особу, яка вилазила через вікно його квартири після крадіжки, в судовому засіданні не впізнав серед обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказану особу, а крім того, повідомив, що не може стверджувати, хто то був, чоловік чи жінка, оскільки бачив лише темні силуети;

2) щодо кількості та вартості викраденого у потерпілого ОСОБА_5 майна, що покладено в основу обвинувачення та розміру цивільного позову, то судом враховується той факт, що у матеріалах справи містяться лише докази щодо двох мобільних телефонів «Самсунг GT-3530» на суму по 615 грн.; мобільного телефону «Нокіа 1616», чорного кольору, вартістю 239 грн.; мобільного телефону «Нокіа С2-01», чорного кольору, вартістю 439 грн. (замість заявленої вартості 800 грн.) (т.2 а.с 133-137), гарантій талон щодо GPS навігатора «Garmin» серійний номер 1N317037514 (т.2 а.с. 108) без доказів його вартості, а також щодо мобільного телефону «Prestigio» чорного, вартістю 1000 грн. (т.2 а.с. 122). На решту майна, що вказане у обвинуваченні як таке, що було викрадене 13.11.2014 у потерпілого ОСОБА_5, та на підтвердження його вартості, докази у матеріалах справи відсутні. Зазначене залишилось поза увагою органу досудового розслідування, який ці обставини не з'ясував і не перевірив, хоча обвинувачені заперечували свою причетність до вказаної крадіжки;

3) потерпілий ОСОБА_5 протягом лютого 2015 - січня 2016 жодного разу не з'являвся на судові засідання, не зважаючи на його численні виклики як судовими повістками за місцем проживання, так і шляхом вручення виклику прокурору для передачі потерпілому, у зв'язку з чим на останнього двічі ухвалами суду від 09.10.2015 та 07.12.2015 накладалось грошове стягнення в сумі 1218 грн., що в свою чергу сприяло тривалій і безпідставній тяганині у справі, а також вказує на незацікавленість потерпілого у встановленні обставин даного злочину і отриманні відшкодування спричинених йому збитків.

4) допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 - інспектор ППС Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві стверджував, що особисто проводив 13.11.2014 поверхневий огляд затриманого ОСОБА_1, в ході якого виявив у нього викрутку, ліхтарик та лише один мобільний телефон. Як повідомив йому ОСОБА_1, вказаний телефон належав йому. Який це був телефон, свідок не пам'ятав. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що при затриманні вони забрали мобільний телефон у ОСОБА_1, оскільки він по ньому розмовляв. Цей свідок не вказував на наявність у ОСОБА_1 при проведенні поверхневого огляду при затриманні двох мобільних телефонів. При цьому, судом звертається увага на те, що обвинувачений ОСОБА_1 категорично заперечив зміст протоколу огляду місця події від 13.11.2014 (т.2 а.с. 112-120), за змістом якого в нього в приміщенні кабінету №42 Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві було вилучено два мобільних телефона, «Самсунг», який належить особисто йому, та «Prestigio» чорного кольору, який належав потерпілому. Стверджував, що мобільний телефон «Prestigio» йому «підкинули» працівники міліції, а поняті при цій слідчій дії - це наркомани, які «співпрацюють» з працівниками міліції, які сприяли у не занесенні його заперечень до протоколу. Прокурором в судовому засіданні не ініційоване питання про перевірку вказаної інформації на предмет спростування позиції захисту, поняті для допиту в якості свідків не заявлені. До показань свідка ОСОБА_6 - оперуповноваженого ВКР Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві, який стверджував про об'єктивність обставин вилучення у ОСОБА_1 мобільного телефону потерпілого у складеному протоколі від 13.11.2014, суд відноситься критично, оскільки вказана особа не зазначена у відповідному протоколі слідчої дії як її учасників, а крім того є співробітником оперативного підрозділу, що відповідно до ч.7 ст. 97 КПК України унеможливлює визнання його показань щодо пояснень і поведінки ОСОБА_1 під час проведення із ним слідчої дії, як допустимий доказ. Все вказане в сукупності, за відсутності здобутих в судовому засіданні доказів щодо наявності у ОСОБА_1 ще на момент його затримання 13.11.2014 приблизно о 06.30 год. працівниками ППС при собі мобільного телефону «Prestigio» чорного кольору, який був викрадений у потерпілого, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, дає підстави для прийняття позиції ОСОБА_1 як обгрунтованої.

