Ухвала суду № 57793607, 19.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/281/14-к Номер провадження 11-кп/786/8/16Головуючий у 1-й інстанції Лисенко Н.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

про привід свідка

19 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Корсун О.М.

суддів: Бурди К.І., Маліченка В.В.

з участю секретаря Гнітько А.М.

прокурора Бондарець Д.І.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42013180330000025 за апеляційними скаргами старшого прокурора відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 9 лютого 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_3

засуджено за:

- ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 364 КК України ( в редакції від 15.04.2008) до покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визнано ОСОБА_2 остаточно засудженим на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків на строк 2 роки.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_6

визнано невинуватим за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України ( в редакції від 5.04.2001) та виправдано у вязку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким:

- ОСОБА_2 визнати винуватим за ч. 3 ст. 368 КК України і призначити йому покарання у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків на строк 3 роки та з конфіскацією майна, яке належить ОСОБА_2. Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_2 11 рангу 6 категорії за вчинення ним особливо тяжкого злочину.

- ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 5 ст. 27 ч.3 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить ОСОБА_3

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати і кримінальне провадження закрити.

Судове провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 переносилося розглядом у апеляційній інстанції 9.07, 22.07, 10.08, 19.10, 16.11, 9.12, 21.12.2015, 28.01, 3.03, 14.04, 12.05. та 19.05.2016 через неявку свідків в тому числі свідка ОСОБА_7.

Як вбачається з матеріалів провадження повістки про виклик свідок ОСОБА_7 отримав на 22.07, 19.10 та 9.12.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про особисте вручення повісток останньому (т.4 а.п. 194, 235, т.5 а.п. 62). Проте до апеляційного суду свідок не зявився, будучи належно повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.

16.11.2015 прокурор Жилін А.С. повідомив, що він мав телефонну розмову із ОСОБА_7, який йому пояснював, що через хворобу дитини він не може зявитися в Апеляційний суд Полтавської області.

9.12.2015 прокурор Жилін А.С. повідомив, що він мав телефонну розмову із ОСОБА_7, який йому пояснював, що через перебування на лікарняному не має змоги зявитися в Апеляційний суд Полтавської області.

Відповідно до норм ст. 327 КПК України у разі неприбуття в судове засідання за викликом свідка, суд, згідно вимог ст. 140 КПК України, має право постановити ухвалу про привід даного свідка з власної ініціативи.

Ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 19 жовтня 2015 року, 9 та 21 грудня 2015 року, 28 січня 2016 року, 3 березня 2016 року про примусові приводи свідка ОСОБА_7 не були виконані.

Відповідно до заяви ОСОБА_7, яка надійшла до Апеляційного суду Полтавської області 19.05.2016 та телефонограми від цього ж числа свідок вказав, що в судове засідання на 19.05.2016 зявитися не зможе.

Разом з цим під час телефонної розмови ОСОБА_7 повідомив, що він на даний час перебуває за межами міста Кременчук, при цьому не зазначив свого місця перебування на сьогоднішній день. Окрім цього свідок ОСОБА_7 пояснив, що він не може зявлятися до Апеляційного суду Полтавської області для участі в судовому засіданні у звязку з відсутністю коштів. На розяснення про можливість провести дистанційне судове засідання, ОСОБА_7 відмовився вказати, який районний суд є територіально наближеним до його місцезнаходження та висловив небажання зявлятися до будь-якого суду і взагалі приймати участь в розгляді кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 327 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, суд має право постановити ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 144 КПК України грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом за невиконання процесуальних обов'язків.

Грошове стягнення накладається під час судового провадження ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

Свідок ОСОБА_7 ознайомлений з правами та обов'язками свідка в суді першої інстанції, у тому числі й з обов'язком прибути за викликом суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КПК якщо свідок, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний, не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик суду.

На підставі викладеного, враховуючи неодноразове ухилення свідка від явки до суду за викликом, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність накласти грошове стягнення на свідка ОСОБА_7.

Враховуючи викладене вище і те, що свідок ОСОБА_7 не направив на адресу Апеляційного суду Полтавської області підтверджуючі документи про поважність своєї неявки, а також відсутні будь-які відомості про неможливість виконання ухвали про привід, колегія суддів вважає за необхідне застосувати привід до свідка ОСОБА_7 та накласти на нього грошове стягнення.

Керуючись ст. ст. 140, 143, 144, 146, 327, 405 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Накласти на свідка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_8 грошове стягнення за неприбуття за викликом до суду у розмірі двох розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 2756 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн..

Застосувати привід у судове засідання, яке відбудеться о 10.00 год. 1 червня 2016 року до свідка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_8.

Клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягненняможе бути подане до Апеляційного суду Полтавської області до 1 червня 2016 року.

Виконання ухвали в частині приводу доручити Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області.

Контроль за виконанням ухвали доручити Прокурору Полтавської області.

Викликати у судове засідання учасників судового провадження.

Ухвалу невідкладно направити до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Прокурору Полтавської області для виконання.

Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення направити ОСОБА_7.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9