Постанова № 57788786, 11.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р. Справа № 922/1754/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 38-4425/395 від 23.11.10 р.)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.01.16 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "Укртехсервіс" (вх. № 527Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2016 р. у справі № 922/1754/15

за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

до ПрАТ "Укртехсервіс", м. Харків

про стягнення 71033,64 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 р. КП "Харківські теплові мережі", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПрАТ "Укртехсервіс" м. Харків заборгованості в розмірі 71 033,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором про постачання теплової енергії №4031 від 01.09.2002 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриману від позивача теплову енергію в приміщенні за адресою: м. Харків, пл. Конституції, 2/2, а також на безпідставно спожиту теплову енергію за період з жовтня 2001 року по лютий 2013 року в приміщенні за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 611, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 35 506,67 грн., 3% річних в розмірі 567,16 грн., інфляційні нарахування в розмірі 6100,99 грн., пеню в розмірі 1106,14 грн., вартість безпідставно спожиту теплову енергію в розмірі 27 752,68 грн. Крім того, до стягнення заявлені судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2016 р. (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПрАТ "Укртехсервіс" м. Харків на користь КП "Харківські теплові мережі" суму основного боргу в розмірі 35506,67грн.

Стягнуто з ПрАТ "Укртехсервіс" м. Харків на користь КП "Харківські теплові мережі" вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 27 752,68грн.

Стягнуто з ПрАТ "Укртехсервіс" м. Харків на користь КП "Харківські теплові мережі" інфляційні нарахування в розмірі 6100,99 грн., 3% річних в розмірі 567,16 грн., пеню в розмірі 1106,14 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вважав доведеним факт споживання відповідачем теплової енергії на вказану суму, посилаючись на надані позивачем акти про включення та відключення опалення, підписані балансоутримувачем та КП "Харківські теплові мережі". В той же час, суд першої інстанції, на думку відповідача, не звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутній акт включення опалення за адресою: м. Харків, м-н Конституції, 2/2 за 2015 р., що унеможливлює встановлення періоду надання позивачем послуг з постачання теплової енергії протягом опалювального сезону 2014-2015 р. р. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, належним чином не перевірив наданий позивачем розрахунок нарахувань з опалення за адресою: м. Харків, м-н Конституції, 2/2, зокрема, не звернув уваги на той факт, що такі нарахування були здійснені позивачем без врахування площі належного відповідачу приміщення. Крім того, суд першої інстанції безпідставно вважав правильним наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, оскільки виходячи з положень п. 6.5. договору відповідач був зобов'язаний сплачувати за спожиту теплову енергію не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату. В той же час, в наданих позивачем копіях рахунків взагалі відсутні будь-які дати їх отримання відповідачем.

Стосовно ж стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 27752,68 грн. за період з жовтня 2001 р. по лютий 2013 р. по нежитловому приміщенню загальною площею 39,4 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72, відповідач зазначає, що йому на підставі свідоцтва про право власності від 20.08.2001 р. №2054-А-С належить нежитлове приміщеннями 1- го поверху загальною площею 39,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що в період з жовтня 2001 р. по лютий 2013 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 27 752,68 грн. за відсутності укладеного договору. Однак, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення належним чином не перевірив наданий позивачем розрахунок нарахувань з опалення за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72, зокрема, не звернув уваги на той факт, що такі нарахування були здійснені позивачем без врахування площі належного відповідачу приміщення. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вважав доведеним факт споживання відповідачем теплової енергії на вказану суму, посилаючись на надані позивачем акти про включення та відключення опалення, підписані балансоутримувачем та КП "Харківські теплові мережі". В той же час, суд першої інстанції, на думку відповідача, не звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутні акт підключення опалення за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72, за 2001 р., акт відключення за 2003 р., акт відключення за 2008 р., що унеможливлює встановлення періоду постачання позивачем теплової енергії протягом відповідних опалювальних сезонів.

Крім того, відповідач просив апеляційний суд застосувати строки позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 27752,68 грн. за період з жовтня 2001 р. по лютий 2013 р. по нежитловому приміщенню загальною площею 39,4 кв. м. за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.03.2016 р.