5) як вбачається з протоколів затримання від 13.11.2014, ОСОБА_2 був затриманий о 07.00 год. в порядку ст. 208 КПК України (т.2 а.с. 158-161) Однак ОСОБА_1 за змістом протоколу був затриманий в порядку ст. 208 КПК України о 19.00 год. (Т.2 а.с. 188) Зазначені обставини, з огляду на показання свідків - працівників міліції ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 щодо одночасного затримання 13.11.2014 приблизно о 06.30 год. обох обвинувачених і доставки їх до Печерського РУ, вказує на невідповідність інформації про годину затримання ОСОБА_1 у зазначеному протоколі. При цьому, за змістом листа в.о. директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_9 від 25.04.2016 повідомлення про затримання ОСОБА_1 від слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_10 надійшло о 17.00 год. 13.11.2014. За змістом листа директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_11 від 13.05.2016 повідомлення про затримання ОСОБА_2 від слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_12 надійшло 13.11.2014 о 15.05 год. Вказане свідчить про порушення органом досудового розслідування ч.4 ст. 213 КПК України, оскільки таке повідомлення повинно було бути скероване до Центру негайно ( о 07.00 год. ранку). За таких обставин, суд погоджується з доводами захисту про те, що всі слідчі дії, які проводились із обвинуваченими до прибуття захисників і на яких орган досудового розслідування обгрунтовує позицію обвинувачення, є такими, що отримані з грубим порушенням права обвинувачених на захист, а відтак є неналежними і недопустимими в розумінні положень ст. 87 КПК України, а саме:

- дані протоколу огляду місця події від 13.11.2014 (т.2 а.с. 74-77), за змістом якого з 08.40 год. по 09.15 год. був оглянутий клас роти ППС Печерського РУ ГУМВС, під час якого у ОСОБА_2 було вилучені речі, в тому числі GPS навігатор «Garmin» серійний номер 1N317037514, який належить потерпілому ОСОБА_5 Вказана слідча дія, не може розцінюватись як огляд місця події, оскільки була проведена після доставлення затриманої особи з місця події до приміщення райуправління, а відтак, затриманий ОСОБА_13 повинен був бути оглянутий за обов'язкової участі захисника, за відсутності його добровільної згоди на проведення з ним слідчої дії без захисника;

- дані протокол огляду місця події від 13.11.2014 (т.2 а.с. 112-114), за змістом якого з 13.00 год. по 13.50 год. був оглянутий кабінет №42 Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві, під час якого у ОСОБА_1 були вилучені речі, в тому числі мобільний телефон «Prestigio» чорного кольору, який належав потерпілому ОСОБА_5 Як вже було зазначено, вказана слідча дія не була проведена безпосередньо на місці затримання, а проводилась після доставлення затриманого ОСОБА_1 до райуправління, а тому, за своєю суттю є оглядом затриманої особи, який повинен був бути проведений за обов'язкової участі захисника, за відсутності добровільної згоди ОСОБА_1 на проведення з ним слідчої дії за відсутності захисника. Такі порушення унеможливлюють спростування доводів обвинуваченого ОСОБА_1 щодо факту «підкидування» йому мобільного телефону потерпілого в приміщенні райуправління.

- заяви від 13.11.2014 добровільної видачі обвинуваченими свого взуття, в якому вони знаходились на момент затримання, ОСОБА_1 - кросівок «Пума», ОСОБА_2 - кросівок « Адідас» (т.2 а.с. 44, 46). Так, обвинувачені в судовому засіданні стверджували, що склали вказані заяви під тиском та побиттям оперативних співробітників Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві, за відсутності добровільної згоди на їх видачу. Зазначені обставини органом досудового розслідування не спростовані, а відтак, згідно ст. 62 Конституції України, доводи обвинувачених судом враховуються як слушні, оскільки ці заяви затриманих складені за відсутності захисників з Центру, які були ним призначені.

6) Щодо оцінки висновку трасологічної експертизи № 864 від 01.12.2014, за змістом якої сліди взуття, що вилучені при огляді ділянки місцевості біля першого під'їзду будинку № АДРЕСА_8, які зафіксовані на гіпсовових зліпках під № 0726294 та № 0726295, могли бути залишені взуттям, вилученим у ОСОБА_1, а під реєстраційним № 0726296 - взуттям вилученим у ОСОБА_2 (Том 2 а.с. 52-68), то суд виходив з наступного. Як вже було зазначено, вилучення взуття у обвинувачених проводилось за відсутності захисників і не було оформлено відповідним протоколом слідчої дії, складеному в присутності понятих, із зазначенням години вилучення, поміщенням вилученого взуття до сейф-пакету і відповідного належного опечатування. Вказане призвело до того, що для проведення цієї експертизи кросівки обвинувачених були надані в неопечатаному вигляді, що відображено і в самому висновку експертів. (т.2 а.с. 52 зворот). При цьому, за змістом відповідного протоколу огляду місця події, під час якого були отримані і надані експертам три зліпки взуття, вилучені на ділянці місцевості, яка розташована біля першого під'їзду будинку АДРЕСА_9, а також слід взуття, вилучений в квартирі №5, був проведений 13.11.2014 в період з 16.00 год. по 18.00 год. (т.2 а.с. 41-43). В цей час, як було встановлено в судовому засіданні, обвинувачені перебували розбуті в приміщенні Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві за відсутності захисників. При цьому обвинувачені стверджували, що в цей період їх взуття було використане працівниками міліції у фальсифікації доказів відносно них з метою створення штучних доказів їх причетності до вказаної квартирної крадіжки. Зазначена позиція обвинувачених органом досудового розслідування не спростована жодним доказом, а відтак, на підставі ст. 62 Конституції України враховується судом, як слушна.

При цьому, постановою слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві від 01.12.2014 вказане взуття обвинувачених, серед іншого, було визнано речовим доказом по справі, який в порушення ст. 290 КПК України, не був відкритий стороні захисту. Прокурор в обгрунтування своїх заперечень щодо клопотання захисту про визнання висновку трасологічної експертизи недопустимим доказом, пояснив, що речовий доказ - взуття обвинувачених, дійсно, не відкривалось, оскільки не було включено органом досудового розслідування до кола доказів, якими сторона обвинувачення мала намір перед судом обгрунтовуватись причетність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого злочину. Однак, оскільки стороною обвинувачення взуття обвинувачених, як речовий доказ, не відкрито стороні захисту, то відповідно до ч.12 ст. 290 КПК України суд не має право допустити відомості, використані в них, як доказ.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, суд погоджується з доводами захисту щодо визнання недопустимими відповідно до ст. 87 КПК України доказу - висновку трасологічної експертизи № 864 від 01.12.2014, проведеної за результатами дослідження кросівок, вилучених у ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та зліпків взуття, вилучених з місця події 13.11.2014.

Більше жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував причетність обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до факту крадіжки 13.11.2014 майна потерпілого ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_3, стороною режавного обвинувачення не представлене.

Згідно приписів ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вчинення крадіжки з квартири потерпілого ОСОБА_5 за обставин, так як вони викладені в обвинувальному акті, не має достатніх підстав, а відтак, обвинувачені підлягають виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України із закриттям провадження у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення їх винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Обрані у межах у даного провадження заходи забезпечення підлягають скасуванню.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 на суму 4144 грн. матеріальних збитків суд залишає без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України.

У зв'язку з виправданням обвинувачених судові витрати за проведення експертиз підлягають відшкодуванню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, п. 3 ч. 1 ст. 284, 368, 370, 371, ч. 1, ч. 3 ст. 373, 374-377, 483 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - залишити без розгляду.

Речові докази:

- три зліпки зроблені з трьох відбитків взуття, вилучені під час огляду місця події 13.11.2014 за адресою: АДРЕСА_7, які поміщені в експертні сей пакети № 0726294, № 0726295, № 0726296, що зберігаються в камері схову речових доказів Печерського управління поліції ГУНП в м. Києві (квитанція №125 від 23.12.2014), - знищити;

- кросівки фірми «Пума», чорного кольору, вилучені у ОСОБА_1, а також кросівки «Адідас», вилучені у ОСОБА_2, а також вилучена у обвинуваченого ОСОБА_1 викрутка, - що зберігаються в камері схову речових доказів Печерського управління поліції ГУНП в м. Києві (квитанція №№125,126 від 23.12.2014), повернути відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а при їх відмові від отримання - знищити;

- GPS навігатор «Garmin» серійний номер 1N317037514 та мобільний телефон «Prestigio» чорного кольору, - який переданий на зберіганні потерпілому ОСОБА_5, залишити останньому.

Судові витрати за проведення трасологічної експертизи № 864 від 01.12.2014 на суму 687 грн. 96 коп., дактилоскопічної експертизи № 841 від 14.11.2014 на суму 393 грн. 12 коп., експертизи холодної зброї № 949 від 16.12.2014 на суму 393 грн. 12 коп., трасологічної експертизи № 913 від 28.12.2014 на суму 393 грн. 12 коп., - а всього на суму 1867 грн. 32 коп. віднести за рахунок держави.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його із під варти негайно в залі суду.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді домашнього арешту скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченим.

Суддя К.Е. Тарасюк