Позивач 25.03.2016 р. надав за вх. № 3310 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судовому засіданні 28.03.2016 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 11.04.2016 р.

05.04.2016 р. за вх. № 3672 позивачем надані додаткові пояснення в обгрунтування своєї позиції по справі.

08.04.2016 р. за вх. № 3825 відповідачем надані письмові пояснення в обгрунтування апеляційної скарги.

В судовому засіданні 11.04.2016 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 25.04.2016 р.

22.04.2016 р. за вх. № 3412 відповідачем надані письмові пояснення в обгрунтування апеляційної скарги.

В судовому засіданні 25.04.2016 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 11.05.2016 р.

05.05.2016 р. за вх. № 4656 позивачем надані додаткові пояснення в обгрунтування своєї позиції по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2002 року між КП "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та ПрАТ "Укртехсервіс" м. Харків (споживач) було укладено договір №4031 про постачання теплової енергії.

Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобовязався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

У відповідності до розділу 6 договору відповідач повинен був за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.п.10.1, 10.4 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Колегією суддів встановлено, що дія договору у встановленому законом порядку припинена не була та в порядку п.10.4. Договору пролонговувалась на кожний наступний рік.

Як свідчать матеріали справи, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення в приміщеннях, які розташовані за адресами: м. Харків, пл. Конституції, 2/2 та пр. Гагаріна, 72, підписаними балансоутримувачем та КП Харківські теплові мережі, та скріплено печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з травня 2013 р. по лютий 2015 р. здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 610 ЦК України та ст. 174, 193 ГК України колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 506,67 грн. суми боргу за неналежне виконання договірних зобов'язань за період з травня 2013 р. по лютий 2015 р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 6100,99 грн., 3% річних в розмірі 567,16 грн. та пеню в розмірі 1106,14 грн.

Колегія суддів перевіривши зазначені нарахування дійшла висновку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 6100,99 грн., 3% річних в розмірі 567,16 грн. та пені в розмірі 1106,14 грн.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку встановлено, що він здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 549, 625 ЦК України, 210, 217, 230 ГК України), положень договору (п. 7.2.3) та фактичних обставин справи.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії відповідачем у нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 72 , опалювальної площею 39,4 кв.м. колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач займає вказане приміщення на підставі свідоцтва про право власності від 20.08.2001р. №2054-А-С відповідно до якого власник користується нежитловим приміщеннями 1- го поверху загальною площею 39,4 кв.м.

Відповідно до акту обстеження №ОНОТ/3,4 від 25.02.2013р., спірне приміщення під'єднанно до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі".

Як зазначає позивач, спір у даній справі виник з підстав того, що у період з жовтня 2001 р. по лютий 2013 р. теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з жовтня 2001 р. по лютий 2013 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 27 752,68 грн.

На підставі зазначеного відповідачу було направлено вимогу про сплату № 36\Т-17800- 2479 від 22.04.2013 року в порядку ст. 530 ЦК України. До теперішнього часу вимоги підприємства про оплату безпідставно спожитої теплової енергії не виконані.

Станом на 01.03.2015 року вартість безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2001 року по лютий 2013 року без достатніх правових підстав склала 27 752,68 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог і заперечень колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 27752,68 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Cуду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, дослідженими колегією суддів матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, колегія суддів вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 27752,68 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованої на неї суми інфляційних, річних та пені. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення належним чином не перевірив наданий позивачем розрахунок нарахувань з опалення за адресою: м. Харків, м-н Конституції, 2/2, зокрема, не звернув уваги на той факт, що такі нарахування були здійснені позивачем без врахування площі належного відповідачу приміщення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки відповідачем не враховано того факту, що розрахунок виконано на підставі п.2.2.4. КТМ (керівний технічний матеріал) 204 Україна 244-04 та формули п. 2.11., яким не передбачено застосування опалювальної площі при розрахунку вартості спожитої теплової енергії.

Коефіцієнт теплового навантаженняё який є обовязковою складовою алгоритму визначення ціни, визначений актом обстеження системи теплоспоживання обєкта від 25.02.2013 р.№ ОНОТ/3,4, який підписаній та скріплений печаткою відповідача.

Листом від 21.03.2013 року №36/ТД-21.03.2013 року відповідача було проінформовано про виконаний розрахунок теплового навантаження по пр. Гагаріна, 72. Після отримання цього листа між КП «Харківські теплові мережі» та ПрАТ «Укртехсервіс» було підписано двосторонній акт переддоговірного обстеження від 27.03.2013 року по приміщенню 39,4 кв.м. по пр. Гагаріна, 72. У п.4 якого теплове навантаження 0,00368 Гкал/годину узгоджено сторонами, про що свідчить підпис та печатка представника відповідача.

Як вже було зазначено вище, відповідач займає вказане приміщення на підставі свідоцтва про право власності від 20.08.2001р. №2054-А-С відповідно до якого власник користується нежитловим приміщеннями 1-го поверху загальною площею 39,4 кв.м.

Відповідно до акту обстеження №ОНОТ73,4 від 25.02.2013р., спірне приміщення під'єднанно до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі".

Щодо посилань відповідача на невірне нарахування позивачем штрафних санкцій та пені колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що, як зазначив позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, він при розрахунку зазначених штрафних санкцій користувався тим, що в отриманих відповідачем рахунках-фактурах вказано, що рахунок-фактура підлягає оплаті до 18 числа місяця наступного за розрахунковим. Тому, розрахунок штрафних санкцій та пені здійснювався з 19 числа місяця наступного за розрахунковим по лютий 2015 року, що не суперечить умовам договору.

Щодо відсутності в матеріалах справи актів відключення приміщень споживача від джерел теплової енергії в 2015 р. колегія суддів зазначає, що позивачем до суду апеляційної інстанції надані пояснення стосовно даного факту, в яких він зазначив, що вказаний акт відключення приміщень споживача від джерел теплової енергії в 2015 р. не було надано ним, оскільки його на час звернення з даним позовом не існувало, так як опалювальний період закінчується у квітні місяці, а позовна заява до суду була подана у березні 2015 р.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, відповідач просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 27752,68 грн. за період з жовтня 2001 р. по лютий 2013 р. по нежитловому приміщенню загальною площею 39,4 кв. м. за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 72.

Як зазначено в п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної позовної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Норма ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. До поважних причин пропуску позовної давності відносяться обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку, та їх оцінки. На встановлення поважності причин пропуску строку позовної давності поширюються загальні правила доказування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався без участі представника відповідача. Направлені на його юридичну адресу ухвали суду повернулись з позначкою пошти за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності.

В свою чергу, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судом першої інстанції при прийнятті позову до провадження було порушено приписи ст. 58 ГПК України, у відповідності до якої в одній позовні заяві може бути обєднано кілька вимог, звязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позовних вимог є стягнення :

- заборгованості за теплову енергію, спожиту відповідачем у нежитловому приміщенні за адресою: пл. Конституції, 2/2, опалювальною площею 99 кв.м., що відповідає умовам договору постачання теплової енергії від 01.09.2002 року за період з травня 2013 року до лютого 2016 року;

- вартості безпідставно спожитої теплової енергії відповідачем у нежитловому приміщенні за адресою: пр. Гагаріна, 72, опалювальною площею 39,4 кв.м.

У відповідності до постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

Так, судом першої інстанції було прийнято позов, в якому обєднано дві не звязані між собою підставою виникнення та поданими доказами позовні вимоги, що є порушенням норм процесуального права.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у разі у відповідності до ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можу бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

У відповідності до п. 12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. № 7 12. порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-7 частини третьої статті 104, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

Якщо порушення норм процесуального права не підпадає під ознаки, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, господарський суд оцінює порушення норм процесуального права, виходячи з конкретних обставин справи та приписів частини другої зазначеної статті ГПК.

Оцінюючи зазначене порушення норм процесуального права колегія суддів дійшла висновку про те, що воно не призвело до прийняття невірного рішення, в звязку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав порушення норм процесуального права.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги необхідність додержання принципу правової визначеності в аспекті обовязку суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті, тому вважає за необхідне вирішити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПрАТ "Укртехсервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2016 р. у справі № 922/1754/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2016 р. у справі № 922/1754/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.